Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

СЕРТИКАН табл. 0,75 мг блистер №60

Код товара: 79651

Производитель: Novartis Pharma (Швейцария)

120 400,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 05.04.2026

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

СЕРТИКАН

Certican

Состав:

действующее вещество: everolimus;

1 таблетка содержит 0,75 мг эверолимуса;

другие составляющие : бутилгидрокситолуол (E 321), магния стеарат, лактозы моногидрат, гипромелоза, кросповидон, лактоза безводная.

Лекарственная форма. Таблетки.

Основные физико-химические свойства:

таблетки от белого до желтоватого цвета, с вкраплениями, круглые, плоские, со скошенным краем; 0,25 мг: гравировка «C» с одной стороны и «NVR» – с другой;

0,5 мг: гравировка «CH» с одной стороны и «NVR» – с другой;

0,75 мг: гравировка «CL» с одной стороны и «NVR» – с другой;

1,0 мг: гравировка «CU» с одной стороны и «NVR» – с другой.

Фармакотерапевтическая группа.

Селективные иммуноcупрессанты. Код ATX L04A A18.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика .

Эверолимус, ингибитор сигнала пролиферации, оказывает иммуносупрессивное действие путем ингибирования пролиферации Т-клеток, активизированных антигеном, и, следовательно, клонального увеличения, управляемого интерлейкинами, специфических Т-клеток, например интерлейкином-2 и интерлейкином-15. Эверолимус ингибирует внутриклеточную передачу сигнала, что обычно приводит к пролиферации клеток при связывании этих факторов роста T-клеток с их рецепторами. Блокировка этого сигнала эверолимусом вызывает угнетение клеток в стадии G ₁ -клеточного цикла.

На молекулярном уровне эверолимус образует комплекс с цитоплазматическим белком FKBP-12. В присутствии эверолимуса ингибируется фосфорилирование р70 S6-киназы, стимулированное фактором роста. Поскольку фосфорилирование р70 S6-киназы находится под контролем FRAP (также называется mTOR), то предполагают, что комплекс эверолимус-FKBP-12 связывается и таким образом влияет на функцию FRAP. FRAP – основной регуляторный белок, управляющий метаболизмом клеток, ростом и пролиферацией; Таким образом, нарушение функции FRAP приводит к угнетению клеточного цикла, вызванного эверолимусом.

Следовательно, эверолимус отличается от циклоспорина по способу действия. На доклинических моделях аллотрансплантации комбинация эверолимуса и циклоспорина была более эффективной, чем отдельное соединение.

Действие эверолимуса не ограничивается T-клетками. Эверолимус полностью ингибирует пролиферацию кроветворных и некровотворных клеток, стимулированных фактором роста, таких как сосудистые клетки гладких мышц. В результате пролиферации сосудистых клеток гладких мышц, стимулированных фактором роста, повреждаются эндотелиальные клетки, что приводит к образованию неоинтимы, играющей главную роль в патогенезе хронического отторжения. Доклинические исследования эверолимуса продемонстрировали ингибирование образования неоинтимы на модели аллотрансплантата аорты крысы.

Фармакокинетика .

Абсорбция. Пиковые концентрации эверолимуса достигались через 1-2 ч после применения пероральной дозы. Концентрации эверолимуса в крови пациентов, перенесших трансплантацию, пропорциональны дозе 0,25-15 мг. Относительная биодоступность диспергированной таблетки по сравнению
с биодоступностью обычной таблетки составляет 0,90 (90% CI 0,76-1,07), исходя
из соотношения AUC.

Воздействие пищи. _Cmax и AUC эверолимуса снижались на 60% и 16% соответственно, когда таблетки принимали с очень жирной пищей. Чтобы минимизировать вариабельность, Сертикан следует принимать либо во время еды, либо между едой.

Деление. Коэффициент, отражающий соотношение концентрации эверолимуса в крови
и концентрации в плазме крови, которая зависит от диапазона концентраций 5-5000 нг/мл, составляет от 17 до 73%. Связывание с белками плазмы крови составляет около 74% у здоровых добровольцев и у пациентов с умеренной печеночной недостаточностью. Объем распределения, связанный с терминальной фазой (Vz/F), у пациентов, перенесших трансплантацию почки, составляет
342±107 л.

Метаболизм. Эверолимус является субстратом для CYP3A4 и P-гликопротеина. После приема внутрь он является основным циркулирующим компонентом в крови. Шесть основных метаболитов эверолимуса были обнаружены в крови человека, в том числе три моногидроксилированных метаболита, два метаболита с открытым гидролитическим кольцом и конъюгатом эверолимуса фосфатидилхолином. Эти метаболиты также были обнаружены у животных в исследованиях токсичности и имели примерно в 100 раз меньшую активность, чем собственно эверолимус. Таким образом, считается, что большинство общей фармакологической активности эверолимуса обусловлено исходным веществом.

Вывод. После однократного применения меченого радиоизотопом эверолимуса у пациентов, перенесших трансплантацию и получающих циклоспорин, основная часть радиоактивности (80%) была обнаружена в фекалиях и только незначительная часть (5%) выводилась с мочой. Остатки лекарственного средства не обнаружены ни в моче, ни в фекалиях.

Фармакокинетика гомеостаза. Фармакокинетические параметры при применении эверолимуса
2 раза в день и циклоспорина в виде микроэмульсии были сравнимы у пациентов, перенесших трансплантацию почки, и у пациентов, перенесших трансплантацию сердца. Гомеостаз был достигнут на 4-й день с 2-3-кратным накоплением в уровнях крови по сравнению с влиянием после первой дозы. T _max достигалось через 1-2 ч после применения дозы. При приеме дозы 0,75 мг 2 раза в день _Cmax составляло в среднем 11,1 + 4,6 нг/мл, а AUC составляло
в среднем 75 + 31 нг час/мл. При применении дозы 0,75 мг 2 раза в день минимальные уровни
в крови (C _min ) до применения дозы составляли в среднем 4,1 + 2,1 нг/мл. Действие эверолимуса оставалось стабильным в течение 1-го года после трансплантации. C _min существенно коррелировало
с AUC, создавая коэффициент корреляции между 0,86 и 0,94. По результатам анализа фармакокинетических параметров пациентов после перорального применения, клиренс препарата (CL/F) составил – 8,8 л/ч (вариации между пациентами – 27 %) и центральный объем распределения (Vc/F) составил 110 л (вариации между пациентами – 36 %). Остаточная вариабельность
в концентрациях препарата в крови составила 31%. Период полувыведения – 28±7 часов.

Фармакокинетика у особых групп пациентов

Нарушение функции печени. У 6 пациентов с нарушением функции печени легкой степени (класс А по классификации Чайлда-Пью) среднее значение AUC эверолимуса было в 1,6 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией печени. В двух независимых исследованиях групп по 8 и 9 пациентов с нарушением функции печени умеренной степени (класс С по классификации Чайлда-Пью) среднее значение AUC было в 2.1 и 3.3 раза выше. У 6 пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (класс С по классификации Чайлда-Пью) среднее значение AUC было в 3,6 раза выше. Средние периоды полувыведения при незначительных, умеренных и тяжелых нарушениях функции печени составляли 52, 59 и 78 часов соответственно.

Нарушение функции почек. Нарушение функции почек у пациентов после трансплантации (диапазон Cl _crea ; 11-107 мл/мин) не влияло на фармакокинетические параметры эверолимуса.

Использование в педиатрии. CL/F эверолимуса линейно увеличивался в зависимости от возраста пациента (от 1 до 16 лет), площади поверхности тела (0,49-1,92 м ² ) и массы тела (11-77 кг). Гомеостаз CL/F составлял 10,2 ± 3,0 л/ч/м ² , а период полувыведения – 30 ± 11 часов. 19 пациентов младенческого возраста (от 1 до 16 лет) с почечным трансплантатом de novo применяли диспергированные таблетки Сертикана в дозе 0,8 мг/м ² (максимум 1,5 мг) 2 раза в день одновременно с циклоспорином в виде микроэмульсии. У этой категории пациентов AUC эверолимуса достигало 87 ± 27 нг ч/мл и было у взрослых, которые применяли 0,75 мг препарата 2 раза в день. Стационарные минимальные уровни (С ₀ ) составляли 4,4±1,7 нг/мл.

Пациенты пожилого возраста. Предельное снижение CL перорально применяемого эверолимуса до 0,33% в год было оценено у взрослых (исследуемый возрастной диапазон составил 16-70 лет). Модификация дозы не требуется.

Этническая принадлежность. Согласно анализу фармакокинетических параметров популяции, клиренс препарата после перорального применения (CL/F) был (в среднем) на 20% выше у пациентов негроидной расы, перенесших трансплантацию.

Зависимость «действие – ответная реакция». Средняя минимальная концентрация эверолимуса (С ₀ ) в течение 6 месяцев после трансплантации зависела от частоты случаев подтвержденного острым отторжением биопсии и тромбоцитопении у пациентов, перенесших трансплантацию почки и сердца (см. таблицу 1).

У реципиентов печеночного трансплантата не наблюдалось очевидной связи между минимальными концентрациями эверолимуса и клиническими явлениями.

Таблица 1

Трансплантация почек
Миним. уровень (С ₀ ) (нг/мл)	£3,4	3,5-4,5	4,6-5,7	5,8-7,7	7,8-15,0
Отсутствие отторжения	68%	81 %	86 %	81 %	91 %
Тромбоцитопения (< 100 x 10 ⁹ /л)	10%	9%	7%	14%	17%
Трансплантация сердца
Миним. уровень (С ₀ ) (нг/мл)	£3,5	3,6-5,3	5,4-7,3	7,4-10,2	10,3-21,8
Отсутствие отторжения	65%	69 %	80%	85%	85%
Тромбоцитопения (< 75 x 10 ⁹ /л)	5%	5%	6%	8%	9%

Клинические свойства.

Показания.

Трансплантация почки и сердца

Профилактика отторжения трансплантата у взрослых пациентов с низким и умеренным иммунологическим риском после аллогенной трансплантации почки или сердца. Сертикан следует применять в сочетании с микроэмульсией циклоспорина и кортикостероидами. Необходим постоянный мониторинг терапевтических концентраций с измерением уровней эверолимуса и циклоспорина в крови.

Противопоказания.

Сертикан противопоказан пациентам с известной гиперчувствительностью к эверолимусу, сиролимусу или любому из вспомогательных веществ. Индуцирование анти-Т-лимфоцитарным иммуноглобулином противопоказано, если препарат показан для трансплантации сердца.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий.

Эверолимус метаболизируется главным образом в печени и в некоторой степени – в стенке кишечника под действием CYP3A4-изофермента. Он также является субстратом для системы выведения многих лекарственных препаратов Р-гликопротеина (РgР). Поэтому лекарственные препараты, влияющие на CYP3A4 и/или PgР, могут влиять на абсорбцию эверолимуса и его последующее выведение.

Параллельное лечение выраженными CYP3A4-ингибиторами и/или индукторами не рекомендуется. Ингибиторы PgР могут уменьшать выведение эверолимуса из клеток кишечника и повышать концентрацию эверолимуса в крови. In vitro эверолимус был конкурентоспособным ингибитором CYP3A4 и CYP2D6, что потенциально увеличивает концентрации лекарственных средств, метаболизирующихся этими ферментами. Следовательно, следует соблюдать осторожность при одновременном применении эверолимуса с CYP3A4- и CYP2D6-субстратами, имеющими узкий терапевтический индекс. Все исследования взаимодействия in vivo проводились без сопутствующего применения циклоспорина.

Наблюдаемые виды взаимодействия, в результате которых сопутствующее применение не рекомендуется

Рифампицин (индуктор CYP3A4). Предыдущее лечение здоровых добровольцев многократными дозами рифампицина приводило к увеличению клиренса эверолимуса примерно в 3 раза и снижению _Cmax на 58% и AUC на 63% после однократного применения Сертикана.

Кетоконазол (ингибитор CYP3A4). Предыдущее лечение здоровых добровольцев многократными дозами кетоконазола приводило к увеличению _Cmax эверолимуса в 3,9 раза и AUC в 15 раз после однократного применения Сертикана.

Ожидаемые виды взаимодействия, в результате которых сопутствующее применение не рекомендуется

Мощные ингибиторы/индукторы CYP3A4. Совместимое применение сертикана с мощными ингибиторами и/или индукторами CYP3A4 (такими как итраконазол, вориконазол, кларитромицин, телитромицин, ритонавир и/или рифампицин, рифабутин).

Наблюдаемые виды взаимодействия, которые следует учитывать

Взаимодействия, влияющие на применение Сертикана

Циклоспорин (ингибитор CYP3A4/PgР). Биодоступность эверолимуса значительно повышалась при совместном применении с циклоспорином. В исследовании однократной дозы препарата, применяемой здоровым добровольцам, циклоспорин в виде микроэмульсии (Сандимун Неорал®) увеличивал AUC эверолимуса на 168% (диапазон 46-365%) и C _max на 82% (диапазон 25-158%). В случае изменения дозы циклоспорина может потребоваться коррекция дозы эверолимуса.

Эритромицин (ингибитор CYP3A4). Предыдущее лечение здоровых добровольцев многократными дозами эритромицина повышало C _max эверолимуса в 2 раза и AUC – в 4,4 раза после однократного применения Сертикана.

Верапамил (ингибитор CYP3A4). Предыдущее лечение здоровых добровольцев многократными дозами верапамила повышало _Cmax эверолимуса в _Cmax в 2,3 раза и AUC – в 3,5 раза.

Взаимодействия, влияющие на применение других препаратов

Циклоспорин (ингибитор CYP3A4/Pgp). Если циклоспорин в виде микроэмульсии применяется совместно с Сертиканом, может потребоваться незначительное уменьшение дозы циклоспорина (9-20%) для достижения рекомендуемых минимальных уровней циклоспорина (C ₀ ).

Октреотид. Одновременное применение эверолимуса из депо октреотида повышало C _min октреотида при 1,47-кратном среднем геометрическом соотношении эверолимус/плацебо.

Аторвастатин (субстрат CYP3A4) и правастатин (субстрат Pg). Однократное применение Сертикана здоровыми добровольцами одновременно с аторвастатином или правостатином не влияло клинически значимой степени на фармакокинетику аторвастатина, правастатина и эверолимуса, как и на общую биореактивность ГМГ-КоА-редуктазы в плазме крови. Однако эти результаты не могут экстраполироваться на другие ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы.

Пациентов, применяющих ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы и/или фибрата, необходимо контролировать, ведь возможно развитие рабдомиолиза и других побочных эффектов.

Мидазолам (субстрат CYP3A4A). В двухпериодном перекрестном исследовании лекарственного взаимодействия фиксированной последовательности 25 здоровых добровольцев применяли пероральную разовую дозу 4 мг мидазолама в период 1. В период 2 они применяли эворолимус 10 мг один раз в день в течение 5 дней и однократную дозу 4 мг мидазолама с после. C _max мидазолама увеличилась в 1,25 раза (90% ДИ, 1,14-1,37) и AUC∞ увеличилась в 1,30 раза (1,22-1,39). Период полувыведения мидазолама оставался неизменным. Это исследование показало, что эверолимус является слабым ингибитором CYP3A4.

Остальные возможные взаимодействия.

Умеренные индукторы CYP3A4. Индукторы CYP3A4 (например зверобой , антиконвульсанты, карбамазепин, фенобарбитал, фенитоин, анти-ВИЧ-препараты : ифавиренц, невирапин) могут повышать метаболизм эверолимуса и снижать уровень эверолимуса в крови.

Умеренные ингибиторы CYP3A4 и PgР (например противогрибковые средства (флуконазол), макролидные антибиотики (эритромицин), блокаторы кальциевых канальцев (верапамил, никардипин, дилтиазем), ингибиторы протеазы (нелфинавир, индинавир, ампренавир).

Ингибиторы PGP. Ингибиторы Pgp могут снижать высвобождение эверолимуса из клеток ЖКТ и повышать его уровень в крови.

Субстраты CYP3A4 и CYP2D6. In vitro эверолимус был конкурентоспособным ингибитором CYP3A4 и CYP2D6, потенциально увеличивающим концентрации лекарственных препаратов, метаболизирующихся этими ферментами. Следовательно, следует соблюдать осторожность при одновременном применении эверолимуса с CYP3A4- и CYP2D6-субстратами, имеющими узкий терапевтический индекс. Все исследования взаимодействия in vivo проводились без сопутствующего применения циклоспорина.

Ингибиторы АПФ. Сопутствующее применение Сертикана и ингибиторов АПФ может увеличить риск ангионевротического отека.

Взаимодействие препарата с едой/напитками. Грейпфрут и грейпфрутовый сок оказывают влияние на активность цитохрома P450 и PgР, поэтому его употребление следует избегать.

Вакцинация. Иммуносупрессанты могут влиять на ответную реакцию на прививку, поэтому вакцинация, проведенная во время лечения Сертиканом, может быть менее эффективной. Применение живых вакцин следует избегать.

Особенности применения.

Иммуносупрессия

Существуют ограниченные данные о применении Сертикана без ингибитора кальциневрина (ИКН), включая циклоспорин или такролимус. Повышенный риск острого отторжения наблюдался у пациентов, прекративших прием ОКН, по сравнению с теми, кто продолжал принимать ОКН.

В клинических испытаниях Сертикан применялся одновременно с микроэмульсией циклоспорина или такролимусом, базиликсимабом и кортикостероидами. Адекватные исследования применения Сертикана в комбинации с другими иммуносупрессантами, кроме указанных, не проводились.

Адекватные исследования применения Сертикана пациентам с высоким иммунологическим риском не проводились.

Реципиенты почечных трансплантатов при холодовой ишемии > 40 часов, положительным кросс-маркером Т-клеток со специфической донорской трансфузией были исключены из клинических исследований. В клинические испытания при сердечных трансплантатах не были включены пациенты с панель-реактивным антителом (PRA) > 20%. При обоих показаниях пациенты были исключены, если они имели пересадку нескольких солидных органов (включая более одной почки), если у них была предварительная трансплантация органа или если они были получателем АВО-несовместимых органов. Иммунологический риск у пациентов, не исключенных из испытаний, согласно вышеуказанным критериям, считался небольшим.

Трансплантация сердца : противопоказания индуцирования анти-Т-лимфоцитарным иммуноглобулином.

Индукция анти-Т-лимфоцитарным иммуноглобулином при одновременном применении сертикана/циклоспорина/стероидов противопоказана. В клиническом исследовании с участием пациентов, перенесших трансплантацию сердца (исследование A2310), в течение первых трех месяцев после трансплантации наблюдалось значительное увеличение смертности и серьезных инфекций в подгруппе пациентов, получавших индукционную терапию анти-Т-лимфоцитарным иммуноглобулином и эверолимусом (EBR), по сравнению с группой активного контроля, получавшей мофетил микофенолат (MMF). Увеличение смертности было особенно выражено у пациентов, госпитализированных до трансплантации, которым потребовалось устройство желудочковой поддержки (ВАВ) (смерть при РОВ 5/9 (55,6%) по сравнению с ММФ 1/14 (7,1%)). Независимо от функции почек смертность была значительно выше при приеме эверолимуса по сравнению с микофенолатом в подгруппе анти-Т-лимфоцитарного иммуноглобулина. Однако у больных с нарушением функции почек (СКФ < 40 мл/мин) доля летальных исходов была особенно высокой - почти 30% (смерть при РВВ - 6/21 (28,6%) по сравнению с ММФ 2/20 (10%)).

Серьезные и оппортунистические инфекции

Пацієнти, які застосовують імунодепресанти, у тому числі Сертикан, мають підвищений ризик опортуністичних інфекцій (бактеріальних, грибкових, вірусних і протозойних). Повідомлялося також про летальні інфекції і сепсис у пацієнтів, що отримували Сертикан.

Серед опортуністичних інфекцій, до яких можуть бути схильні пацієнти, які застосовують імунодепресанти, є поліомавірусні інфекції, серед них: BK-вірусасоційована нефропатія, що може призвести до втрати трансплантата нирки, і JC-вірусасоційована прогресуюча розсіяна лейкоенцефалопатія (PML), що може мати летальний наслідок. Ці інфекції часто пов'язані з високим загальним імуносупресивним навантаженням, що повинні враховувати лікарі при диференційній діагностиці пацієнтів з ослабленим імунітетом і погіршенням функції нирок або неврологічними симптомами.

У клінічних дослідженнях Сертикану протимікробна профілактика пневмонії, спричиненої Pneumocystis jiroveci (carinii) , і цитомегаловірусу (ЦМВ) була рекомендована після трансплантації, особливо у пацієнтів, схильних до підвищеного ризику опортуністичних інфекцій.

Нарушение функции печени

У пацієнтів із порушенням функції печінки необхідно ретельно контролювати мінімальні рівні еверолімусу у крові (C ₀ ) та рекомендується коригування дози еверолімусу.

Взаємодія з потужними інгібіторами, індукторами CYP3A4

Сумісне застосування Сертикану з вираженими інгібіторами CYP3A4 (наприклад з такими, як кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, кларитроміцин, телітроміцин, ритонавір) та індукторами CYP3A4 (наприклад з рифампіцином, рифабутином) не рекомендується, якщо користь не перевищує ризик.

Моніторинг мінімальних рівнів еверолімусу у цілісній крові (С ₀ ) рекомендується протягом, одночасного застосування індукторів або інгібіторів CYP3A4, а також після закінчення їх застосування.

Лімфоми та інші злоякісні новоутворення

У пациентов, принимающих иммунодепрессанты, включая Сертикан, может быть повышен риск развития лимфом или других злокачественных новообразований, особенно кожи. Предполагается, что абсолютный риск больше связан с длительностью и интенсивностью иммуносупрессии, чем с применением конкретного препарата. Больных следует регулярно обследовать на наличие новообразований кожи, рекомендуется ограничить воздействие солнечных и ультрафиолетовых лучей, использовать соответствующие солнцезащитные средства.

Гиперлипидемия

Сумісне застосування Сертикану і мікроемульсії циклоспорину пацієнтам, які перенесли трансплантацію, було пов'язано зі збільшенням рівня холестерину і тригліцеридів у сироватці крові, що може потребувати відповідного лікування. У пацієнтів, яким призначено Сертикан, потрібно контролювати рівень ліпідів і у разі необхідності провести терапію, що включає препарати, які знижують рівень ліпідів, і призначити відповідну дієту. Для пацієнтів із наявною гіперліпідемією перед початком імуносупресивної терапії, включаючи Сертикан, слід зважити потенційну користь від лікування препаратом і можливий ризик. Так само необхідно ще раз зважити користь і ризик продовження терапії Сертиканом для хворих із тяжкою стійкою гіперліпідемією.

У пацієнтів, які застосовують Сертикан у поєднанні з інгібітором ГМГ-КоА-редуктази і/або фібратом, слід контролювати можливий розвиток рабдоміолізу та інших побічних ефектів, як описано у відповідній інформації про призначення цих лікарських засобів.

Ангионевротический отек

Застосування Сертикану і інгібіторів АПФ часто було пов'язане із розвитком набряку Квінке.

Нефротоксичность

Застосування препарату із високими дозами циклоспорину підвищує ризик виникнення порушень функції нирок, тому необхідне зниження дози циклоспорину, який застосовують
у комбінації з Сертиканом для профілактики порушень функції нирок.

Регулярний моніторинг функції нирок рекомендується всім пацієнтам. Слід мати на увазі, що у пацієнтам із підвищеним рівнем креатиніну у сироватці крові буде потрібна відповідна модифікація режиму імуносупресії. Необхідно дотримуватися обережності при одночасному призначенні з іншими препаратами, які негативно впливають на функцію нирок.

Протеїнурія

Застосування Сертикану з циклоспорином у пацієнтів із нирковим трансплантатом de novo може супроводжуватися посиленням протеїнурії. Ризик збільшується при підвищені рівнів еверолімусу в крові. У пацієнтів із нирковим трансплантатом при слабо вираженій протеїнурії під час проведення підтримуючої терапії імунодепресантами, включаючи інгібітор кальциневрину, були повідомлення про збільшення рівня протеїнурії, коли замість ІКН призначали Сертикан. При припиненні застосування Сертикану та поверненні до застосування ІКН відмічалася зворотна реакція. У пацієнтів, які застосовують Сертикан, необхідно контролювати рівень протеїнурії.

Тромбоз ниркового трансплантата

Були повідомлення про збільшення ризику виникнення тромбозу артерій та вен нирки, що призводив до відторгнення трансплантата. Це явище найчастіше спостерігалось протягом перших 30 днів після трансплантації.

Осложнения при заживлении ран

Сертикан, як і інші інгібітори mTOR, може послаблювати процес загоєння ран та призводити до таких ускладнень після трансплантації, як розходження краю рани, накопичення рідини, ранова інфекція, при яких може буде потрібне додаткове хірургічне втручання.

Найбільш часто повідомлялося про лімфоцеле у реципієнтів ниркового трансплантата із тенденцію переважання у пацієнтів з більш високим індексом маси тіла.

Перикардіальний і плевральний випіт

Частота перикардіального і плеврального випоту підвищена у реципієнтів серцевого трансплантата; ці явища відбуваються здебільшого протягом 30 днів (більше 75% випадків).

Мужское бесплодие

В медицинской литературе сообщалось об обратимой азооспермии и олигоспермии у пациентов, получавших ингибиторы mTOR. Доклинические токсикологические исследования показали, что эверолимус может снижать сперматогенез. Мужское бесплодие следует рассматривать как потенциальный риск при длительной терапии Сертиканом.

Тромботичні мікроангіопатичні розлади

При одночасному застосуванні Сертикану та інгібітора кальциневрину (ІКН) може підвищуватися ризик виникнення ІКН-індукованого гемолітико-уремічного синдрому / тромботичної тромбоцитопенічної пурпури / тромботичної мікроангіопатії.

Порушення обміну речовин/ непереносимість допоміжних речовин

Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або з синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати цей препарат.

Сумісне застосування Сертикану та АСЕ-інгібіторів часто призводило до виникнення ангіоедеми.

Інтерстиціальні захворювання легенів

Випадки інтерстиціального захворювання легенів, тобто інтрапаренхіматозного запалення легенів (пневмонії) та/або фіброзу неінфекційної етіології, деякі зі летальним наслідком, спостерігалися у хворих, які отримували рапаміцин або його похідні, у тому числі Сертикан. Діагноз інтерстиціальний полікістоз легень (ILD) необхідно диференціювати у пацієнтів із симптомами інфекційної пневмонії, яка не піддається лікуванню антибіотиками, але інфекційні, неопластичні та інші немедикаментозні причини були виключені при проведенні відповідних обстежень. Стан пацієнтів, як правило, покращувався після відміни Сертикану та/або при призначенні глюкокортикоїдної терапії. Проте також відзначались летальні випадки.

Нові випадки цукрового діабету

При застосуванні Сертикану спостерігалося збільшення ризику виникнення цукрового діабету після трансплантації. Тому слід контролювати концентрацію глюкози у крові пацієнтів, які застосовують Сертикан.

Вакцинация

Імуносупресанти можуть впливати на відповідну реакцію на щеплення, тому вакцинація, проведена під час лікування Сертиканом, може бути менш ефективною. Застосування живих вакцин слід уникати.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Не існує адекватних даних щодо застосування Сертикану у період вагітності. Потенційний ризик не встановлений. Сертикан не можна призначати у період вагітності, якщо потенційна користь для вагітної не перевищує потенційний ризик для плода. Жінок репродуктивного віку необхідно проінформувати про те, що їм слід використовувати ефективні методи контрацепції під час терапії Сертиканом і протягом 8 тижнів після припинення лікування.

Невідомо, чи проникає еверолімус у грудне молоко. Тому на період лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Дослідження впливу препарату на здатність керувати автотранспортом і працювати
з іншими механізмами не проводилися.

Способ применения и дозы.

Лікування Сертиканом має проводити в умовах стаціонару лише лікар, у якого є досвід імуносупресивної терапії і лікування пацієнтів після трансплантації органів і який має доступ до контролю рівнів еверолімусу у цілісній крові.

Дорослі . Добову дозу Сертикану слід призначати перорально, розподіливши на 2 прийоми
(2 рази на добу). Сертикан слід приймати або з їжею, або між прийомами їжі, в один і той же самий час, що й циклоспорин (у вигляді мікроемульсії) або такролімус.

Сертикан призначений лише для перорального застосування.

Таблетки Сертикану слід ковтати цілими, запиваючи 1 склянкою води.

Для пацієнтів, які отримують Сертикан, може бути необхідним коригування дози, що залежить від досягнутих рівнів еверолімусу у крові, переносимості, індивідуальної відповідної реакції, зміни у супутньому лікуванні і клінічній картині. Коригування дози можна здійснювати з
4-5-денними інтервалами (див. «Моніторинг терапевтичних концентрацій»).

Доза 3 мг протипоказана, оскільки різні дослідження показали підвищення смертності при її застосуванні.

Трансплантація нирки і серця. Рекомендована початкова доза препарату становить 0,75 мг двічі на день та повинна застосовуватися якомога швидше після трансплантації. Цільовий мінімальний рівень складає 3-8 нг/мл.

Пацієнти негроїдної раси . Частота підтверджених біопсією випадків гострого відторгнення трансплантата була значно вищою у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Дотепер дані про ефективність і безпеку препарату обмежені, аби дати певні рекомендації щодо лікування еверолімусом пацієнтів негроїдної раси.

Дети. Данных о применении Сертикана для лечения детей недостаточно для подтверждения его применения у пациентов этой возрастной группы. Однако информация о трансплантации почки детям ограничена.

Пацієнти літнього віку (≥65 років). Клінічний досвід застосування препарату пацієнтам віком понад 65 років обмежений. Однак немає очевидних розходжень у фармакокінетиці еверолімусу у пацієнтів 65-70 років і старших у порівнянні з фармакокінетикою у пацієнтів більш молодого віку.

Больные с почечной недостаточностью. Коррекция дозы не требуется.

Больные с печеночной недостаточностью. У пациентов с нарушением функции печени необходимо тщательно контролировать уровень эверолимуса в цельной крови (С ₀ ). У пациентов с нарушением функции печени легкой и средней степени тяжести (класс А по Чайлд-Пью) дозу следует снизить примерно до двух третей обычной дозы. Для пациентов с нарушением функции печени средней и тяжелой степени (класс B или C по Чайлд-Пью) дозу следует уменьшить примерно до половины обычной дозы. Дальнейшее титрование дозы должно основываться на мониторинге терапевтических концентраций.

Моніторинг терапевтичних концентрацій. Рекомендується контроль терапевтичного рівня еверолімусу у цілісній крові. Згідно з даними аналізу «вплив-ефективність і вплив-безпека», пацієнти, у яких мінімальний рівень еверолімусу у цілісній крові (С ₀ ) досягав > 3 нг/мл, мали нижчу частоту підтвердженого біопсією гострого відторгнення як ниркового, так і серцевого трансплантата. Рекомендована верхня межа терапевтичного діапазону не повинна перевищувати 8 нг/мл. Доза понад 12 нг/мл не досліджувалася. Описані вище рекомендовані діапазони еверолімусу ґрунтуються на даних, отриманих методами рідинної хроматографії і тандемної мас-спектрометрії.

Особливо важливо контролювати концентрації еверолімусу у крові пацієнтів із печінковою недостатністю; при одночасному застосуванні виражених індукторів CYP3A4 або інгібіторів, а також після закінчення їх застосування; при істотному зниженні дози циклоспорину або припиненні його застосування.

Оптимально, щоб корекція дози Сертикану здійснювалася на підставі більш ніж одного вимірювання мінімальної концентрації (С ₀ ), проведеного не раніше ніж через 4-5 днів після останньої зміни дози. У пацієнтів з печінковою недостатністю коригування дози має ґрунтуватися на 2 послідовних вимірюваннях мінімального рівня, з урахуванням тривалого періоду напіввиведення еверолімусу. Оскільки циклоспорин взаємодіє з еверолімусом, рівні еверолімусу можуть знижуватися при зменшенні дози циклоспорину (тобто мінімальна концентрація (С ₀ ) < 50 нг/мл).

Рекомендовані дози циклоспорину при трансплантації нирок. Сертикан не слід застосовувати протягом тривалого часу одночасно з високими дозами циклоспорину. Внаслідок зниження дози циклоспорину у пацієнтів із нирковим трансплантатом, які застосовують Сертикан, поліпшується функція нирок. Терапію Сертиканом та зменшення дози циклоспорину і стероїдів потрібно починати одразу після трансплантації нирки. Сертикан не слід застосовувати одночасно з високими дозами циклоспорину. У ході дослідження A2309 середня початкова доза циклоспорину становила 5,21 ± 2,72 мг/кг/добу. В подальшому дозу коригували до досягнення рекомендованого цільового рівня циклоспорину в крові (див. таблицю 2) з поступовим зниженням до середньої дози 1,49 ± 0,68 мг/кг/добу і середнього мінімального рівня циклоспорину в крові 55 ± 38 нг/мл до 12-го місяця.

Таблиця 2.

Рекомендований діапазон мінімальних рівнів циклоспорину в крові у пацієнтів, що приймають Сертикан

Препарат	1-й місяць	2-3-й місяць	4-5-й місяць	6-12-й місяць
Циклоспорин C ₀ (нг/мл)	100-200	75-150	50-100	25-50

Якщо скорочення впливу циклоспорину призводить до ознак відторгнення трансплантата, слід переглянути доцільність подальшого лікування Сертиканом.

Перед зменшенням дози циклоспорину необхідно встановити, що рівноважна мінімальна концентрація еверолімусу у цілісній крові (С ₀ ) ≥ 3 нг/мл.

Існують обмежені дані відносно дози Сертикану, яку застосовують для підтримуючої терапії мінімальної концентрації циклоспорину нижче 50 нг/мл або рівнем C ₂ , нижчим за 350 нг/мл.

Рекомендовані дози циклоспорину при трансплантації серця. Пацієнти, які перенесли трансплантацію серця, у підтримуючій фазі лікування повинні одержувати зменшену дозу циклоспорину як допустиму дозу з метою поліпшення ниркової функції
(див. таблицю 3). У пацієнтів, які перенесли трансплантацію серця, доза циклоспорину може грунтуватися на мінімальних рівнях циклоспорину у крові, вказаних у таблиці 3.

Таблиця 3.

Трансплантація серця: Рекомендовані мінімальні рівні циклоспорину у пацієнтів, що приймають Сертикан

Препарат	1-й місяць	2-й місяць	3-4 місяць	5-6 місяць	7-12 місяць
Циклоспорин C0 (нг/мл)	200-350	150-250	100-200	75-150	50-100

Рекомендується продовжувати дотримуватися знижених мінімальних рівнів циклоспорину (C ₀ ) 50-100 нг/мл під час застосування його у комбінації з Сертиканом протягом 12-місячного періоду лікування. Проте дані щодо пацієнтів з трансплантацією серця, що продовжували цей режим лікування більш ніж 12 місяців, наразі обмежений.

Рівні циклоспорину слід ретельно контролювати для забезпечення їх відповідності рекомендованому діапазону для зниження ризику нефротоксичності.

Пацієнти, у яких раніше ризик відторгнення трансплантата попереджує титрування до зниження рівня циклоспорину в крові зазнають підвищеного ризику нефротоксичності. У таких випадках слід переглянути доцільність подальшого лікування Сертиканом з урахуванням інших видів терапії.

Перед зменшенням дози циклоспорину необхідно встановити, що рівноважний мінімальний рівень еверолімусу в крові (C ₀ ) становить ≥ 3 нг/мл.

Дети .

Адекватні дані щодо застосування Сертикану для лікування дітей відсутні.

Передозировка.

Дані про передозування дуже обмежені. Відомо про одне випадкове застосування 1,5 мг еверолімусу 2-річною дитиною, але ніякі побічні дії не спостерігалися. Одноразові дози до

25 мг, які застосовували пацієнтам після трансплантації, добре переносилися.

Загальні підтримуючі заходи необхідно проводити в усіх випадках передозування.

Побочные реакции.

Сертикан у комбінації з циклоспорином вивчали в п'яти дослідженнях у реципієнтів ниркового трансплантата, загалом 2497 пацієнтів і у трьох дослідженнях у реципієнтів трансплантата серця, загалом 1531 пацієнт (вибірка «всі пацієнти, що почали отримувати лікування»).

Крім того, Сертикан у комбінації з такролімусом вивчали в одному дослідженні, яке включало 719 реципієнтів трансплантата печінки (вибірка «всі пацієнти, що почали отримувати лікування»).

Частоту побічних реакцій, наведених нижче, було визначено з аналізу випадків, які спостерігалися протягом 12 місяців у багатоцентрових рандомізованих контрольованих дослідженнях, що вивчали застосування Сертикану в комбінації з інгібіторами кальциневрину і кортикостероїдами реципієнтам трансплантата. Всі дослідження включали групу лікування без Сертикану на основі стандартної терапії ІКН.

Далі подано побічні реакції, що можливо або ймовірно пов'язані з Сертиканом і спостерігалися в клінічних дослідженнях фази III. Якщо не вказано інше, ці розлади були виявлені з підвищеною частотою у дослідженнях фази III, в яких порівнювали Сертикан зі стандартними схемами терапії без Сертикану. Профіль побічних реакцій є відносно постійним при всіх показаннях після трансплантації. Його складено відповідно до стандартних класів органів за MedDRA.

Побічні явища наведені відповідно до частоти виникнення: дуже часто > 1/10, часто > 1/100 і < 1/10, іноді > 1/1000 і < 1/100, рідко > 1/10000 і < 1/1000, дуже рідко < 1/10000.

Инфекции и инвазии.

Дуже часто: вірусні, бактеріальні і грибкові інфекції (63,1%), інфекції верхніх дихальних шляхів (24,8%), інфекції сечовивідних шляхів (24,8%; часто при трансплантації серця), інфекції нижніх дихальних шляхів, у тому числі пневмонія (12,9%; часто при трансплантації нирки).

Часто: сепсис, ранева інфекція.

Новоутворення.

Часто: злоякісні або невизначені пухлини, пухлини шкіри.

Нечасто: лімфоми, лімфопроліферативні розлади.

Кров і лімфатична система.

Дуже часто: анемія / еритропенія (41,9%), лейкопенія (15,8%), тромбоцитопенія (11,1%).

Часто: панцитопенія, тромботично-мікроангіопатичні розлади (тромботична тромбоцитопенічна пурпура, гемолітичний уремічний синдром, тромботичні мікроангіопатії).

Ендокринні порушення.

Нечасто: гіпогонадизм у чоловіків (знижений рівень тестостерону, підвищення фолікулостимулюючого і лютеїнізуючого гормонів).

Порушення обміну речовин і харчування.

Дуже часто: гіперліпідемія (холестерол і тригліцериди) (52,2%).

вперше діагностований цукровий діабет (21,2%), гіпокаліємія (12,9%).

Психические расстройства

Дуже часто: безсоння (26,9%), тривожність (15,1%).

Со стороны нервной системы

Дуже часто: головний біль (28,0%).

Серцеві порушення.

Дуже часто: перикардіальний випіт (при трансплантації серця) (39,8%).

Часто: тахікардія.

Судинні порушення.

Дуже часто: артеріальна гіпертензія (46,2%), венозна тромбоемболія (12,2%).

Часто: лімфоцеле, носова кровотеча, тромбоз трансплантата нирки.

Рідко: лейкоцитокластичний васкуліт*.

Порушення з боку дихальної, торакальної і медіастинальної системи.

Дуже часто: плевральний випіт (25,4%; часто при трансплантації нирки), кашель (20,4%; часто при трансплантації нирки), задишка (16,8%; часто при трансплантації нирки).

Часто: пневмонія.

Нечасто: інтерстиціальна хвороба легень.

Рідко: легеневий альвеолярний протеїноз*.

Порушення з боку травної системи.

Дуже часто: запор, абдомінальний біль (18,4%), діарея (19,2%), нудота (29,6%),
блювання (14,6%).

Часто: орофарингеальний біль, панкреатит, стоматит/виразки в ротовій порожнині.

Порушення функції печінки і жовчного міхура.

Нечасто: неінфекційний гепатит, жовтяниця.

Шкіра і підшкірна тканина.

Часто: акне, висип.

Рідко: еритродермія*.

Порушення з боку імунної системи: можливі реакції гіперчутливості.

Скелетно-м'язова система і сполучна тканина.

Часто: артралгія, міалгія.

Сечовидільна система.

Часто: протеїнурія, некроз ниркових канальців (при трансплантації нирок), ниркова недостатність, в основному у разі застосування з повною дозою інгібітора кальциневрину – циклоспорину.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Часто: еректильна дисфункція.

Загальні порушення.

Дуже часто: периферичний набряк (44,9%), порушення загоєння ран (32,5%), лихоманка (18,6%), біль (15,4%).

Часто: ангіоневротичний набряк, переважно язика та глотки, головним чином при застосвуванні інгібіторів АПФ, грижа післяопераційного рубця.

Исследование.

Часто: порушення, виявлені при аналізі функції печінки (підвищення рівнів гамма-GT, АСТ, АЛТ).

* Постмаркетингові дослідження

У контрольованих клінічних випробуваннях, де 3256 пацієнтів отримували Сертикан у комбінації з іншими імуносупресантами і проходили спостереження протягом мінімум 1 року, у 3,1% пацієнтів розвинулись злоякісні новоутворення (1,0% - злоякісні захворювання шкіри; 0,6% - лімфоми або лімфопроліферативні розлади). Виникнення побічних ефектів може залежати від ступеня і тривалості режиму імуносупресії. В основних дослідженнях підвищення рівня креатиніну у сироватці крові спостерігалося частіше у пацієнтів, які отримували Сертикан у комбінації з повною дозою циклоспорину у вигляді мікроемульсії, ніж у пацієнтів контрольної групи. Загальна частота виникнення побічних ефектів була нижчою при зменшенні дози циклоспорину (у вигляді мікроемульсії).

У клінічних дослідженнях рекомендований в даний час режим застосування циклоспорину разом з Сертиканом у низькій дозі обумовив покращення ниркової функції порівняно з попередніми дослідженнями, в яких Сертикан вводили одночасно з повними дозами циклоспорину. Профіль небажаних явищ, зазначений вище, в цілому був приблизно схожим незалежно від застосування режиму дозування з повною або зниженою дозою циклоспорину.

Срок годности .

3 года.

Условия хранения.

Хранить при температуре не выше 30 ^ºC в защищенном от света и влаги месте. Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка.

По 60 таблеток у коробці із картону пакувального по 0,75 мг.

Категория отпуска.

По рецепту.

Производитель.

Новартіс Фарма Штейн АГ / Novartis Pharma Stein AG.

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Шаффхаусерштрассе, 4332 Штейн, Швейцария / Schaffhauserstrasse, 4332 Stein, Switzerland.

ЭВЕРОЛИМУС

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа