Личный кабинет
ФЕМАРА табл. п/плен. оболочкой 2,5 мг блистер №30
rx
Код товара: 28880
Производитель: Novartis Pharma (Швейцария)
16 000,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 05.04.2026
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
ФЕМОРА
FEMARA
Состав:
действующее вещество: letrozole;
1 таблетка содержит 2,5 мг летрозола;
другие составляющие: кремния диоксид коллоидный безводный; целлюлоза микрокристаллическая; лактоза, моногидрат; магния стеарат; крахмал кукурузный; натрия крахмалгликолят
(тип А); гидроксипропилметилцеллюлоза; полиэтиленгликоль 8000; тальк; титана
диоксид (E 171); железа оксид желтый (E 172).
(тип А); гидроксипропилметилцеллюлоза; полиэтиленгликоль 8000; тальк; титана
диоксид (E 171); железа оксид желтый (E 172).
Лекарственная форма. Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.
Основные физико-химические свойства: темно-желтого цвета, круглые, слегка двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой со скошенными краями; с одной стороны – маркировка FV, с другой – CG.
Фармакотерапевтическая группа. Средства, применяемые для гормональной терапии. Антагонисты гормонов и подобные средства. Ингибиторы ароматазы. Летрозол.
Код ATX L02B G04.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Летрозол – нестероидный ингибитор ароматазы (ингибитор биосинтеза эстрогена); противоопухолевый препарат.
В случаях, когда рост опухолевой ткани зависит от наличия эстрогенов, устранение опосредованного ими стимулирующего воздействия является предпосылкой подавления роста опухоли.
У женщин в постменопаузе эстрогены образуются преимущественно при участии фермента ароматазы, который превращает андрогены, синтезируемые в надпочечниках (в первую очередь андростендион и тестостерон), в эстрон (Е1) и эстрадиол (Е2). Поэтому с помощью специфической ингибиции фермента ароматазы можно добиться угнетения биосинтеза эстрогенов в периферических тканях и опухолевой ткани.
У женщин в постменопаузе эстрогены образуются преимущественно при участии фермента ароматазы, который превращает андрогены, синтезируемые в надпочечниках (в первую очередь андростендион и тестостерон), в эстрон (Е1) и эстрадиол (Е2). Поэтому с помощью специфической ингибиции фермента ароматазы можно добиться угнетения биосинтеза эстрогенов в периферических тканях и опухолевой ткани.
Летрозол ингибирует ароматазу путем конкурентного связывания с субъединицей этого фермента – гемом цитохрома P450, что приводит к снижению биосинтеза эстрогенов во всех тканях.
У здоровых женщин в постменопаузе однократная доза летрозола, которая составляет 0,1 мг, 0,5 и 2,5 мг, снижает уровень эстрона и эстрадиола в сыворотке крови (по сравнению с начальным уровнем) на 75-78% и на 78% соответственно. Максимальное снижение достигается из-за
48-78 часов.
48-78 часов.
У женщин с распространенной формой рака молочной железы в постменопаузе ежедневное применение летрозола в дозе от 0,1 до 5 мг снижает уровни эстрадиола, эстрона и эстрона сульфата в плазме крови на 75-95% начального уровня. При применении препарата в дозе 0,5 мг и более во многих случаях концентрации эстрона и сульфата эстрона выявляются ниже предела чувствительности метода, используемого для определения гормонов. Это указывает на то, что с помощью данных доз препарата достигается более выраженное подавление синтеза эстрогенов. Супрессия эстрогенов поддерживалась в течение лечения у всех пациенток.
Летрозол – высокоспецифический ингибитор активности ароматазы. Нарушения синтеза стероидных гормонов в надпочечниках не выявлено. У пациенток в постменопаузе, которым проводили терапию летрозолом в суточной дозе 0,1-5 мг, клинически значимых изменений концентраций в плазме крови кортизола, альдостерона, 11-деоксикортизола,
17-гидроксипрогестерона, АКТГ, а также активности ренина не было обнаружено. Проведение теста стимуляции АКТГ через 6 и 12 нед терапии летрозолом в суточной дозе 0,1 мг; 0,25 мг; 0,5 мг; 1 мг; 2,5 мг и 5 мг не выявило какого-либо заметного уменьшения синтеза альдостерона или кортизола. Таким образом, нет необходимости назначать глюкокортикоиды и минералокортикоиды.
17-гидроксипрогестерона, АКТГ, а также активности ренина не было обнаружено. Проведение теста стимуляции АКТГ через 6 и 12 нед терапии летрозолом в суточной дозе 0,1 мг; 0,25 мг; 0,5 мг; 1 мг; 2,5 мг и 5 мг не выявило какого-либо заметного уменьшения синтеза альдостерона или кортизола. Таким образом, нет необходимости назначать глюкокортикоиды и минералокортикоиды.
У здоровых женщин в постменопаузе после однократного применения летрозола в дозах 0,1 мг, 0,5 мг и 2,5 мг изменений концентрации андрогенов (андростендиона и тестостерона) в плазме крови не обнаружено. У пациенток в постменопаузе, получавших летрозол в суточной дозе от 0,1 до 5 мг, изменений уровня андростендиона в плазме крови также не отмечено. Все это указывает на то, что блокада биосинтеза эстрогенов не приводит к накоплению андрогенов, являющихся предшественниками эстрогенов. У пациенток, получавших летрозол, не было отмечено изменений концентраций лютеинизирующего и фолликулостимулирующего гормонов в плазме крови, а также не было отмечено изменений функций щитовидной железы, оцениваемой по уровням тиреотропного гормона, T 4 и T 3 .
Фармакокинетика.
Всасывание. Летрозол быстро и полностью всасывается в желудочно-кишечном тракте (средняя величина биодоступности составляет 99,9%). Пища в незначительной степени снижает скорость абсорбции (среднее значение времени достижения максимальной концентрации летрозола в крови (t max ) составляет 1 час при приеме Фемары ® натощак и 2 часа – при приеме с пищей; среднее значение максимальной концентрации летрозола в крови (С max ) составляет 129 ± 2 98,7 ± 18,6 нмоль/л – при приеме с пищей), однако степень всасывания летрозола (при оценке по площади под кривой «концентрация – время») не меняется. Незначительные изменения скорости всасывания расцениваются как не имеющие клинического значения, поэтому летрозол можно применять независимо от приема пищи.
Деление. Связывание летрозола с белками плазмы крови составляет примерно 60% (преимущественно с альбумином – 55%). Концентрация летрозола в эритроцитах составляет почти 80% его уровня в плазме крови. После применения 2,5 мг 14 С-меченого летрозола примерно 82% радиоактивности в плазме крови приходилось на долю неизмененного активного вещества. Поэтому системное влияние метаболитов летрозола незначительно. Летрозол быстро и широко распределяется в тканях. Кажущийся объем распределения в период равновесного состояния достигает примерно 1,87 ± 0,47 л/кг.
Метаболизм и выведение. Летрозол в значительной степени испытывает метаболизм с образованием фармакологически неактивного карбинолового метаболита – основной путь элиминации. Метаболический клиренс летрозола (CL m ) составляет 2,1 л/ч, что меньше величины печеночного кровотока (приблизительно 90 л/час). Было обнаружено, что изоферменты CYP3А4 и CYP2А6 цитохрома Р450 способны превращать летрозол в его метаболит. Образование небольшого количества других пока не идентифицированных метаболитов, а также выведение неизмененного препарата с мочой и калом играют лишь незначительную роль в общей элиминации летрозола. В течение 2 недель после введения здоровым добровольцам в постменопаузе
2,5 мг 14 С-меченого летрозола в моче было обнаружено 88,2 ± 7,6 % радиоактивности, в кале –
3,8±0,9%. По крайней мере, 75% радиоактивности, проявляющейся в моче за период до 216 часов (84,7 ± 7,8% дозы летрозола), приходилось на глюкуронидные конъюгаты карбинолового метаболита, почти 9% - на два других не идентифицированных метаболита и 6% - на неизмененный.
2,5 мг 14 С-меченого летрозола в моче было обнаружено 88,2 ± 7,6 % радиоактивности, в кале –
3,8±0,9%. По крайней мере, 75% радиоактивности, проявляющейся в моче за период до 216 часов (84,7 ± 7,8% дозы летрозола), приходилось на глюкуронидные конъюгаты карбинолового метаболита, почти 9% - на два других не идентифицированных метаболита и 6% - на неизмененный.
Кажущийся конечный период полувыведения из плазмы крови составляет примерно 2-4 суток. После ежедневного приема 2,5 мг препарата равновесная концентрация летрозола достигается в течение 2-6 недель, при этом она примерно в 7 раз выше, чем после однократного приема той же дозы. В то же время значение равновесной концентрации в 1,5-2 раза превышает значение равновесной концентрации, которое можно было бы предположить на основе расчетов, исходя из величин, зарегистрированных после приема однократной дозы препарата. Это указывает на то, что при ежедневном применении летрозола в дозе 2,5 мг его фармакокинетика носит несколько нелинейный характер. Поскольку равновесная концентрация летрозола поддерживается во время лечения в течение длительного времени, можно заключить, что накопления летрозола не происходит.
Линейность/нелинейность. Фармакокинетика летрозола была пропорциональной дозе после однократной пероральной дозы до 10 мг (диапазон доз от 0,01 до 30 мг), а также после ежедневных доз до 1,0 мг (диапазон доз от 0,1 до 5 мг). После применения пероральной однократной дозы 30 мг наблюдалось незначительное, но более чем пропорциональное дозе увеличения показателя AUC. При применении ежедневных доз 2,5 и 5 мг AUC увеличилось примерно в 3,8 и 12 раз вместо 2,5 и 5 раз соответственно по сравнению с дозой.
1,0 мг/сут. Таким образом, рекомендуемая доза 2,5 мг/сут может быть предельной дозой, при которой непропорциональность становится видимой, тогда как при применении дозы 5 мг/сут непропорциональность становится более выраженной. Непропорциональность дозы, вероятно, результат насыщения процессов метаболического выведения. Равновесные концентрации достигались через 1-2 месяца при применении всех изучаемых режимов дозировки (0,1-5,0 мг ежедневно).
1,0 мг/сут. Таким образом, рекомендуемая доза 2,5 мг/сут может быть предельной дозой, при которой непропорциональность становится видимой, тогда как при применении дозы 5 мг/сут непропорциональность становится более выраженной. Непропорциональность дозы, вероятно, результат насыщения процессов метаболического выведения. Равновесные концентрации достигались через 1-2 месяца при применении всех изучаемых режимов дозировки (0,1-5,0 мг ежедневно).
Фармакокинетика в отдельных группах пациентов. В исследовании, которое проводилось с участием 19 добровольцев с разным состоянием функции почек (24-часовой клиренс креатинина варьировал от 9 до 116 мл/мин), отмечалось, что фармакокинетика летрозола не изменялась после однократной дозы 2,5 мг. Кроме того, в вышеупомянутом исследовании оценивали влияние нарушения функции почек на летрозол, анализ ковариант был выполнен на основе данных двух базовых исследований (исследования AR/BC2 и AR/BC3). Рассчитанный клиренс креатинина (диапазон в исследовании AR/BC2: 19-187 мл/мин; в исследовании AR/BC3: 10-180 мл/ мин ) не продемонстрировал статистически значимой связи с минимальными уровнями летрозола в плазме крови в равновесном состоянии. Более того, данные исследований AR/BC2 и AR/BC3 лечения второй линии метастатического рака молочной железы продемонстрировали отсутствие негативного влияния летрозола на клиренс креатинина или ухудшение функции почек.
Таким образом, коррекция дозы пациентам с нарушением функции почек (клиренс креатинина ≥ 10 мл/мин) не требуется. Информация о пациентах с тяжелым нарушением функции почек (клиренс креатинина < 10 мл/мин) ограничена.
В подобном исследовании, проведенном при участии лиц с различным состоянием функции печени, было установлено, что у пациентов с умеренно выраженным нарушением функции печени (класс В по шкале Чайлд-Пью) средние величины площади под кривой «концентрация – время» (AUC) были на 37 % выше, чем у здоровых добровольцев. пациентов без нарушений функции печени. При исследовании фармакокинетики однократной дозы у 8 больных с циррозом печени и тяжелым нарушением ее функции (класс С по шкале Чайлд-Пью) было отмечено увеличение AUC на 95% и t½ на 187% по сравнению с показателями у здоровых добровольцев. Таким образом, у пациенток с раком молочной железы и тяжелым нарушением функции печени ожидаются более высокие уровни летрозола, чем у пациенток без тяжелой дисфункции печени. Следовательно, препарат Фемара следует с осторожностью применять пациенткам с тяжелым нарушением функции печени, учитывая соотношение польза/риск для каждой отдельной пациентки. В связи с тем, что у пациентов, получавших суточные дозы от 5 до 10 мг/день, не наблюдалось увеличения показателей токсичности, коррекция дозы в направлении ее снижения не обоснована, хотя таким пациентам нужно находиться под тщательным наблюдением. Кроме того, не было отмечено какого-либо влияния нарушений функции почек (расчетные значения клиренса креатинина составляли 20-50 мл/мин) или нарушение функции печени на концентрацию летрозола в плазме крови у 359 пациенток с распространенными формами рака молочной железы. Фармакокинетика летрозола не зависит от возраста.
Клинические свойства.
Показания .
- Адъювантная терапия гормонопозитивного инвазивного рака молочной железы на ранних стадиях у женщин в постменопаузальный период.
- Расширенная адъювантная терапия инвазивного рака молочной железы на ранних стадиях у женщин в постменопаузальный период, которым была проведена стандартная адъювантная терапия тамоксифеном в течение 5 лет.
- Терапия первой линии распространенного гормона рака молочной железы у женщин в постменопаузе.
- Лечение распространенных форм рака молочной железы у женщин в постменопаузе (естественной или вызванной искусственно) после рецидива или прогрессирования заболевания, получавших предварительную терапию антиэстрогенами.
- Неоадъювантная терапия у женщин в постменопаузе с гормоноположительным, HER-2-отрицательным раком молочной железы, которым не подходит химиотерапия и не показано неотложное хирургическое вмешательство.
Эффективность препарата для пациенток с гормоноотрицательным раком молочной железы не доказана.
Противопоказания .
Повышенная чувствительность к активному веществу или любому другому компоненту препарата.
Эндокринный статус, характерный для предменопаузального периода.
Беременность, период кормления грудью.
Женщины репродуктивного возраста.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий.
Метаболизм летрозола частично происходит при участии CYP2A6 и CYP3A4. Таким образом, на системное выведение летрозола могут влиять лекарственные средства, влияющие на ферменты CYP3A4 и CYP2A6. Очевидно, метаболизм летрозола имеет низкое сродство с CYP3A4, поскольку этот фермент не насыщается при концентрациях в
150 раз больше концентрации летрозола, наблюдаемых в плазме крови в период равновесного состояния при типичных клинических условиях.
150 раз больше концентрации летрозола, наблюдаемых в плазме крови в период равновесного состояния при типичных клинических условиях.
На сегодняшний день клинический опыт применения препарата Фемара в комбинации с эстрогенами или другими противораковыми препаратами, кроме тамоксифена, отсутствует. Тамоксифен, другие антиэстрогенные препараты или эстрогенсодержащие лекарственные средства могут нивелировать фармакологическое действие летрозола. Кроме того, доказано, что при одновременном применении тамоксифена и летрозола существенно снижаются плазменные концентрации летрозола. Следует избегать одновременного применения летрозола с тамоксифеном, другими антагонистами эстрогенов или эстрогенами.
Лекарственные средства, которые могут повышать концентрацию летрозола в сыворотке крови
Ингибиторы активности CYP3A4 и CYP2A6 могут снижать метаболизм летрозола и, таким образом, повышать концентрацию летрозола в плазме крови. Одновременное применение лекарственных средств, сильно подавляющих эти ферменты (мощные ингибиторы CYP3A4 включают, но не ограничиваются: кетоконазол, итраконазол, вориконазол, ритонавир, кларитромицин и телитромицин; CYP2A6 (например, метоксален)) может повышать экспозицию. Поэтому пациенткам, которым показаны сильные ингибиторы CYP3A4 и CYP2A6, рекомендуется проявлять осторожность при их применении.
Лекарственные средства, которые могут снижать концентрацию летрозола в сыворотке крови.
Индукторы активности CYP3A4 могут повышать метаболизм летрозола и таким образом снижать концентрацию летрозола в плазме крови. Одновременное применение лекарственных средств, стимулирующих CYP3A4 (например фенитоин, рифампицин, карбамазепин, фенобарбитал и зверобой обычный), может снижать экспозицию летрозола. Поэтому пациенткам, которым показаны мощные индукторы CYP3A4, рекомендуется проявлять осторожность при их применении. Индукторы CYP2A6 неизвестны.
Одновременное применение Фемара (2,5 мг) и тамоксифена 20 мг один раз в сутки приводило к снижению уровня летрозола в плазме крови в среднем на 38%. Клинический опыт, полученный на основании исследований терапии второй линии рака молочной железы, показывает, что терапевтический эффект лечения препаратом Фемара , как и частота возникновения нежелательных реакций, не увеличивались, если Фемару применяли сразу после тамоксифена. Механизм этого взаимодействия неизвестен.
Лекарственные средства, системные концентрации которых в сыворотке крови могут изменяться под влиянием летрозола.
In vitro летрозол ингибирует изоферменты цитохрома P450 – CYP2A6 и умеренно CYP2C19,
но клиническое значение этого явления неизвестно. Однако следует соблюдать осторожность при одновременном применении летрозола и лекарственных средств, вывод которых преимущественно зависит от CYP2C19 и имеющих узкий терапевтический диапазон (таких как фенитоин, клоподрогель). Субстрат с узким терапевтическим диапазоном для CYP2A6 неизвестен.
но клиническое значение этого явления неизвестно. Однако следует соблюдать осторожность при одновременном применении летрозола и лекарственных средств, вывод которых преимущественно зависит от CYP2C19 и имеющих узкий терапевтический диапазон (таких как фенитоин, клоподрогель). Субстрат с узким терапевтическим диапазоном для CYP2A6 неизвестен.
Исследование клинического взаимодействия с циметидином (известный неспецифический ингибитор CYP2C19 и CYP3A4) и варфарином (чувствительный субстрат для CYP2C9 с узким терапевтическим диапазоном, который часто применяют в качестве сопутствующего препарата для целевой популяции летрозола) . клинически значимого лекарственного взаимодействия.
Обзор базы этих клинических исследований не выявил никаких доказательств других клинически значимых взаимодействий с другими часто назначаемыми лекарственными средствами.
Особенности применения.
Нарушение функции почек
Нет данных о применении препарата Фемара для лечения пациенток с клиренсом креатинина < 10 мл/мин. Перед назначением препарата таким пациенткам следует учесть соотношение потенциального риска и ожидаемого эффекта лечения.
Х олестерин
Следует рассмотреть проведение мониторинга холестерина в сыворотке крови. В ходе исследования с применением адъювантного лечения сообщалось о гиперхолестеринемии у 52,3% пациентов, применявших летрозол, и у 28,6% пациентов, применявших тамоксифен. По критериям оценки степени тяжести побочных реакций (СТС) сообщалось о гиперхолестеринемии 3-4 степени у 0,4% пациентов в группе летрозола и 0,1% пациентов в группе тамоксифена. Кроме того, в адъювантной терапии увеличение ≥1,5 X ВМН общего холестерина (как правило, не натощак) наблюдалось у пациентов, которые применяли монотерапию и имели начальный уровень общего холестерина в сыворотке крови в пределах нормы (т.е. <= 1,5 X ВМН) в 4 и 3 57/1840 (3,2%) в группе тамоксифена. Применение гиполипидемических препаратов потребовало 25 % пациентов, применявших летрозол и 16 % пациентов, применявших тамоксифен.
Нарушение функции печени
У пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (класс С по шкале Чайлд-Пью) системная экспозиция и время полувыведения летрозола примерно вдвое длиннее, чем у здорового человека. Такие больные нуждаются в более внимательном наблюдении.
Воздействие на кости
Оскільки Фемара ® є потужним препаратом, що знижує концентрацію естрогенів, під час ад'ювантної та розширеної ад'ювантної терапії Фемарою ® у жінок з остеопорозом та/або переломами в анамнезі або тих, хто має підвищений ризик розвитку остеопорозу, необхідно оцінити мінеральну щільність кісткової тканини до початку лікування, протягом лікування та після завершення лікування летрозолом. В умовах ад'ювантного лікування також слід розглядати можливість застосування схеми послідовної терапії (летрозол протягом 2 років з подальшим переходом на прийом тамоксифену протягом 3 років) залежно від профілю безпеки пацієнтки.
Менопаузальний статус
У пацієнток з нез'ясованим менопаузальним статусом необхідно до початку лікування препаратом Фемара ® визначити рівні лютеїнізуючого гормону (ЛГ), фолікулостимулюючого гормону (ФСГ) та/або естрадіолу. Приймати препарат Фемара ® повинні тільки жінки
з постменопаузальним ендокринним статусом.
з постменопаузальним ендокринним статусом.
Нарушение лабораторных показателей
Дозозалежного впливу препарату Фемара ® на будь-які гематологічні або біохімічні показники не спостерігалося. Помірні зменшення кількості лімфоцитів, невизначеного клінічного значення, спостерігалися у деяких пацієнтів, що застосовували Фемара ® у дозі
2,5 мг. Таке зниження кількості лімфоцитів мало транзиторний характер приблизно у половини пацієнтів, що зазнали впливу. У двох пацієнтів що застосовували Фемара ® розвинулась тромбоцитопенія; взаємозв'язок із досліджуваним препаратом був нез'ясованим. Вихід пацієнтів із дослідження через порушення лабораторних показників, що були пов'язані із застосуванням препарату чи ні, був рідким.
Інші застереження
Слід уникати одночасного застосування препарату Фемара ® і тамоксифену, інших антагоністів естрогенів чи естрогеновмісних лікарських засобів, оскільки ці речовини можуть нівелювати фармакологічну дію летрозолу.
Оскільки таблетки містять лактозу, препарат Фемара ® не рекомендується пацієнткам
з такими рідкісними спадковими проблемами, як непереносимість галактози, тяжка лактазна недостатність або мальабсорбція глюкози-галактози.
з такими рідкісними спадковими проблемами, як непереносимість галактози, тяжка лактазна недостатність або мальабсорбція глюкози-галактози.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Жінки у перименопаузальному стані або жінки репродуктивного віку
Препарат Фемара ® слід застосовувати тільки жінкам з чітко встановленим постменопаузальним статусом. Існують постмаркетингові повідомлення про спонтанні аборти або вроджені аномалії у новонароджених, матері яких приймали препарат Фемара ® .
З огляду на повідомлення про поновлення функції яєчників у жінок на фоні лікування препаратом Фемара ® , незважаючи на чіткий постменопаузальний статус на початку терапії, лікар за потреби повинен обговорити з пацієнткою адекватні протизаплідні засоби.
З огляду на повідомлення про поновлення функції яєчників у жінок на фоні лікування препаратом Фемара ® , незважаючи на чіткий постменопаузальний статус на початку терапії, лікар за потреби повинен обговорити з пацієнткою адекватні протизаплідні засоби.
Беременность
На основі досвіду застосування препарату людям, що включає окремі випадки вроджених вад (зрощення губ, зовнішні статеві органи проміжного типу), відомо, що препарат Фемара ® може спричиняти вроджені вади розвитку у разі його застосування під час вагітності. Результати досліджень на тваринах показали наявність репродуктивної токсичності. Препарат Фемара ® протипоказаний для застосування у період вагітності.
Кормление грудью
Невідомо, чи екскретується летрозол та його метаболіти в грудне молоко людини. Ризик для новонародженого немовляти виключити не можна.
Препарат Фемара ® протипоказаний для застосування під час годування груддю.
Фертильность
Фармакологічною дією летрозолу є зниження продукування естрогену шляхом інгібування ароматази. У жінок у пременопаузі інгібіція синтезу естрогену призводить до відповідного підвищення рівнів гонадотропінів (ЛГ, ФСГ). Підвищення рівня ФСГ, в свою чергу, стимулює ріст фолікулів, що може індукувати овуляцію.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Вплив препарату Фемара ® на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами незначний. Оскільки при лікуванні препаратом у хворих спостерігалися загальна слабкість і запаморочення, а також в окремих випадках сонливість, рекомендується обережність під час керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.
Способ применения и дозы.
Дорослі, у т.ч. пацієнти літнього віку. Рекомендована доза Фемари ® становить 2,5 мг 1 раз на добу. В ад'ювантній та розширеній ад'ювантній терапії лікування препаратом Фемара ® повинно тривати протягом 5 років або поки не настане рецидив захворювання. Хворим із метастазами терапію препаратом Фемара ® слід продовжувати доти, доки ознаки прогресування захворювання не стануть очевидними. В умовах ад'ювантного лікування також слід розглядати можливість застосування схеми послідовної терапії (летрозол протягом 2 років з подальшим переходом на прийом тамоксифену протягом 3 років).
В умовах неоад'ювантного лікування терапію препаратом Фемара ® слід продовжувати протягом 4-8 місяців, щоб досягнути оптимального зменшення пухлини. Якщо відповідь на лікування недостатня, слід припинити терапію препаратом Фемара ® і призначити планове хірургічне втручання та/або обговорити з пацієнткою варіанти подальшого лікування.
Для пацієнток літнього віку корекція дози препарату не потрібна.
Дети. Препарат не применяют для лечения детей. Безопасность и эффективность Фемары ® для детей не установлены. Доступные данные ограничены, поэтому дать рекомендации относительно дозировки невозможно.
Пацієнтки з порушеннями функцій печінки та/або нирок. Для пацієнток з ураженням печінки від легкого до середнього ступеня (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) або нирок (при кліренсі креатиніну ³ 10 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. Наявні дані стосовно пацієнтів із нирковою недостатністю з кліренсом креатиніну < 10 мл/хв або тяжким порушенням функції печінки недостатні. Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки (клас С за Чайлд-П'ю) потребують ретельного нагляду.
Способ применения
Препарат Фемара ® слід приймати перорально незалежно від вживання їжі, оскільки їжа не впливає на ступінь абсорбції препарату.
Пропущену дозу слід прийняти одразу, як тільки пацієнтка згадає про це. Однак, якщо пацієнтка згадає про це незадовго до прийому наступної дози (за 2-3 години), пропущену дозу слід пропустити та прийняти наступну дозу згідно з графіком. Не слід приймати подвійну дозу, оскільки при прийомі добової дози, вищої від рекомендованої 2,5 мг, спостерігалася системна експозиція, вища від пропорційної.
Дети.
Препарат не застосовують дітям, оскільки ефективність та безпека застосування препарату для цієї категорії пацієнтів не вивчалися в межах клінічних досліджень.
Передозировка.
Повідомлялося про поодинокі випадки передозування препарату Фемара ® .
Специфічне лікування з приводу передозування невідоме; лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючим.
Побочные реакции.
Загальний огляд профілю безпеки
Частоту небажаних реакцій для препарату Фемара ® визначали переважно на основі даних, отриманих у ході клінічних досліджень.
Фемара ® загалом добре переносилася у всіх дослідженнях як терапія першої і другої лінії при лікуванні поширеного раку молочної залози, як ад'ювантна терапія раку молочної залози на ранніх стадіях і як розширена ад'ювантна терапія раку молочної залози у жінок, які раніше одержували стандартну ад'ювантну терапію тамоксифеном. Майже в
1/3 пацієнток, які лікувалися препаратом Фемара ® при метастатичних і неоад'ювантних станах, приблизно у 75 % пацієнтів при ад'ювантному призначенні (обидві групи приймали і препарат Фемара ® , і тамоксифен, медіана лікувального періоду становила 60 місяців) і майже у 80 % пацієнтів при розширеній ад'ювантній терапії (і Фемара ® , і плацебо, медіана лікувального періоду становила 60 місяців) спостерігалися побічні реакції. Взагалі побічні реакції, які спостерігалися, мали переважно слабкий або помірно виражений характер і у більшості випадків були пов'язані з дефіцитом естрогенів. Найчастіше у звітах про клінічні дослідження згадувалися побічні реакції у вигляді припливів, гіперхолестеринемії, артралгії, нудоти, посиленого потовиділення та стомлюваності. До важливих небажаних реакцій, що можуть розвиватися на фоні лікування препаратом Фемара ® , належать такі явища з боку опорно-рухового апарату, як остеопороз та/або переломи кісток, та явища з боку серцево-судинної системи (в тому числі цереброваскулярні та тромбоемболічні явища). Багато побічних явищ можуть бути зумовлені природними фармакологічними наслідками дефіциту естрогенів (наприклад припливи, алопеція чи вагінальна кровотеча). Більшість небажаних реакцій спостерігалися у перші кілька тижнів лікування. Категорії частоти для цих небажаних реакцій описані у таблиці 1.
1/3 пацієнток, які лікувалися препаратом Фемара ® при метастатичних і неоад'ювантних станах, приблизно у 75 % пацієнтів при ад'ювантному призначенні (обидві групи приймали і препарат Фемара ® , і тамоксифен, медіана лікувального періоду становила 60 місяців) і майже у 80 % пацієнтів при розширеній ад'ювантній терапії (і Фемара ® , і плацебо, медіана лікувального періоду становила 60 місяців) спостерігалися побічні реакції. Взагалі побічні реакції, які спостерігалися, мали переважно слабкий або помірно виражений характер і у більшості випадків були пов'язані з дефіцитом естрогенів. Найчастіше у звітах про клінічні дослідження згадувалися побічні реакції у вигляді припливів, гіперхолестеринемії, артралгії, нудоти, посиленого потовиділення та стомлюваності. До важливих небажаних реакцій, що можуть розвиватися на фоні лікування препаратом Фемара ® , належать такі явища з боку опорно-рухового апарату, як остеопороз та/або переломи кісток, та явища з боку серцево-судинної системи (в тому числі цереброваскулярні та тромбоемболічні явища). Багато побічних явищ можуть бути зумовлені природними фармакологічними наслідками дефіциту естрогенів (наприклад припливи, алопеція чи вагінальна кровотеча). Більшість небажаних реакцій спостерігалися у перші кілька тижнів лікування. Категорії частоти для цих небажаних реакцій описані у таблиці 1.
Побічні явища зазначені за частотою виникнення, першими зазначаються найбільш розповсюджені. Для оцінки частоти виникнення різних побічних реакцій використовувалися такі градації: дуже часто – ³ 10 %, часто – від ³ 1 % до < 10 %, нечасто – від ³ 0,1 % до < 1 %, рідко – від ³ 0,01 % до < 0,1 %, дуже рідко – < 0,01 %; невідомої частоти (неможливо оцінити, виходячи з наявних даних).
Таблица 1
Частота | Побочные реакции |
Инфекции и инвазии | |
Нечасто | Інфекції сечовидільної системи |
Доброякісні, злоякісні та нез'ясовані новоутворення, включаючи кісти та поліпи | |
Нечасто | Біль у пухлинних вогнищах (1) |
З боку крові та лімфатичної системи | |
Нечасто | Лейкопения |
Со стороны иммунной системы | |
Невідомої частоти | Анафілактичні реакції |
Метаболічні порушення та розлади живлення | |
Дуже часто | Гиперхолестеринемия |
Часто | Анорексія, підвищення апетиту |
Психические нарушения | |
Часто | Депрессия |
Нечасто | Тривожність (включаючи нервозність), дратівливість |
Со стороны нервной системы | |
Часто | Головний біль, запаморочення |
Нечасто | Сонливість, безсоння, погіршення пам'яті, дизестезія (включаючи парестезію, гіпестезію), порушення смакових відчуттів, інсульт, зап'ястковий тунельний синдром |
Со стороны органов зрения | |
Нечасто | Катаракта, подразнення ока, затьмарення зору |
Со стороны сердца | |
Нечасто | Відчуття серцебиття (1) , тахікардія, випадки ішемії міокарда (включаючи виникнення або погіршення перебігу стенокардії, стенокардію, що вимагає хірургічного втручання, інфаркт міокарда та ішемію міокарда) |
Судинні порушення | |
Дуже часто | Гарячі припливи |
Часто | Артериальная гипертензия |
Нечасто | Тромбофлебіт (включаючи тромбофлебіт поверхневих та глибоких вен) |
Редко | Легенева емболія, артеріальний тромбоз, цереброваскулярний інфаркт |
З боку дихальної системи, торакальні та медіастинальні порушення | |
Нечасто | Задишка, кашель |
Со стороны желудочно-кишечного тракта | |
Часто | Нудота, блювання, диспепсія (1) , запор, діарея, біль у животі |
Нечасто | Стоматит (1) , сухість у роті |
Со стороны гепатобилиарной системы | |
Нечасто | Підвищення рівня печінкових ферментів |
Невідомої частоти | Гепатит |
Со стороны кожи и подкожной клетчатки | |
Дуже часто | Посилене потовиділення |
Часто | Алопеція, висипання (включаючи еритематозні, макулопапулярні, псоріатичні та везикулярні висипання), сухість шкіри |
Нечасто | Свербіж, кропив'янка |
Невідомої частоти | Токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, ангіоневротичний набряк |
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини | |
Дуже часто | Артралгия |
Часто | Біль у м'язах, біль у кістках (1) , остеопороз, переломи кісток |
Нечасто | Артрит |
Невідомої частоти | Синдром «клацаючого пальця» |
З боку сечовидільної системи та нирок | |
Нечасто | Підвищена частота сечовипускання |
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез | |
Часто | Вагінальна кровотеча |
Нечасто | Вагінальні виділення або сухість, біль у молочних залозах |
Загальні розлади та реакції у місті введення | |
Дуже часто | Стомлюваність (включаючи астенію, нездужання) |
Часто | Периферический отек |
Нечасто | Підвищення температури, сухість слизових оболонок, відчуття спраги, генералізований набряк |
Исследование | |
Часто | Увеличение массы тела |
Нечасто | Уменьшение массы тела |
(1) тільки при лікуванні метастатичного ураження
Про деякі небажані реакції повідомлялося зі значно відмінною частотою в умовах ад'ювантного лікування.
Таблица 2
Ад'ювантна терапія препаратом Фемара ® порівняно з монотерапією тамоксифеном: небажані явища, частота яких значуще відрізнялась
Небажані побічні реакції | Фемара ® , частота явищ | Тамоксифен, частота явищ | ||
N=2448 | N=2447 | |||
Протягом лікування (медіана 5 років) | У будь-який час після рандомізації (медіана 8 років) | Протягом лікування (медіана 5 років) | У будь-який час після рандомізації (медіана 8 років) | |
Перелом кісток | 10,2% | 14,7% | 7,2% | 11,4% |
Остеопороз | 5,1% | 5,1% | 2,7% | 2,7% |
Тромбоемболічні явища | 2,1% | 3,2% | 3,6% | 4,6% |
Инфаркт миокарда | 1,0% | 1,7% | 0,5% | 1,1% |
Гіперплазія ендометрія / рак ендометрія | 0,2% | 0,4% | 2,3% | 2,9% |
Примечание. В период лечения – включает 30 дней после приема последней дозы. В любое время – включает период наблюдения после окончания или отмены исследуемого лечения.
Різниця заснована на співвідношенні ризиків та 95 % довірчих інтервалах.
Таблица 3
Послідовне лікування порівняно з монотерапією препаратом Фемара ® : небажані явища, частота яких значуще відрізнялась
Побочные реакции | Монотерапія препаратом Фемара ® | Фемара ® ->тамоксифен | Тамоксифен->Фемара ® |
N=1535 | N=1527 | N=1541 | |
5 лет | 2 роки->3 роки | 2 роки->3 роки | |
Переломи кісток | 10,0% | 7,7%* | 9,7% |
Проліферативні розлади з боку ендометрія | 0,7% | 3,4%** | 1,7%** |
Гиперхолестеринемия | 52,5% | 44,2%* | 40,8%* |
Гарячі припливи | 37,6% | 41,7%** | 43,9%** |
Вагінальна кровотеча | 6,3% | 9,6%** | 12,7%** |
* Значуще менше, ніж в групі монотерапії препаратом Фемара ®
** Значуще більше, ніж в групі монотерапії препаратом Фемара ®
Примечание. Период уведомления включает период лечения или 30 дней после прекращения лечения.
Описание отдельных побочных реакций
Небажані реакції з боку серця
В умовах ад'ювантного лікування, крім представлених у таблиці 2 даних, повідомлялося про такі небажані явища стосовно препарату Фемара ® і тамоксифену відповідно (з медіаною тривалості лікування 60 місяців плюс 30 днів): стенокардія, що вимагає хірургічного лікування (1,0 % проти 1,0 %); серцева недостатність (1,1 % проти 0,6 %); артеріальна гіпертензія (5,6 % проти 5,7 %); порушення церебрального кровообігу/транзиторна ішемічна атака (2,1 % проти 1,9 %).
В умовах розширеного ад'ювантного лікування повідомлялося про такі небажані явища для препарату Фемара ® (медіана тривалості лікування 5 років) і плацебо (медіана тривалості прийому 3 роки) відповідно: стенокардія, що вимагає хірургічного лікування (0,8 % проти 0,6 %); вперше діагностована стенокардія або погіршення перебігу стенокардії (1,4 % проти 1,0 %); інфаркт міокарда (1,0 % проти 0,7 %); тромбоемболічне явище* (0,9 % проти 0,3 %); інсульт/транзиторна ішемічна атака* (1,5 % проти 0,8 %).
Частота явищ, позначених*, статистично значуще відрізнялась у двох групах лікування.
Небажані реакції з боку опорно-рухового апарату
Дані з безпеки для опорно-рухового апарату, отримані в умовах ад'ювантного лікування, представлені у таблиці 2.
В умовах розширеного ад'ювантного лікування переломи кісток або остеопороз спостерігались у статистично значуще більшої кількості пацієнток групи лікування препаратом Фемара ® (переломи кісток – 10,4 % і остеопороз – 12,2 %), ніж у пацієнток групи плацебо (5,8 % та 6,4 % відповідно). Медіана тривалості лікування становила 5 років для препарату Фемара ® порівняно з 3 роками для плацебо.
Срок годности .
5 лет.
Умови зберігання .
Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від вологи у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток в блистере; по 3 блистера в картонной коробке.
Категория отпуска.
По рецепту.
Производитель.
Новартіс Фарма Штейн АГ.
Местонахождение производителя и адрес места его деятельности.
Шаффхаусерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія.
ЛЕТРОЗОЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
