Личный кабинет
КСАЛТОФАЙ раствор для ин. 100 ЕД/мл картр. 3мл №5
rx
Код товара: 598929
Производитель: Novo Nordisk (Дания)
93 100,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 05.04.2026
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Ксалтофой
Xultophy
Состав:
действующие вещества: инсулин деглюдек, лираглутид;
1 мл раствора содержит 100 ЕД инсулина деглюдек* и 3,6 мг лираглутида*.
1 предварительно заполненная шприц-ручка содержит 3 мл, что эквивалентно 300 ЕД инсулина деглюдек и 10,8 мг лираглутида;
другие составляющие: глицерин, фенол, цинка ацетат, кислота хлористоводородная (для коррекции pH), натрия гидроксид (для коррекции pH), вода для инъекций.
*Произведены по технологии рекомбинантной ДНК в Saccharomyces cerevisiae.
Лекарственная форма. Раствор для инъекций.
Основные физико-химические свойства: прозрачный, бесцветный, изотонический раствор.
Фармакотерапевтическая группа. Лекарственные средства, применяемые при сахарном диабете. Инсулины и аналоги длительного действия для инъекций.
Код ATX A10A E56.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм деяния.
Ксалтофай представляет собой комбинированное лекарственное средство, состоящее из инсулина деглюдек и лираглутида, механизмы действия которых дополняют друг друга, улучшая гликемический контроль.
Инсулин деглюдек – базальный инсулин, который после подкожной инъекции образует растворимый мультигексамер. В результате формируется депо, из которого инсулин деглюдек непрерывно и медленно всасывается в кровоток, что влечет за собой ровный и устойчивый эффект снижения уровня глюкозы в крови с низкой ежедневной вариабельностью действия инсулина.
Инсулин деглюдек специфически связывается с рецептором инсулина человека, обеспечивая такой же фармакологический эффект, что и инсулин человека.
Сахароснижающий эффект инсулина деглюдек заключается в содействии поглощению глюкозы после связывания инсулина с рецепторами мышечных и жировых клеток, а также в одновременном угнетении выделения глюкозы из печени.
Лираглутид является аналогом глюкагонообразного пептида-1 (ГПП-1) с последовательностью аминокислот, что на 97% гомологическая ГПП-1 человека, он связывается с рецептором ГПП-1 (ГПП-1Р) и активирует его. Пролонгированное действие введенного подкожно лираглутида обусловлено тремя механизмами: самоассоциацией, замедляющей всасывание, связыванием с альбумином крови и повышенной устойчивостью к действию ферментов дипептидилпептидазы 4 (ДПП-4) и нейтральной эндопептидазы. плазмы
Действие лираглутида происходит за счет его специфического взаимодействия с рецепторами ГПП-1 и способствует улучшению гликемического контроля путем снижения уровней глюкозы в крови натощак и после еды. Лираглутид стимулирует секрецию инсулина и уменьшает чрезмерно высокую секрецию глюкагона глюкозозависимым путём. Таким образом, когда уровень глюкозы в крови высок, происходит стимулирование секреции инсулина и угнетение секреции глюкагона. И напротив, при гипогликемии лираглутид ослабляет секрецию инсулина и не препятствует секреции глюкагона. Кроме того, механизм понижения уровня глюкозы в крови также обусловлен незначительной задержкой опорожнения желудка. Лираглутид снижает массу тела и уменьшает массу жировой ткани благодаря механизмам, включающим уменьшение ощущения голода и снижение потребления энергии.
ГПП-1 является физраствором аппетита и потребления пищи, однако точный механизм его действия пока не выяснен полностью. В ходе исследований на животных периферийное введение лираглутида приводило к поглощению препарата специфическими участками головного мозга, задействованных в процессах регуляции аппетита, в которых лираглутид из-за специфической активации ГПП-1Р усиливал сигналы насыщения и ослаблял сигналы голода, тем самым вызывая массу тела.
Рецепторы ГПП-1 представлены также в специфических участках сердца, сосудов, иммунной системы и почек. В экспериментальных моделях атеросклероза на мышах лираглутид предотвращал дальнейшее развитие аортальной бляшки и снижал степень воспаления в бляшке. Кроме того, лираглутид благоприятно влиял на липиды плазмы крови. Лираглутид не уменьшал размер уже имеющихся бляшек.
Фармакодинамические эффекты.
Ксалтофай имеет стабильный фармакодинамический профиль с продолжительностью действия, что является результатом комбинированного действия инсулина деглюдек и лираглутида, что позволяет Ксалтофай применять один раз в сутки в любое время независимо от приема пищи. Ксалтофай улучшает гликемический контроль путем стойкого снижения уровней глюкозы в крови натощак и после приема пищи.
Снижение уровня глюкозы после еды было подтверждено в ходе вспомогательного исследования продолжительностью 4 ч после стандартизированного еды у пациентов с неудовлетворительным контролем при применении монотерапии метформином или его комбинации с пиоглитазоном. Ксалтофай вызывал более значительное снижение уровня глюкозы в плазме крови после еды (средний уровень за 4 часа), чем инсулин деглюдек. Результаты применения лекарственного средства Ксалтофай и лираглутида были одинаковыми.
Клиническая эффективность и сохранность.
Безопасность и эффективность лекарственного средства Ксалтофай оценивались в ходе рандомизированных контролируемых исследований фазы 3 в параллельных группах с участием различных популяций пациентов с диабетом 2-го типа в зависимости от предыдущей противодиабетической терапии. Терапия препаратами сравнения включала применение базального инсулина, агонистов рецепторов ГПП-1, плацебо и базально-болюсного режима. Испытание длилось 26 недель с рандомизацией от 199 до 833 пациентов для приема лекарственного средства Ксалтофай. Одно исследование было продлено до 52 недель. Во всех исследованиях начальная доза лекарственного средства определялась согласно инструкции по медицинскому применению; и дважды в неделю производилось титрование дозы лекарственного средства Ксалтофай (см. таблицу 1). Такой же алгоритм титрования дозы использовался и при применении препаратов сравнения базальных инсулинов. В ходе 5 исследований Ксалтофай продемонстрировал клинически и статистически значимое улучшение гликемического контроля против препаратов сравнения по уровню гликозилированного гемоглобина A 1c (HbA 1c ), тогда как в одном исследовании было продемонстрировано одинаковое снижение HbA 1c в обеих группах лечения.
Таблица 1. Титрование дозы лечебного средства Ксалтофай.
Уровень глюкозы в плазме крови перед завтраком*, | Коррекция дозы (дважды в неделю) | |
ммоль/л | мг/дл | Ксалтофай (шаги дозы) |
< 4,0 | < 72 | ˗2 |
4,0˗5,0 | 72˗90 | 0 |
> 5,0 | > 90 | +2 |
* Уровни глюкозы, измеренные пациентом самостоятельно. В ходе исследования применения лекарственного средства Ксалтофай, которое добавлялось к препаратам сульфонилмочевины, целевой уровень составлял 4,0–6,0 ммоль/л.
Гликемический контроль.
Добавление к пероральным сахароснижающим лекарственным средствам.
Добавление лекарственного средства Ксалтофай к метформину или к комбинации метформина и пиоглитазоном в ходе рандомизированного контролируемого исследования открытого типа продолжительностью 26 недель позволило 60,4% пациентов, применявших Ксалтофай, достичь целевого уровня HbA 1c < 7% без подтверд. Эта доля пациентов была существенно больше, чем при применении инсулина деглюдек (40,9%; отношение шансов (ВШ): 2,28; p < 0,0001), и сходной с долей пациентов при применении лираглутида (57,7%; ВШ: 1,13; p = 0,3;
Ключевые результаты исследования приведены на рисунке 1 и таблице 2.
Частота случаев подтвержденной гипогликемии была ниже при применении лекарственного средства Ксалтофай, чем при применении инсулина деглюдек независимо от степени гликемического контроля (см. рисунок 1).
Частота случаев тяжелой гипогликемии (определялась как эпизод, при котором существует потребность в помощи со стороны другого человека) на один пациенто-год экспозиции (доля пациентов в процентах) составляла 0,01 (2 из 825 пациентов) при применении лекарственного средства Ксалтофай, 0,02 чел. 0,00 (ни один из 412 пациентов) при применении лираглутида. Частота случаев ночной гипогликемии походила при применении лекарственного средства Ксалтофай и инсулина деглюдек.
Вообще пациенты, принимавшие Ксалтофай, имели меньше побочных эффектов со стороны желудочно-кишечного тракта, чем те, кто получали лираглутид. Это может являться следствием более медленного (по сравнению с монотерапией лираглутидом) увеличения дозы лираглутида как компонента лекарственного средства Ксалтофай в течение периода начала лечения.
Уровень эффективности и безопасности лекарственного средства Ксалтофай оставался стабильным в течение периода до 52 недель лечения. Снижение показателя HbA 1c от начального уровня до 52-й недели лечения составило 1,84% при применении лекарственного средства Ксалтофай при рассчитанной разнице между группами лечения – 0,65% по сравнению с результатами применения лираглутида (p < 0,0001) и – 0,46% по результату 0,0001). Масса тела уменьшилась на 0,4 кг с рассчитанной разницей между результатами лечения лекарственным средством Ксалтофай и инсулином деглюдек – 2,80 кг (p < 0,0001), а частота подтвержденных случаев гипогликемии оставалась на уровне 1,8 явления на один пациент-год экспозиции. гипогликемии по сравнению с применением инсулина деглюдек.
Рис. 1. Средние уровни HbA 1c (%) по неделям лечения (слева) и частота подтвержденных случаев гипогликемии на один пациенто-год экспозиции в зависимости от средних уровней HbA 1c (%) (справа) у пациентов с сахарным диабетом 2-го типа с неудовлетворительным контролем при применении монотерапии с монотерапией.
|
|
IDegLira – Ксалтофай; IDeg – инсулин деглюдек; Lira – лираглутид; obs. rate – зарегистрированная частота; PYE – пациенто-год экспозиции.
Применение лекарственного средства Ксалтофай совместно с сульфонилмочевиной или комбинацией сульфонилмочевины с метформином изучалось в ходе рандомизированного плацебо контролируемого двойно слепого исследования продолжительностью 26 недель.
Частота случаев тяжелой гипогликемии на один пациенто-год экспозиции (доля пациентов в процентах) составляла 0,02 (2 из 288 пациентов) при применении лекарственного средства Ксалтофай и 0,00 (ни один из 146 пациентов) при применении плацебо.
Таблица 2. Результаты спустя 26 недель. Добавление к пероральным сахароснижающим лекарственным средствам.
Добавление к метформину ± пиоглитазон | Добавление к сульфонилмочевине ± метформин | ||||
Ксалтофой | Инсулин деглюдек | Лираглутид | Ксалтофой | Платебо | |
N | 833 | 413 | 414 | 289 | 146 |
HbA 1c , % Начало → конец исследования | 8,3→6,4 | 8,3→6,9 | 8,3→7,0 | 7,9→6,4 | 7,9→7,4 |
Среднее изменение | ˗ 1,91 | ˗ 1,44 | ˗ 1,28 | ˗ 1,45 | ˗ 0,46 |
Рассчитана разница | ˗ 0,47 AB [˗ 0,58; ˗ 0,36] | ˗ 0,64 AB [˗ 0,75; ˗ 0,53] | ˗ 1,02 AB [˗ 1,18; ˗ 0,87] | ||
Пациенты (%), достигшие HbA 1c < 7 % | |||||
Все пациенты | 80,6 | 65,1 | 60,4 | 79,2 | 28,8 |
Рассчитанный показатель отношения шансов | 2,38 B [1,78; 3,18] | 3,26 B [2,45; 4,33] | 11,95 B [7,22; 19,77] | ||
Пациенты (%), достигшие HbA 1c £ 6,5 % | |||||
Все пациенты | 69,7 | 47,5 | 41,1 | 64,0 | 12,3 |
Рассчитанный показатель отношения шансов | 2,82 B [2,17; 3,67] | 3,98 B [3,05; 5,18] | 16,36 B [9,05; 29,56] | ||
Частота случаев подтвержденной гипогликемии* на один пациенто-год экспозиции (доля пациентов в %) | 1,80 (31,9%) | 2,57 (38,6 %) | 0,22 (6,8 %) | 3,52 (41,7 %) | 1,35 (17,1%) |
Рассчитанное соотношение | 0,68 AC [0,53; 0,87] | 7,61 B [5,17; 11,21] | 3,74 B [2,28; 6,13] | ||
Масса тела, кг Начало → конец исследования | 87,2→86,7 | 87,4→89,0 | 87,4→84,4 | 87,2→87,7 | 89,3→88,3 |
Среднее изменение | ˗ 0,5 | 1,6 | ˗ 3,0 | 0,5 | ˗ 1,0 |
Рассчитана разница | ˗ 2,22 AB [˗ 2,64; ˗ 1,80] | 2,44 B [2,02; 2,86] | 1,48 B [0,90; 2,06] | ||
ГПН, ммоль/л Начало → конец исследования | 9,2→5,6 | 9,4→5,8 | 9,0→7,3 | 9,1→6,5 | 9,1→8,8 |
Среднее изменение | ˗ 3,62 | ˗ 3,61 | ˗ 1,75 | ˗ 2,60 | ˗ 0,31 |
Рассчитана разница | ˗ 0,17 [˗ 0,41; 0,07] | ˗ 1,76 B [˗ 2,0; ˗ 1,53] | ˗ 2,30 B [˗ 2,72; ˗ 1,89] | ||
Доза в конце исследования Инсулин деглюдек, единиц | 38 | 53 | - | 28 | - |
Лираглутид, мг | 1,4 | - | 1,8 | 1,0 | - |
Рассчитана разница, доза инсулина деглюдек | ˗ 14,90 AB [˗ 17,14; ˗ 12,66] | - | |||
Зарегистрированы показатели перед началом, в конце лечения и их изменение. Последние зарегистрированные показатели перенесены заранее. 95% доверительный интервал указан в квадратных скобках ([ ]).
* Подтвержденная гипогликемия определяется как тяжелая форма гипогликемии (эпизод, при котором требуется помощь со стороны другого человека) и/или легкая гипогликемия (уровень глюкозы в плазме крови < 3,1 ммоль/л, независимо от симптомов).
A Конечные точки с подтвержденным преимуществом лекарственного средства Ксалтофай по сравнению с препаратом сравнения;
Bp <0,0001;
Cp <0,05.
ГПН – уровень глюкозы в плазме крови натощак.
Переход от терапии агонистами рецепторов ГПП-1.
В ходе рандомизированного исследования открытого типа длительностью 26 недель изучался переход с терапии агонистами рецепторов ГПП-1 на лечение лекарственным средством Ксалтофай по сравнению с применением неизменной терапии агонистами рецепторов ГПП-1 (дозировка по инструкции для медицинского применения) с участием пациентов с сахаром применении агониста рецепторов ГПП-1 и метформина (74,2%) или его комбинации с пиоглитазоном (2,5%), с сульфонилмочевиной (21,2%) или с обоими препаратами (2,1%).
Частота случаев тяжелой формы гипогликемии на один пациенто-год экспозиции (доля пациентов в процентах) составляла 0,01 (1 из 291 пациента) при применении лекарственного средства Ксалтофай и 0,00 (ни один из 199 пациентов) при применении агонистов рецепторов ГПП-1.
Таблица 3. Результаты спустя 26 недель. Переход из терапии агонистами рецепторов ГПП-1.
Переход из терапии агонистом рецепторов ГПП-1 | ||
Ксалтофой | Агонист рецепторов ГПП-1 | |
N | 292 | 146 |
HbA 1c , % | ||
Начало → конец исследования | 7,8→6,4 | 7,7→7,4 |
Среднее изменение | ˗1,3 | ˗0,3 |
Рассчитана разница | ˗0,94 AB [˗1,11; ˗0,78] | |
Пациенты (%), достигшие HbA 1c < 7 % | ||
Все пациенты | 75,3 | 35,6 |
Рассчитанный показатель отношения шансов | 6,84 B [4,28; 10,94] | |
Пациенты (%), достигшие HbA 1c £ 6,5 % | ||
Все пациенты | 63,0 | 22,6 |
Рассчитанный показатель отношения шансов | 7,53 B [4,58; 12,38] | |
Частота случаев подтвержденной гипогликемии* на один пациенто-год экспозиции (доля пациентов в %) | 2,82 (32,0 %) | 0,12 (2,8 %) |
Рассчитанное соотношение | 25,36 B [10,63; 60,51] | |
Масса тела, кг | ||
Начало → конец исследования | 95,6→97,5 | 95,5→94,7 |
Среднее изменение | 2,0 | ˗0,8 |
Рассчитана разница | 2,89 B [2,17; 3,62] | |
ГПН, ммоль/л | ||
Начало → конец исследования | 9,0→6,0 | 9,4→8,8 |
Среднее изменение | ˗2,98 | ˗0,60 |
Рассчитана разница | ˗2,64 B [˗3,03; ˗2,25] | |
Доза в конце исследования | Доза агониста рецепторов ГПП-1 должна оставаться неизменной с начала исследования. | |
Инсулин деглюдек, единиц | 43 | |
Лираглутид, мг | 1,6 | |
Рассчитана разница, доза инсулина деглюдек | ||
Зарегистрированы показатели перед началом, в конце лечения и их изменение. Последние зарегистрированные показатели перенесены заранее. 95% доверительный интервал указан в квадратных скобках ([ ]).
* Подтвержденная гипогликемия определяется как тяжелая форма гипогликемии (эпизод, при котором требуется помощь со стороны другого человека) и/или легкая гипогликемия (уровень глюкозы в плазме крови < 3,1 ммоль/л, независимо от симптомов).
A Конечные точки с подтвержденным преимуществом лекарственного средства Ксалтофай по сравнению с препаратом сравнения; Bp <0,001.
Переход из терапии базальным инсулином.
В ходе исследования продолжительностью 26 недель изучался переход от терапии инсулином гларгин (100 ЕД/мл) на лечение лекарственным средством Ксалтофай по сравнению с интенсификацией применения инсулина гларгин пациентам с неудовлетворительным контролем при применении инсулина гларгин (20–50 единиц). Применяемая в ходе этого исследования максимально допустимая доза лекарственного средства Ксалтофай составляла 50 шагов дозы, в то время как максимальная доза инсулина гларгин не устанавливалась. У 54,3% пациентов, принимавших Ксалтофай, был достигнут целевой уровень HbA 1c < 7% без подтвержденных эпизодов гипогликемии по сравнению с 29,4% пациентов, принимавших инсулин гларгин (отношение шансов: 3,24; p < 0,001).
Частота случаев тяжелой гипогликемии на один пациенто-год экспозиции (доля пациентов в процентах) составляла 0,00 (ни один из 278 пациентов) при применении лекарственного средства Ксалтофай и 0,01 (1 из 279 пациентов) при применении инсулина гларгин. Частота случаев ночной гипогликемии была значительно ниже при применении лекарственного средства Ксалтофай по сравнению с применением инсулина гларгин (рассчитанное отношение в зависимости от лечения: 0,17; p<0,001).
В ходе второго исследования, которое было рандомизированным двойно слепым исследованием продолжительностью 26 недель с участием пациентов с неудовлетворительным контролем при применении базального инсулина (20–40 единиц) и монотерапии метформином или его комбинации с сульфонилмочевиной/глинидами, изучался переход. инсулин деглюдек. Применение базального инсулина и сульфонилмочевины/глинидов было прекращено при рандомизации. Максимально допустимая дозировка составляла 50 шагов дозы лекарственного средства Ксалтофай и 50 единиц для инсулина деглюдек. У 48,7% пациентов, получавших Ксалтофай, был достигнут целевой уровень HbA 1c < 7% без подтвержденных эпизодов гипогликемии. Эта доля была значительно больше, чем при применении инсулина деглюдек (15,6%; отношение шансов: 5,57; p<0,0001).
Частота случаев тяжелой гипогликемии на один пациенто-год экспозиции (доля пациентов в процентах) составляла 0,01 (1 из 199 пациентов) при применении лекарственного средства Ксалтофай и 0,00 (ни один из 199 пациентов) при применении инсулина деглюдек. Частота случаев ночной гипогликемии походила при лечении лекарственным средством Ксалтофай и инсулином деглюдек.
Таблица 4. Результаты спустя 26 недель. Переход из терапии базальным инсулином.
Переход из терапии инсулином гларгин (100 ЕД/мл) | Переход из терапии базальным инсулином [НПХ-инсулин (нейтральный протамин Хагедорна), инсулин детемир, инсулин гларгин] | |||
Ксалтофой | Инсулин гларгин, без ограничения дозы | Ксалтофой | Инсулин деглюдек, максимальная разрешенная доза – 50 единиц | |
N | 278 | 279 | 199 | 199 |
HbA 1c , % | ||||
Початок → кінець дослідження | 8,4→6,6 | 8,2→7,1 | 8,7→6,9 | 8,8→8,0 |
Середня зміна | ˗1,81 | ₋1,13 | ₋1,90 | ₋0,89 |
Розрахована різниця | ₋0,59 AB [₋0,74; ₋0,45] | ₋1,05 AB [₋1,25; ₋0,84] | ||
Пацієнти (%), які досягли HbA 1c < 7% | ||||
Усі пацієнти | 71,6 | 47,0 | 60,3 | 23,1 |
Розрахований показник відношення шансів | 3,45 B [2,36; 5,05] | 5,44 B [3,42; 8,66] | ||
Пацієнти (%), які досягли HbA 1c £ 6,5% | ||||
Усі пацієнти | 55,4 | 30,8 | 45,2 | 13,1 |
Розрахований показник відношення шансів | 3,29 B [2,27; 4,75] | 5,66 B [3,37; 9,51] | ||
Частота випадків підтвердженої гіпоглікемії* на один пацієнто-рік експозиції (частка пацієнтів у %) | 2,23 (28,4%) | 5,05 (49,1%) | 1,53 (24,1%) | 2,63 (24,6%) |
Розраховане співвідношення | 0,43 AB [0,30; 0,61] | 0,66 [0,39; 1,13] | ||
Маса тіла, кг | ||||
Початок → кінець дослідження | 88,3→86,9 | 87,3→89,1 | 95,4→92,7 | 93,5→93,5 |
Середня зміна | ₋1,4 | 1,8 | -2,7 | 0,0 |
Розрахована різниця | ₋3,20 AB [₋3,77; ₋2,64] | ₋2,51 B [₋3,21; ₋1,82] | ||
ГПН, ммоль/л | ||||
Початок → кінець дослідження | 8,9→6,1 | 8,9→6,1 | 9,7→6,2 | 9,6→7,0 |
Середня зміна | ₋2,83 | ₋2,77 | ₋3,46 | ₋2,58 |
Розрахована різниця | ₋0,01 [₋0,35; 0,33] | ₋0,73 C [₋1,19; ₋0,27] | ||
Доза в кінці дослідження | ||||
Інсулін, одиниць | 41 | 66 D | 45 | 45 |
Ліраглутид, мг | 1,5 | - | 1,7 | - |
Розрахована різниця, доза базального інсуліну | ₋25,47 B [₋28,90; 22,05] | ₋0,02 [₋1,88; 1,84] | ||
Зареєстровані показники перед початком, в кінці лікування та їхня зміна. Останні зареєстровані показники перенесені наперед. 95 % довірчий інтервал зазначений у квадратних дужках ([ ]).
* Підтверджена гіпоглікемія визначається як тяжка форма гіпоглікемії (епізод, при якому потрібна допомога з боку іншої людини) та/або легка гіпоглікемія (рівень глюкози у плазмі крові < 3,1 ммоль/л, незалежно від симптомів).
A Кінцеві точки з підтвердженою перевагою лікарського засобу Ксалтофай у порівнянні з препаратом порівняння;
B p < 0,0001; C p < 0,05;
D середня доза інсуліну гларгін, що застосувалась перед початком дослідження, становила 32 одиниці.
Результати дослідження тривалістю 26 тижнів, в ході якого вивчалося застосування лікарського засобу Ксалтофай у порівнянні з лікуванням базально-болюсним режимом інсулінотерапії, що включала базальний інсулін (інсулін гларгін 100 ОД/мл) у комбінації з болюсним інсуліном (інсулін аспарт), за участю пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу з незадовільним контролем при застосуванні інсуліну гларгін і метформіну, продемонстрували схоже зниження рівня HbA 1c у обох групах лікування (середній показник в обох групах становив від 8,2% до 6,7%). В обох групах у 66−67 % пацієнтів було досягнуто рівень HbA 1c < 7 %. У порівнянні з даними перед початком лікування спостерігалося зменшення маси тіла у середньому на 0,9 кг при застосуванні лікарського засобу Ксалтофай та збільшення на 2,6 кг у пацієнтів, які застосовували базально-болюсний режим інсулінотерапії, причому розрахована різниця залежно від лікування становила ₋3,57 кг (95% довірчий інтервал: ₋4,19; ₋2,95). Частка пацієнтів у відсотках, у яких спостерігалася тяжка гіпоглікемія або підтверджена симптомна гіпоглікемія, становила 19,8 % у групі лікарського засобу Ксалтофай та 52,6 % – у групі лікування із застосуванням базально-болюсного режиму інсулінотерапії, а розраховане відношення показників частоти становило 0,11 (95 % ДІ: 0,08−0,17). Сумарна добова доза інсуліну в кінці дослідження становила 40 одиниць у пацієнтів, які застосовували Ксалтофай та 84 одиниці (52 одиниці базального інсуліну та 32 одиниці болюсного інсуліну) ⸻ у пацієнтів, які отримували базально-болюсний режим інсулінотерапії.
Серцево-судинна безпека.
Дослідження стосовно серцево-судинних наслідків застосування лікарського засобу Ксалтофай не проводилися.
Ліраглутид
Дослідження "Результати оцінки серцево-судинних наслідків впливу та дії ліраглутиду при діабеті" було багатоцентровим плацебоконтрольованим подвійно сліпим клінічним дослідженням. 9340 пацієнтів були рандомізованим чином розподілені по групах застосування ліраглутиду (4668 пацієнтів) або плацебо (4672 пацієнти), в обох групах препарати додавалися до стандартної терапії, яка впливала на рівень HbA 1c та фактори серцево-судинних (СС) ризиків. Інформація про первинні результати або стан здоров'я наприкінці дослідження була отримана стосовно 99,7 % та 99,6 % учасників дослідження, рандомізованим чином розподілених по групах застосування ліраглутиду або плацебо відповідно. Тривалість періоду спостереження становила не менше 3,5 року і не більше 5 років. Когорта дослідження включала пацієнтів віком ≥ 65 років (n = 4329) та ≥ 75 років (n = 836) і пацієнтів з легким (n = 3907), помірним (n = 1934) або тяжким (n = 224) порушенням функції нирок. Середній вік пацієнтів становив 64 роки, а середній ІМТ (індекс маси тіла) ⸻ 32,5 кг/м². Середня тривалість захворювання на діабет становила 12,8 року.
При застосуванні ліраглутиду у порівнянні з плацебо при їх додаванні до стандартної терапії спостерігалося зниження рівня HbA 1c від початку дослідження до 36-го місяця лікування [₋1,16 % у порівнянні з ₋0,77 %; розрахована різниця між групами лікування ₋0,40% (₋0,45; ₋0,34)].
Інсулін деглюдек
Дослідження "DEVOTE" було рандомізованим подвійно сліпим зосередженим на певних явищах клінічним дослідженням тривалістю 2 роки з метою порівняння серцево-судинної безпеки застосування інсуліну деглюдек та інсуліну гларгін (100 ОД/мл) у 7637 пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу з високим ризиком серцево-судинних явищ.
Первинною кінцевою точкою дослідження був час після рандомізації до першої появи будь-якого з трьох серйозних побічних серцево-судинних явищ (СПССЯ), що визначалися як смерть з причини серцево-судинної патології, нелетальний інфаркт міокарда або нелетальний інсульт. Це дослідження планувалося як дослідження для доведення не більшого ризику розвитку СПССЯ при застосуванні інсуліну деглюдек у порівнянні з інсуліном гларгін з урахуванням попередньо заданого порога відношення ризиків (ВР) на рівні 1,3. Була підтверджена серцево-судинна безпека інсуліну деглюдек у порівнянні з інсуліном гларгін [ВР: 0,91 (0,78; 1,06)] (див. рисунок 7).
В обох групах лікування рівень HbA 1c перед початком дослідження становив 8,4 %, а через 2 роки ⸻7,5 % при застосуванні як інсуліну деглюдек, так й інсуліну гларгін.
Рис. 7. График данных анализа комбинированной конечной точки трех компонентов SPSS и отдельных сердечно-сосудистых конечных точек в исследовании DEVOTE.
Співвідношен-ня ризиків (95% ДІ) | Інсулін деглюдек N (%) | Інсулін гларгін N (%) | |||||||
Основний аналіз (3-компонентний показник MACE) |  | 0,91 (0,78-1,06) | 325 (8,51) | 356 (9,32) | |||||
Смерть з с-с причин | 0,96 (0,76-1,21) | 136 (3,56) | 142 (3,72) | ||||||
Нефатальний інсульт | 0,90 (0,65-1,23) | 71 (1,86) | 79 (2,07) | ||||||
Нефатальний ІМ | 0,85 (0,68-1,06) | 144 (3,77) | 169 (4,43) | ||||||
Смерть з будь-яких причин | 0,91 (0,76-1,11) | 202 (5,29) | 221 (5,79) | ||||||
0,7 0,9 1 1,1 1,3 | |||||||||
На користь інсуліну деглюдек | На користь інсуліну гларгін | ||||||||
N – кількість пацієнтів з першою подією, підтвердженою EAC, яка виникла під час дослідження.
% – відсоток пацієнтів з першою подією, підтвердженою EAC, від загальної кількості рандомізованих пацієнтів.
EAC – комітет з експертної оцінки.
С-c – cерцево-судинний.
ІМ – інфаркт міокарда.
ДІ – 95% довірчий інтервал.
Секреція інсуліну / функція бета-клітин
У порівнянні з інсуліном деглюдек, Ксалтофай покращує функцію бета-клітин, про що свідчать результати вимірювання, отримані на моделі гомеостазу для оцінки функції бета-клітин. Покращена секреція інсуліну у порівнянні з інсуліном деглюдек була продемонстрована через 52 тижні лікування у 260 пацієнтів з діабетом 2-го типу в ході дослідження зі стандартизованим прийомом їжі. Дані за період після 52 тижнів лікування відсутні.
Артериальное давление
У пациентов с неудовлетворительным контролем при применении монотерапии метформином или его комбинации с пиоглитазоном применение препарата Ксалтофай способствовало снижению среднего систолического артериального давления на 1,8 мм рт. ст. Искусство. по сравнению со снижением на 0,7 мм рт.ст. Искусство. при применении инсулина деглудек и на 2,7 мм рт.ст. Искусство. - лираглутид. У пациентов с неудовлетворительным контролем при применении монотерапии сульфонилмочевиной или ее комбинации с метформином такое снижение составило 3,5 мм рт.ст. Искусство. при применении препарата Ксалтофай и 3,2 мм рт.ст. Искусство. при приеме плацебо. Разница не была статистически значимой. В ходе трех исследований с участием пациентов с неудовлетворительным контролем при применении базального инсулина систолическое артериальное давление снизилось на 5,4 мм рт. ст. Искусство. при применении препарата Ксалтофай и при 1,7 мм рт.ст. Искусство. – при применении инсулина деглудек при статистически значимой расчетной разнице результатов между группами лечения ₋3,71 мм рт.ст. Искусство. (р = 0,0028); АД снизилось на 3,7 мм рт.ст. Искусство. при применении препарата Ксалтофай по сравнению с 0,2 мм рт.ст. Искусство. при применении инсулина гларгин со статистически значимой расчетной разницей результатов между группами лечения ₋3,57 мм рт.ст. Искусство. (р < 0,001) и на 4,5 мм рт. ст. Искусство. при применении препарата Ксалтофай по сравнению с 1,16 мм рт.ст. Искусство. при применении инсулина гларгин 100 ЕД/мл совместно с инсулином аспарт со статистически значимой расчетной разницей результатов между группами лечения ₋3,70 мм рт.ст. Искусство. (р = 0,0003).
Фармакокинетика
Взагалі, фармакокінетика інсуліну деглюдек і ліраглутиду при застосуванні лікарського засобу Ксалтофай клінічно значущо не відрізнялася у порівнянні з окремими ін'єкціями інсуліну деглюдек і ліраглутиду.
Нижче наведена інформація про фармакокінетичні властивості лікарського засобу Ксалтофай, якщо не зазначено, що представлені дані отримані при застосуванні окремо інсуліну деглюдек або окремо ліраглутиду.
Всасывание.
Загальна експозиція інсуліну деглюдек була однаковою після введення лікарського засобу Ксалтофай і окремого введення інсуліну деглюдек, тоді як C max була вище на 12 %. Загальна експозиція ліраглутиду була однаковою після введення лікарського засобу Ксалтофай і окремого введення ліраглутиду, тоді як C max була нижче на 23 %. Така різниця вважається клінічно незначущою, оскільки початкова доза лікарського засобу Ксалтофай та її корекція обираються індивідуально відповідно до цільового рівня глюкози у крові кожного окремого пацієнта.
За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, експозиція інсуліну деглюдек і ліраглутиду збільшувалася пропорційно дозі лікарського засобу Ксалтофай в усьому діапазоні доз.
Фармакокінетичний профіль лікарського засобу Ксалтофай дозволяє вводити його один раз на добу, а рівноважна концентрація інсуліну деглюдек і ліраглутиду досягається через 2−3 дні щоденного введення лікарського засобу.
Деление.
Інсулін деглюдек і ліраглутид активно зв'язуються з білками плазми (> 99 % та > 98 % відповідно).
Метаболизм.
Інсулін деглюдек.
Розпад інсуліну деглюдек відбувається подібно деградації інсуліну людини; усі метаболіти, що при цьому утворюються, є неактивними.
Ліраглутид.
Протягом 24 годин після введення одноразової дози [ 3 H]-міченого ліраглутиду здоровим волонтерам, головним компонентом препарату у плазмі крові залишався незмінений ліраглутид. Були виявлені два другорядні метаболіти у плазмі (≤ 9 % та ≤ 5 % сумарної радіоактивно міченої дози у плазмі). Ліраглутид метаболізується аналогічно великим за розміром білкам, і жодний конкретний орган не є головним шляхом виведення з організму.
Вывод.
Період напіввиведення інсуліну деглюдек з організму становить приблизно 25 годин, а ліраглутиду – приблизно 13 годин.
Особливі групи пацієнтів.
Пациенты пожилого возраста.
За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, що охоплював дані дорослих пацієнтів віком до 83 років, які застосовували Ксалтофай, вік не впливав клінічно значущим чином на фармакокінетику лікарського засобу Ксалтофай.
Пол.
За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу даних, стать не впливала клінічно значущим чином на фармакокінетику лікарського засобу Ксалтофай.
Етнічне походження.
За результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, що охоплював дані пацієнтів європеоїдної, негроїдної, індійської, азійської та іспанської етнічних груп, етнічне походження не впливало клінічно значущим чином на фармакокінетику лікарського засобу Ксалтофай.
Нарушение функции почек.
Інсулін деглюдек.
Не виявлено різниці у фармакокінетиці інсуліну деглюдек між здоровими волонтерами і пацієнтами з порушенням функції нирок.
Ліраглутид
У пацієнтів з порушенням функції нирок експозиція ліраглутиду була нижчою, у порівнянні з людьми з нормальною нирковою функцією. У пацієнтів з легким (кліренс креатиніну CrCl: 50˗80 мл/хв.), помірним (CrCl: 30˗50 мл/хв), тяжким (CrCl < 30 мл/хв) порушенням функції нирок та із термінальної стадією захворювання нирок, що вимагала гемодіалізу, спостерігалося зниження експозиції ліраглутиду на 33 %, 14 %, 27 % та 26 %, відповідно.
Також в ході клінічного дослідження тривалістю 26 тижнів у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу і з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості (CrCL: 30−59 мл/хв) експозиція ліраглутиду була на 26 % нижче, ніж у залучених до іншого дослідження пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу з нормальною нирковою функцією або з легким порушенням функції нирок.
Нарушение функции печени.
Інсулін деглюдек.
Не виявлено різниці у фармакокінетиці інсуліну деглюдек між здоровими волонтерами і пацієнтами з порушенням функції печінки.
Ліраглутид.
Фармакокінетику ліраглутиду оцінювали у пацієнтів з різним ступенем порушення функції печінки в ході дослідження із застосуванням одноразових доз препарату. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого чи помірного ступеня тяжкості експозиція ліраглутиду була менше на 13−23 %, ніж у здорових людей. У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (> 9 балів за шкалою Чайлда˗П'ю) експозиція була значно меншою (44 %).
Дети .
Дослідження застосування лікарського засобу Ксалтофай у дітей та підлітків віком до 18 років не проводилися.
Доклинические данные по безопасности.
Програма доклінічної розробки інсуліну деглюдек / ліраглутиду включала основні дослідження комбінованої токсичності тривалістю до 90 днів на єдиному відповідному вимогам виді тварин (щури лінії Вістар) з метою отримання даних для підтримки програми клінічної розробки лікарського засобу. Локальну переносимість оцінювали на кролях і свинях.
За результатами досліджень токсичності повторних доз, доклінічні дані з безпеки засвідчили відсутність проблем з безпеки для людини.
Реакції тканин в місці введення лікарського засобу, зареєстровані в ході двох досліджень на кролях та свинях відповідно, обмежувались реакціями запалення легкого ступеня тяжкості.
Дослідження з оцінки канцерогенності, мутагенності або порушення фертильності при застосуванні комбінації інсуліну деглюдек з ліраглутидом не проводилися. Наведені нижче дані отримані під час досліджень окремо інсуліну деглюдек і окремо ліраглутиду.
Інсулін деглюдек.
За результатами доклінічних досліджень фармакологічної безпеки, токсичності повторних доз, можливої канцерогенності та репродуктивної токсичності не виявлено загрози для безпеки людини.
Співвідношення мітогенної та метаболічної активності інсуліну деглюдек не відрізняється від інсуліну людини.
Ліраглутид.
За результатами доклінічних досліджень фармакологічної безпеки, токсичності повторних доз або генотоксичності не виявлено загрози для безпеки людини. В ході досліджень канцерогенності тривалістю 2 роки у щурів і мишей спостерігалося утворення несмертельних С-клітинних пухлин щитоподібної залози. У щурів не було визначено дозу, яка не викликає видимих небажаних ефектів. Такі пухлини не були виявлені у мавп, які отримували лікування протягом 20 місяців. Такі результати застосування лікарського засобу у гризунів спричинені негенотоксичним специфічним механізмом за участю рецепторів ГПП-1, до якого гризуни є особливо чутливими. Схоже, що релевантність таких наслідків для організму людини є низькою, однак її не можна виключити повністю. Не було виявлено інших пухлин пов'язаних з лікуванням.
У ході експериментів на тваринах не було виявлено прямого шкідливого впливу на фертильність, проте при введенні найвищих доз відзначалося незначне підвищення ранньої ембріональної смертності. Застосування ліраглутиду в середині періоду вагітності призводило до зменшення маси тіла самок і уповільнення розвитку плода з неясним впливом на ребра у щурів і порушення скелету у кролів. При застосуванні найбільшої дози ліраглутиду у щурів спостерігалося уповільнення росту новонароджених, яке залишалося і протягом періоду після відлучення від материнського годування. Невідомо, чим саме спричинене таке уповільнення росту щурят – зменшенням споживання ними материнського молока внаслідок безпосереднього впливу ГПП-1 або зменшенням утворення молока у матерів внаслідок меншого споживання калорій.
Клинические свойства.
Показания .
Лікарський засіб Ксалтофай застосовують при недостатньо контрольованому цукровому діабеті II типу у дорослих з метою покращення глікемічного контролю як доповнення до дієти, фізичних вправ та інших пероральних лікарських засобів для лікування цукрового діабету.
Противопоказания.
Підвищена чутливість до діючих речовин або до інших компонентів, які вказані у списку допоміжних речовин.
Особливі заходи безпеки.
Попередньо наповнена шприц-ручка призначена для використання з одноразовими голками НовоТвіст ® або НовоФайн ® довжиною до 8 мм калібром 32G.
Попередньо наповнена шприц-ручка призначена лише для індивідуального користування.
Ксалтофай не можна використовувати, якщо розчин не прозорий і не безбарвний.
Ксалтофай не можна використовувати, якщо він був заморожений.
Для кожної ін'єкції необхідно завжди використовувати нову голку. Використані голки не можна застосовувати вдруге. Після кожної ін'єкції пацієнт повинен викидати використану голку.
У разі закупорювання голки пацієнт повинен дотримуватися рекомендацій, наведених нижче.
Невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати згідно з місцевими вимогами.
Подробную инструкцию по использованию шприца-ручки лекарственного препарата смотрите в прилагаемой к лекарственному средству инструкции.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий.
Фармакодинамічна взаємодія.
Дослідження взаємодії лікарського засобу Ксалтофай з іншими ліками не проводилися.
Низка речовин порушують метаболізм глюкози і можуть вимагати корекції дози лікарського засобу Ксалтофай.
Речовини здатні, призводити до зменшення потреби у лікарському засобі Ксалтофай: протидіабетичні лікарські засоби, інгібітори моноаміноксидази (МАО), блокатори бета-адренорецепторів, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), саліцилати, анаболічні стероїди і сульфонаміди.
Речовини, здатні призводити до збільшення потреби у лікарському засобі Ксалтофай: пероральні контрацептиви, тіазиди, глюкокортикоїди, гормони щитоподібної залози, симпатоміметики, гормони росту і даназол.
Блокатори бета-адренорецепторів здатні маскувати симптоми гіпоглікемії.
Октреотид/ланреотид можуть призводити як до збільшення, так і до зменшення потреби у лікарському засобі Ксалтофай.
Алкоголь може посилювати або зменшувати гіпоглікемічний ефект дії лікарського засобу Ксалтофай.
Фармакокінетична взаємодія.
Дані експериментів in vitro свідчать про те, що можливість фармакокінетичної взаємодії ліків, метаболізм яких пов'язаний з CYP і зв'язуванням з білками плазми крові, є дуже низькою як для ліраглутиду, так і для інсуліну деглюдек.
Невелика затримка спорожнення шлунку, що спостерігається при застосуванні ліраглутиду, може впливати на всмоктування одночасно введених пероральних лікарських засобів. Дослідження взаємодії ліків не засвідчили жодної клінічно значущої затримки всмоктування.
Варфарин та інші похідні кумарину.
Дослідження взаємодії не проводилися. Не можна виключити можливість клінічно значущої взаємодії із слаборозчинними діючими речовинами або з діючими речовинами з вузьким терапевтичним індексом, такими як варфарин. Після початку лікування лікарськм засобом Ксалтофай пацієнтам, які приймають варфарин або інші похідні кумарину, рекомендується більш частий контроль МНВ (міжнародне нормалізоване відношення).
Парацетамол.
Ліраглутид не спричиняв зміни загальної експозиції парацетамолу після застосування одноразової дози 1000 мг. C max (максимальна концентрація) парацетамолу зменшувалася на 31 %, а медіана t max (час до досягнення максимальної концентрації) збільшувалася до 15 хвилин. При одночасному застосуванні із парацетамолом корекція дози не потрібна.
Аторвастатин.
Ліраглутид не спричиняв клінічно суттєвої зміни загальної експозиції аторвастатину після одноразового застосування аторвастатину в дозі 40 мг. Таким чином, при одночасному застосуванні аторвастатину із ліраглутидом корекція дози аторвастатину не потрібна. При одночасному застосуванні аторвастатину і ліраглутиду C max аторвастатину зменшувалася на 38 %, а медіана t max збільшувалася від 1 години до 3 годин.
Гризеофульвін.
Ліраглутид не спричиняв клінічно суттєвої зміни загальної експозиції гризеофульвіну після одноразового застосування гризеофульвіну в дозі 500 мг. C max гризеофульвіну збільшувалася на 37 %, тоді як медіана t max залишалася незмінною. Корекція дози гризеофульвіну та інших речовин із слабою розчинністю і високою проникністю не потрібна.
Дигоксин.
Одноразове застосування дигоксину в дозі 1 мг одночасно із ліраглутидом призводило до зменшення AUC (площа під кривою) дигоксину на 16 %; C max зменшувалася на 31 %. Медіана часу до досягнення максимальної концентрації дигоксину (t max ) збільшувалася від 1 год до 1,5 год. Таким чином, корекція дози дигоксину не потрібна.
Лізиноприл.
Одноразове застосування лізиноприлу в дозі 20 мг одночасно із ліраглутидом призводило до зменшення AUC лізиноприлу на 15 %; C max зменшувалася на 27%. При застосуванні ліраглутиду медіана t max лізиноприлу збільшувалася від 6 год. до 8 год. Виходячи з цих результатів, корекція дози лізиноприлу не потрібна.
Пероральные контрацептивы.
Ліраглутид спричиняв зменшення C max етинілестрадіолу і левоноргестрелу на 12 % та 13 % відповідно після застосування одноразової дози кожного з цих пероральних протизаплідних препаратів. Застосування ліраглутиду призводило до зменшення t max обох речовин на 1,5 год. Клінічно важливий вплив на загальну експозицію як етинілестрадіолу, так і левоноргестрелу не спостерігався. Таким чином, очікується, що при одночасному застосуванні протизаплідних препаратів із ліраглутидом контрацептивний ефект не порушується.
Особенности применения.
Ксалтофай не слід застосовувати пацієнтам з цукровим діабетом 1-го типу або для лікування діабетичного кетоацидозу.
Гипогликемия.
Якщо доза лікарського засобу Ксалтофай є більшою за необхідну, може розвинутися гіпоглікемія. Пропуск прийому їжі або непередбачена напружена фізична діяльність може призвести до розвитку гіпоглікемії. При комбінованому застосуванні з препаратами сульфонілсечовини ризик розвитку гіпоглікемії можна знизити шляхом зменшення дози сульфонілсечовини. Наявність супутніх хвороб нирок, печінки або захворювань, що уражають надниркову залозу, гіпофіз або щитоподібну залозу, може вимагати зміни дози лікарського засобу Ксалтофай. У пацієнтів із суттєвим покращенням контролю рівня глюкози (наприклад, при інтенсифікації терапії) може спостерігатися зміна звичних попереджувальних симптомів гіпоглікемії, про що їм треба повідомити. У пацієнтів із довготривалим діабетом звичні попереджувальні симптоми гіпоглікемії (див. розділ «Побічні реакції») можуть зникнути. Пролонгована дія лікарського засобу Ксалтофай може призвести до уповільнення одужання від гіпоглікемії.
Гіперглікемія.
Введення невідповідних доз та/або припинення протидіабетичної терапії може призвести до розвитку гіперглікемії і, можливо, до виникнення гіперосмолярної коми. У разі припинення лікування лікарським засобом Ксалтофай необхідно забезпечити дотримання інструкцій щодо застосування альтернативних протидіабетичних ліків. Крім того, виникнення супутніх захворювань, особливо інфекційних, може призвести до розвитку гіперглікемії і, таким чином, спричинити збільшення потреби у протидіабетичній терапії. Зазвичай, перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово, протягом декількох годин або днів. Вони включають спрагу, підвищену частоту сечовиділення, нудоту, блювання, сонливість, гіперемію і сухість шкіри, сухість рота і втрату апетиту, а також запах ацетону з рота.
У випадку тяжкої форми гіперглікемії слід розглянути можливість застосування інсуліну швидкої дії. За відсутності лікування гіперглікемічні явища можуть врешті-решт спричинити виникнення гіперосмолярної коми /діабетичного кетоацидозу, які можуть бути смертельно небезпечними.
Комбіноване застосування піоглітазону із препаратами інсуліну.
Повідомлялося про випадки розвитку серцевої недостатності при застосуванні піоглітазону у комбінації з препаратами інсуліну, особливо у пацієнтів з факторами ризику розвитку застійної серцевої недостатності. Це варто враховувати, призначаючи лікування комбінацією піоглітазону з лікарським засобом Ксалтофай. При застосуванні такої комбінованої терапії необхідно спостерігати за станом пацієнта на предмет виникнення у нього ознак і симптомів серцевої недостатності, збільшення ваги і набряків. У разі будь-якого погіршення функції серця лікування піоглітазоном слід припинити.
Порушення зору.
Інтенсифікація терапії інсуліном, який є складовою лікарського засобу Ксалтофай, із швидким поліпшенням глікемічного контролю може супроводжуватися тимчасовим погіршенням діабетичної ретинопатії, але довготривале покращення глікемічного контролю призводить до зменшує ризик прогресування діабетичної ретинопатії.
Утворення антитіл.
Застосування лікарського засобу Ксалтофай може спричинити утворення антитіл до інсуліну деглюдек та/або ліраглутиду. В рідких випадках присутність таких антитіл може вимагати корекції дози лікарського засобу Ксалтофай для запобігання розвитку гіпер- або гіпоглікемії. У дуже невеликого числа пацієнтів лікування лікарським засобом Ксалтофай спричиняло утворення антитіл, що є специфічними до інсуліну деглюдек, перехресних антитіл до інсуліну людини або антитіл до ліраглутиду. Утворення антитіл не супроводжувалося зниженням ефективності лікарського засобу Ксалтофай.
Гострий панкреатит.
При застосуванні агоністів рецепторів ГПП-1, у тому числі ліраглутиду, спостерігалися випадки гострого панкреатиту. Пацієнтам слід розповісти про характерні симптоми гострого панкреатиту. При підозрі на панкреатит лікування лікарським засобом Ксалтофай слід припинити; у випадку підтвердження діагнозу гострого панкреатиту лікування лікарським засобом Ксалтофай відновлювати не слід.
Побічні явища з боку щитоподібної залози.
В ході клінічних досліджень при застосуванні агоністів рецепторів ГПП-1, в тому числі ліраглутиду, повідомлялося про випадки виникнення побічних явищ з боку щитоподібної залози (такі як зоб), зокрема у пацієнтів з уже наявним захворюванням щитоподібної залози. У зв'язку з цим, таким пацієнтам Ксалтофай слід застосовувати з обережністю.
Запальне захворювання кишківника і діабетичний гастропарез.
Досвід застосування лікарського засобу Ксалтофай пацієнтам із запальним захворюванням кишківника і діабетичним гастропарезом відсутній. У зв'язку з цим таким пацієнтам не рекомендується приймати Ксалтофай.
Дегідратація.
В ході клінічних досліджень при застосуванні агоністів рецепторів ГПП-1, в тому числі ліраглутиду, що входить до складу лікарського засобу Ксалтофай, повідомлялося про випадки виникнення ознак і симптомів дегідратації, включаючи порушення функції нирок та гостру ниркову недостатність. Пацієнти, які застосовують лікарський засіб Ксалтофай, повинні бути поінформовані про ризик дегідратації, пов'язаний із побічними ефектами з боку шлунково-кишкового тракту, і повинні вживати заходи для запобігання гіповолемії.
Запобігання помилковому застосуванню лікарського засобу.
Пацієнтів слід проінструктувати про необхідність завжди перевіряти напис на етикетці шприц-ручки перед кожною ін'єкцією щоб уникненути випадкового переплутання лікарського засобу Ксалтофай з іншими ін'єкційними протидіабетичними ліками.
Пацієнти повинні візуально перевіряти на лічильнику шприц-ручки кількість одиниць набраної дози. Таким чином, умовою самостійного введення лікарського засобу пацієнтами є їхня здатність прочитати цифри на лічильнику дози. Слід проінструктувати незрячих пацієнтів або пацієнтів зі слабким зором про необхідність завжди користуватися допомогою/підтримкою з боку інших людей з добрим зором, які вміють застосовувати прилад для введення інсуліну.
Щоб запобігти помилковому дозуванню і потенційному передозуванню, пацієнти і медичні фахівці не повинні у жодному разі застосовувати інший шприц для набирання лікарського засобу з картриджа попередньо наповненої шприц-ручки.
У разі закупорювання голки пацієнт повинен дотримуватися рекомендацій, наведених в інструкція з використання шприц-ручки лікарського засобу.
Категорії пацієнтів, не охоплених дослідженнями.
Дослідження стосовно переходу з терапії базальним інсуліном в дозах < 20 та > 50 одиниць на лікування лікарського засобу Ксалтофай не проводилися.
Дослід лікування пацієнтів із застійною серцевою недостатністю класу IV за класифікацією Нью-Йоркської асоціації кардіологів (NYHA) відсутній, у зв'язку з чим застосування лікарського засобу Ксалтофай таким пацієнтам не рекомендується.
Ксалтофай містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) в одній дозі, тому цей лікарський засіб вважається таким, що практично не містить натрію.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Беременность.
Клінічний досвід застосування лікарського засобу Ксалтофай, інсуліну деглюдек або ліраглутиду вагітним жінкам відсутній. Якщо пацієнтка прагне завагітніти або стає вагітною, лікування лікарським засобом Ксалтофай слід припинити.
Дослідження репродуктивної функції на тваринах із застосуванням інсуліну деглюдек не виявили жодної різниці між інсуліном деглюдек та інсуліном людини стосовно ембріотоксичності та тератогенності. Дослідження ліраглутиду на тваринах засвідчили наявність репродуктивної токсичності (див. «Доклінічні дані з безпеки») вище. Потенційний ризик для людини невідомий.
Кормление грудью.
Клінічний досвід застосування лікарського засобу Ксалтофай протягом періоду годування груддю відсутній. Невідомо, чи проникає інсулін деглюдек або ліраглутид у грудне молоко. У зв'язку з браком досвіду, Ксалтофай не слід застосовувати протягом періоду годування груддю.
У щурів інсулін деглюдек проникав у молоко; його концентрація у молоці буле меншою, ніж у плазмі крові. Дослідження на тваринах продемонструвало низький ступень надходження ліраглутиду та близьких йому за структурою метаболітів у молоко. Доклінічні дослідження застосування ліраглутиду засвідчили пов'язане із лікуванням уповільнення неонатального росту у сисунців щурів (див. «Доклінічні дані з безпеки») вище.
Фертильність.
Клінічний досвід застосування лікарського засобу Ксалтофай в контексті вивчення фертильності відсутній.
Дослідження на тваринах стосовно застосування інсуліну деглюдек не виявили жодного небажаного впливу на фертильність. Окрім незначного зменшення числа живих зародків, дослідження на тваринах із застосуванням ліраглутиду не виявили жодних свідчень шкідливого впливу на фертильність.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
При гіпоглікемії здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість реакції можуть погіршитися. Це може бути ризиковим у тих ситуаціях, коли такі здатності є особливо важливими (наприклад, при керуванні транспортними засобами або при роботі з механізмами).
Пацієнтам необхідно рекомендувати вживати певні заходи, щоб запобігти розвиткові гіпоглікемії при керуванні транспортними засобами. Це особливо важливо для тих пацієнтів, у яких спостерігається зниження чи відсутність усвідомлення загрозливих ознак гіпоглікемії або у яких спостерігаються часті епізоди гіпоглікемії. У таких випадках слід розглянути питання щодо доцільності керування транспортними засобами.
Спосіб застосування та дози.
Дозировка.
Лікарський засіб Ксалтофай вводиться підшкірно один раз на добу. Лікарський засіб Ксалтофай можна вводити у будь-який час протягом дня, бажано в один той же самий час.
Доза лікарського засобу Ксалтофай підбирається із врахуванням індивідуальних потреб пацієнта. Рекомендовано оптимізувати глікемічний контроль шляхом корекції дози, залежно від рівня глюкози в плазмі крові натще.
Корекція дози може бути потрібна при зміні фізичної активності або звичного раціону харчування пацієнта та при супутніх захворюваннях.
Пацієнтам, які пропустили своєчасно ввести дозу препарату, рекомендовано зробити ін'єкцію одразу, як вони про це згадали, після чого повернутися до звичайного режиму введення – один раз на добу. Інтервал між ін'єкціями повинен завжди становити мінімум 8 годин. Це стосується також тих випадків, коли введення в один і той самий час доби неможливе.
Лікарський засіб Ксалтофай застосовується шляхом введення кроків дози. Один крок дози містить 1 одиницю інсуліну деглюдек та 0,036 мг ліраглутиду. Попередньо заповнена шприц-ручка забезпечує введення від одного до п'ятдесяти кроків дози в одній ін'єкції з поступовим збільшенням дози на однин крок дози. Максимальна добова доза препарату Ксалтофай становить 50 кроків дози (50 одиниць інсуліну деглюдек та 1,8 мг ліраглутиду). Лічильник на шприц-ручці показує кількість кроків дози.
Додавання до пероральних цукрознижувальних лікарських засобів.
Рекомендована початкова доза лікарського засобу Ксалтофай становить 10 кроків дози (10 одиниць інсуліну деглюдек та 0,36 мг ліраглутиду).
Лікарський засіб Ксалтофай можна застосовувати додатково до вже застосовуваних цукрознижувальних лікарських засобів. При одночасному застосуванні лікарського засобу Ксалтофай та сульфонілсечовини, слід зменшити дозу сульфонілсечовини (див. розділ «Особливості застосування»).
Перехід від терапії агоністом рецепторів ГПП-1.
Перед тим, як розпочати лікування лікарським засобом Ксалтофай, застосування агоністів рецепторів ГПП-1 слід припинити. При переході від терапії із застосуванням агоніста рецепторів ГПП-1 рекомендована початкова доза лікарського засобу Ксалтофай становить 16 кроків дози (16 одиниць інсуліну деглюдек та 0,6 мг ліраглутиду) (див. розділ «Фармакодинаміка»). Рекомендовану початкову дозу перевищувати не можна. При переході від лікування із застосуванням агоніста рецепторів ГПП-1 тривалої дії (наприклад, при введенні один раз на тиждень) необхідно враховувати його пролонговану дію. Лікування лікарським засобом Ксалтофай слід розпочинати в той момент часу, коли передбачався прийом агоністу рецепторів ГПП-1 тривалої дії. Рекомендовано здійснювати ретельний контроль рівня глюкози крові при переході та протягом наступних тижнів .
Перехід від терапії із застосуванням базального інсуліну.
Перед початком лікування лікарським засобом Ксальтофай, застосування базального інсуліну слід припинити. При переході від терапії із застосуванням базального інсуліну рекомендована початкова доза лікарського засобу Ксалтофай становить 16 кроків дози (16 одиниць інсуліну деглюдек та 0,6 мг ліраглутиду) (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Рекомендовану початкову дозу перевищувати не можна. Рекомендовано здійснювати ретельний контроль рівня глюкози крові при переході та протягом наступних тижнів.
Особливі групи пацієнтів.
Пацієнти літнього віку (≥ 65 років). Лікарський засіб Ксалтофай можна застосовувати пацієнтам літнього віку. Слід проводити більш ретельний моніторинг рівня глюкози в крові і корекцію дози виконувати індивідуально.
Нарушение функции почек. При применении препарата Ксалтофай пациентам с легкой, средней или тяжелой почечной недостаточностью необходимо усилить контроль уровня глюкозы в крови и обеспечить индивидуальную коррекцию дозы. Не рекомендуется применять Ксалтофай пациентам с терминальной стадией заболевания почек (см. разделы «Фармакодинамика» и «Фармакокинетика»).
Нарушение функции печени. Препарат Ксалтофай можно применять у пациентов с нарушением функции печени легкой или средней степени тяжести. Необходимо усилить контроль уровня глюкозы в крови и обеспечить индивидуальную коррекцию дозы.
Не рекомендовано застосовувати лікарський засіб Ксалтофай пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки, через вміст ліраглутиду (див. розділ «Фармакокінетика»).
Дети . Данных о применении Ксалтофая у детей нет.
Способ ввода.
Лікарський засіб Ксалтофай призначений лише для підшкірного введення. Лікарський засіб Ксалтофай не можна вводити внутрішньовенно або внутрішньом'язово.
Лікарський засіб Ксалтофай вводиться підшкірно шляхом ін'єкції у стегно, у плече або у живіт. Щоб зменшити ризик розвитку ліподистрофії, необхідно постійно змінювати місце ін'єкції навіть у тій же самій ділянці введення лікарського засобу. За подальшими інструкціями щодо застосування лікарського засобу необхідно звернутися до розділу «Особливі заходи безпеки».
Лікарський засіб Ксалтофай не можна набирати шприцом з картриджа попередньо заповненої шприц-ручки (див. розділ «Особливі заходи безпеки».).
Пацієнтів слід проінструктувати про необхідність завжди використовувати нову голку. Повторне використання інсулінових голок підвищує ризик закупорки голок, що може призвести до введення недостатньої дози або до введення надмірної дози лікарського засобу. У разі закупорювання голки пацієнт повинен дотримуватися рекомендацій, наведених в інструкція з використання шприц-ручки лікарського засобу (див. розділ «Особливі заходи безпеки».).
Детальна інформація щодо результатів клінічних досліджень комбінації з іншими препаратами, впливу на глікемічний контроль та застосування у різних популяціях надана у розділах «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Фармакодинаміка».
Інструкція з використання шприц-ручки лікарського засобу Ксалтофай 100 ОД/мл + 3,6 мг/мл, розчин для ін'єкцій.
Будь ласка, уважно прочитайте цю інструкцію перед застосуванням Вашої попередньо наповненої шприц-ручки з лікарським засобом Ксалтофай.
Не застосовуйте шприц-ручку, доки Ваш лікар або медсестра не навчать Вас правильно користуватися нею.
Почніть з перевірки маркування на своїй шприц-ручці, щоб переконатися, що вона містить саме Ксалтофай 100 ОД/мл + 3,6 мг/мл, після чого уважно продивіться наведені нижче ілюстрації, щоб ознайомитися з різними частинами Вашої шприц-ручки і голкою.
Якщо Ви незрячі або маєте слабкий зір і не бачите цифри на лічильнику дози, не використовуйте цю шприц-ручку без сторонньої допомоги. Зверніться по допомогу до людини з нормальним зором, яка навчилася правильному користуванню попередньо наповненою шприц-ручкою з лікарським засобом Ксалтофай.
Ксалтофай є лікарським засобом, що містить інсулін деглюдек і ліраглутид. Ксалтофай вводиться з "кроком дози". Один крок дози містить 1 одиницю інсуліну деглюдек та 0,036 мг ліраглутиду.
Ваша попередньо наповнена шприц-ручка обладнана селектором дози. Вона містить 3 мл лікарського засобу Ксалтофай у вигляді розчину. Шприц-ручка дозволяє здійснити введення таких доз:
один крок дози;
до 50 кроків дози максимум (що відповідає 50 одиницям інсуліну деглюдек + 1,8 мг ліраглутиду).
Ваша шприц-ручка дозволяє вводити дози порціями по одному кроку дози.
Не перераховуйте свою дозу. Набране Вами число кроків дози відповідає тій цифрі, що показана на лічильнику дози шприц-ручки.
Ваша шприц-ручка призначена для використання з одноразовими голками НовоТвіст ® або НовоФайн ® довжиною до 8 мм калібром 32G. Голки до комплекту упаковки не входять.
Дети.
Лікарський засіб не застосовують в педіатричній практиці. Досвіду застосування лікарського засобу Ксалтофай дітям та підліткам віком до 18 років не існує.
Передозировка.
Інформація щодо передозування лікарського засобу Ксалтофай є обмеженою.
Якщо пацієнт отримує дозу лікарського засобу Ксалтофай, яка є вищою, ніж потрібно, у нього може розвинутися гіпоглікемія:
гіпоглікемію легкого ступеня тяжкості можна лікувати шляхом перорального прийому глюкози або інших засобів, що містять цукор. Тому пацієнтам рекомендується завжди мати при собі продукти, що містять цукор;
у разі виникнення епізодів тяжкої гіпоглікемії, коли пацієнт не здатний самостійно зарадити собі, йому може допомогти введення особою, яка пройшла відповідний інструктаж, глюкагону (в дозі від 0,5 до 1 мг) внутрішньом'язово чи підшкірно, або внутрішньовенне введення глюкози медичним фахівцем. Глюкозу також необхідно ввести внутрішньовенно, якщо пацієнт протягом 10−15 хвилин не реагує на введений глюкагон. Після відновлення свідомості пацієнтові рекомендується прийняти пероральні вуглеводи з метою профілактики рецидиву гіпоглікемії.
Побочные реакции.
До участі у клінічній програмі розробки лікарського засобу Ксалтофай було залучено приблизно 1900 пацієнтів, які приймали Ксалтофай.
Найчастішими зареєстрованими побічними реакціями при лікуванні лікарським засобом Ксалтофай були гіпоглікемія і побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту (див. нижче «Опис окремих побічних реакцій»).
Нижче наведені побічні реакції, які пов'язані із застосуванням лікарського засобу Ксалтофай і які наведені за системами органів, а також за частотою випадків їх виникнення. Категорії частоти визначені таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до <1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); зрідка (≥ 1/10000 до <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), невідомо (неможливо оцінити на основі наявних даних).
Таблиця 5. Побічні реакції, зареєстровані в ході контрольованих досліджень фази 3.
Системи органів за класифікацією MedDRA | Частота випадків | Побічна реакція на лікарський засіб |
Порушення з боку імунної системи | Нечасто | Крапивница |
Нечасто | Гиперчувствительность | |
Невідомо | Анафилактическая реакция | |
Порушення з боку обміну речовин та харчування | Очень часто | Гипогликемия |
Часто | Зниження апетиту | |
Нечасто | Дегідратація | |
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту | Часто | Нудота, діарея, блювання, закріп, диспепсія, гастрит, біль у животі, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, здуття живота |
Нечасто | Відрижка, метеоризм | |
Невідомо | Панкреатит (включаючи некротичний панкреатит ) | |
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів | Нечасто | Жовчнокам'яна хвороба |
Нечасто | Холецистит | |
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин | Нечасто | Висип |
Нечасто | Зуд | |
Нечасто | Набута ліподистрофія | |
Загальні розлади і порушення у місці введення | Часто | Реакція в місці ін'єкції |
Невідомо | Периферичний набряк | |
Показники лабораторних досліджень | Часто | Підвищення рівня ліпази |
Часто | Підвищення рівня амілази | |
Нечасто | Підвищення частоти серцевих скорочень |
Опис окремих побічних реакцій.
Гипогликемия.
Гіпоглікемія може розвинутися, якщо доза лікарського засобу Ксалтофай є вищою, ніж потрібно. Тяжка форма гіпоглікемії може призвести до втрати свідомості та/або до виникнення судом і спричинити тимчасове або постійне порушення функції головного мозку чи навіть смерть. Зазвичай симптоми гіпоглікемії виникають раптово. Вони можуть включати холодний піт, бліду холодну шкіру, втому, нервовість чи тремор, відчуття тривожності, незвичну втомлюваність чи слабкість, сплутаність свідомості, труднощі при концентрації уваги, сонливість, надмірний голод, порушення зору, головний біль, нудоту і сильне серцебиття. Стосовно частоти випадків гіпоглікемії, див. розділ "Фармакодинаміка" .Алергічні реакції.
При застосуванні лікарського засобу Ксалтофай повідомлялося про випадки алергічних реакцій, які проявлялися у вигляді ознак і симптомів, таких як кропив'янка (у 0,3 % пацієнтів, які приймали Ксалтофай), висип (0,7 %), сверблячка (0,5 %) та/або набряк обличчя (0,2 %). Протягом післяреєстраційного періоду застосування ліраглутиду повідомлялося про декілька випадків анафілактичних реакцій, що супроводжувалися додатковими симптомами, такими як гіпотензія, сильне серцебиття, задишка і набряк. Анафілактичні реакції можуть бути загрозливими для життя.
Побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту.
Побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту можуть виникати більш часто на початку лікування лікарським засобом Ксалтофай вони, як правило, слабшають протягом декількох днів або тижнів при продовженні лікування. У 7,8 % пацієнтів спостерігалася нудота, яка у більшості з них була тимчасовою. Частка пацієнтів, які повідомляли про наявність нудоти у будь-який час протягом лікування, становила менше 4 % на тиждень. Діарея і блювання були зареєстровані у 7,5 % та 3,9 % пацієнтів відповідно. Частота випадків нудоти і діареї була віднесена до категорії "часто" при застосуванні лікарського засобу Ксалтофай і "дуже часто" – при застосуванні ліраглутиду. Крім того, у майже 3,6 % пацієнтів, які приймали Ксалтофай, було зареєстровано закріп, диспепсію, гастрит, біль у животі, гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, здуття живота, відрижку, метеоризм і зниження апетиту.
Реакції у місці ін'єкції.
У 2,6 % пацієнтів, які отримували Ксалтофай, спостерігалися реакції у місці ін'єкції (включаючи гематому у місці ін'єкції, біль, крововилив, еритему, вузлики, набрякання, знебарвлення, сверблячку, гіперемію і затвердіння у місці ін'єкції). Як правило, ці реакції були легкого ступеня тяжкості, тимчасовими і зазвичай зникали при продовженні лікування. Ліподистрофія.
У місці ін'єкції може виникати ліподистрофія (включаючи ліпогіпертрофію, ліпоатрофію). Постійна зміна місця ін'єкції в межах одної ділянки введення лікарського засобу сприяє зменшенню ризику виникнення таких реакцій.
Підвищена частота серцевих скорочень.
В ході клінічних досліджень лікарського засобу Ксалтофай спостерігалося збільшення частоти серцевих скорочень на 2−3 удари за хвилину порівняно з показником перед початком лікування. В ході дослідження "LEADER" із застосування ліраглутиду (що є складовою лікарського засобу Ксалтофай) не спостерігалося довготривалого клінічно значущого впливу підвищеної частоти серцевих скорочень на ризик виникнення кардіоваскулярних явищ (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Срок годности.
2 года.
Условия хранения.
Перед первым применением: хранить в холодильнике (при температуре 2–8°С). Не храните слишком близко к морозильной камере. Не замерзайте. Для защиты от солнечных лучей храните ручку с надетым колпачком.
После первого применения: препарат можно хранить 21 день при температуре не выше 30 °С или в холодильнике (при температуре 2–8 °С). Лекарство следует утилизировать через 21 день после первого применения. Не замерзайте. Для защиты от солнечных лучей храните ручку с надетым колпачком.
Хранить в недоступном для детей месте.
Несовместимость.
При додаванні речовин до лікарського засобу Ксалтофай може відбуватися розпад його діючих речовин.
Лікарський засіб Ксалтофай не можна додавати в інфузійні розчини.
Цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.
Упаковка.
По 3 мл розчину у картриджі (скло типу І) з поршнем (з галобутилу) та пробкою (з галобутилу/поліізопрену), який міститься в попередньо заповненій багатодозової одноразовій шприц-ручці в картонній коробці. По 1, 3 або 5 попередньо наповнених шприц-ручок в картонній коробці
Категория отпуска.
По рецепту.
Производитель.
А/Т Ново Нордіск.
Местонахождение производителя и адрес места его деятельности.
Ново Аллє, Багсваерд, 2880, Данія
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа