Личный кабинет
ЕВРОФЕБ табл. 80 мг №28
rx
Код товара: 562101
Производитель: Euro Lifecare (Великобритания)
6 600,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 05.04.2026
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Еврофеб
Еврофеб
Композиция:
Активное вещество: февраль;
1 таблетка, покрытая пленкой, содержит Febuxostat 80 мг или 120 мг;
Эксципиенты: микрокристаллическая целлюлоза; лактоза, моногидрат; натрий кроссмолоза; гидроксипропилцеллюлоза; натрий лорилсульфат; Лактоза безводный; кремниевый диоксид коллоидный безводный; магний стеарат;
Пленочная оболочка: поливиниловый спирт (E 1203), диоксид титана (E 171), полиэтиленгликоль (макроголь 3350) (E 1521), тальк (E 553b), желтый оксид железа (E 172).
Дозировка формы.
Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико -химические свойства: таблетки, покрытые пленочной оболочкой, продолговатой формой, биконвекс, от бледно -желтого до желтого, с гравировкой «80» или «120» с одной стороны и с гладкой поверхностью с другой.
Фармакотерапевтическая группа.
Игра процедура. Означает, что ингибирует образование мочевой кислоты. ATH CODE M04A A03.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия.
Мочевая кислота является конечным продуктом метаболизма пурина у людей и образуется во время следующей реакции: гипоксантин → ксантин → мочевая кислота. Ксантиноксидаза является катализатором для обоих стадий этой реакции. Фебуксостат является производным 2-арилтиазола, чей терапевтический эффект связан со снижением концентрации мочевой кислоты в сыворотке путем селективного ингибирования ксантиноксидазы. Фебуксостат является мощным и селективным непюриновым ингибитором ксантиноксидазы (NP-SIXO), его KI (константа депрессии) in vitro составляет менее 1 наномола. Было показано, что фебуксостат в значительной степени ингибирует активность как окисленной, так и восстановленной ксантиноксидазы. В терапевтических концентрациях Febuxostat не подавляет другие ферменты, участвующие в метаболизме пуриннуклеозидфосфорилазы.
Клиническая эффективность и безопасность.
Подагра
Эффективность FEBUXSTAT была подтверждена в трех трех основных исследованиях (два основных исследования APEX и FAC и дополнительные подтверждают исследования ниже), которые включали 4101 пациентов с гиперурикемией и подагры. В каждом из этих основных исследований фаза 3 фебуксостата более эффективно снижала концентрацию мочевой кислоты в сыворотке и поддерживала ее на правильном уровне по сравнению с аллопуринолом. Первичной конечной точкой эффективности в исследованиях версии и фактов была доля пациентов, которые не превысили 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) за последние три месяца. В дополнительном исследовании подтверждений фазы 3, результаты которого были доступны после первой регистрации февралята, первичной конечной точкой эффективности была доля пациентов, концентрация мочевой кислоты, не превышала 6,0 мг/дл во время последнего визита. Эти исследования не включали пациентов, перенесших трансплантацию органов (см. Раздел «Функции применения»).
Апекс -исследование. Изучение эффективности Febuxstat с контролем плацебо и аллопуринола на фазе 3 (аллопуринол и плацебо-контролируемое исследование Ecacaty Febuxostat, Apex) было рандомизированным, двойным слепым, многоцентровым 28 недель. Всего было рандомизировано 1072 пациента: плацебо (n = 134), февраль 80 мг 1 раз в день (n = 267), февраль 120 мг один раз в день (n = 269), февраль 240 мг один раз в день (n = 134) или алопуринол. Первоначальная концентрация креатинина в сыворотке ≤ 1,5 мг/дл или 100 мг один раз в день (n = 10) для пациентов с сывороточной концентрацией в сыворотке> 1,5 мг/дл и ≤ 2,0 мг/дл). Для оценки безопасности, фебуксостат был прописан в дозе 240 мг (в 2 раза выше максимальной рекомендуемой дозы).
Исследование Apex показало статистически надежное преимущество обоих способов лечения с помощью Febuxostat 80 мг один раз в день и Febuxostat 120 мг один раз в день по сравнению с аллопуринолом при нормальной дозе 300 мг (n = 258)/100 мг (n = 10) при снижении в сыворотке мкмола/л) (см. Таблицу 1 и фиг. 1).
Исследование фактов . Изучение эффективности Febuxstat с помощью исследования аллопуринола (контролируемое аллопуринолом Fabuxostate, FAB) фаза 3 была рандомизированной, двойной слепой, многоцентровой продолжительностью 52 недели. В общей сложности 760 пациентов были рандомизированы: FEBUXOSTAT 80 мг один раз в день (n = 256), февраль 120 мг один раз в день (n = 251) и аллопуринол 300 мг один раз в день (n = 253).
Фактическое исследование показало статистически надежное преимущество обоих режимов - Febuxostat 80 мг один раз в день и февраль 120 мг один раз в день - по сравнению с аллопуринолом при нормальной дозе 300 мг при восстановлении и поддержании концентрации сыворотки мочевой кислоты ниже 6 мг/л (357).
В таблице 1 представлены результаты оценки первичной конечной точки эффективности.
Таблица 1
Доля пациентов с концентрацией сывороточной мочевой кислоты <6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) в течение последних трех ежемесячных посещений
Исследовать | Фебуксостат 80 мг 1 раз в день | Фебуксостат 120 мг 1 раз в день | Алопуринол 300/100 мг 1 раз в день 1 |
Вершина (28 недель) | 48 % * (n = 262) | 65 % *, # (n = 269) | 22 % (n = 268) |
ФАКТ (52 недели) | 53 % * (n = 255) | 62 % * (n = 250) | 21 % (n = 251) |
Объединенные результаты | 51 % * (n = 517) | 63 % *, # (n = 519) | 22 % (n = 519) |
1 приводит к тому, что пациенты получают 100 мг один раз в день (n = 10: пациенты с сывороточной концентрацией> 1,5 мг/дл и ≤ 2,0 мг/дл) или 300 мг один раз в день (n = 509), в процессе анализа были объединены. * P <0,001 по сравнению с аллопуринолом, # P <0,001 по сравнению с дозой 80 мг. | |||
При использовании Febuxostate снижение концентрации мочевой кислоты в сыворотке было быстро и поддерживалось в течение длительного времени. Снижение концентрации мочевой кислоты в сыворотке до
<6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) наблюдалось во второй неделе исследования и продолжалось во время лечения. На рис. 1 показаны средние концентрации мочевой кислоты в сыворотке, в зависимости от времени для каждой терапевтической группы лечения в обоих основных исследованиях фазы 3.
Концентрации средней мочевой кислоты в сыворотке в соответствии с комбинированными эталонными исследованиями (фаза 3)
Примечание : 509 пациентов получали аллопуринол в дозе 300 мг один раз в день; 10 пациентов с концентрацией креатинина в сыворотке> 1,5 мг/дл и <2,0 мг/дл получали аллопуринол в дозе 100 мг один раз в день (10 из 268 пациентов в исследовании Apex). Фебуксостат 240 мг был предназначен для оценки безопасности в дозе, которая в 2 раза превышала максимальную рекомендацию.
Подтверждает исследование. Подтверждающими исследованиями были рандомизированное контролируемое фазовое исследование 3 из 26 недель, которое было выполнено для оценки безопасности и эффективности Febuxstat при 40 мг и 80 мг доз по сравнению с аллопуринолом при дозах 300 мг и 200 мг для пациентов с имной и гиплексиями. В общей сложности 2269 пациентов были рандомизированы: Febuxostat 40 мг один раз в день (n = 757), Febuxostat 80 мг один раз в день (n = 756) и аллопуринол 300/200 мг один раз в день (n = 756). По крайней мере, 65 % пациентов имели нарушение почечной функции от умеренной до умеренной степени (с клиренсом креатинина 30-89 мл/мин). Профилактика атак подагры была обязательной в течение 26 недель.
Доля пациентов с концентрацией в сыворотке <6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) в последнем посещении составила 45 % для февраля 40 мг, 67 % - для февраля 80 мг и 42 % - для аллопуринола 300/200 мг.
Первичная конечная точка в подгруппе пациентов с нарушением почечной функции
Исследование APEX оценила эффективность препарата с участием 40 пациентов с нарушением функции почек (т.е. с исходной сывороточной концентрацией креатинина> 1,5 мг/дл и ≤ 2,0 мг/дл). Такие пациенты, рандомизированные в группу аллопуринола, были уменьшены до 100 мг один раз в день. Основная конечная точка эффективности была достигнута в группе с Febuxstat у 44 % пациентов (80 мг один раз в день), 45 % (120 мг один раз в день) и 60 % (240 мг один раз в день) по сравнению с 0 % в группах аллопуринола 100 мг один раз в день и плаценции.
Тем не менее, клинически значимые различия в снижении концентрации мочевой кислоты в сыворотке в процентах в процентах у здоровых добровольцев не были отмечены независимо от функционального состояния почек (58 % в группе с нормальной функцией почек и 55 % в группе с тяжелой функцией почек).
Проспективный анализ, проведенный с участием пациентов с подагрой и расстройствами функции почек с помощью подтверждений, показал, что фебуксостат был гораздо более эффективным: уровень мочевой кислоты в сыворотке был снижен до уровня <6,0 мг/дл по сравнению с использованием аллопуринолов 300 мг. (65 % субъектов).
Первичная конечная точка в подгруппе пациентов с концентрацией мочевой кислоты в сыворотке ≥ 10 мг/дл
Первоначальная концентрация в сыворотке мочевой кислоты ≥ 10 мг/дл наблюдалась примерно у 40 % пациентов (комбинированные исследования Apex и FAC). Среди этих пациентов первичная конечная точка эффективности (концентрация мочевой кислоты в сыворотке <6,0 мг/дл в последних 3 посещениях) была достигнута в подгруппе с FEBUXSTAT у 41 % пациентов (80 мг один раз в день), в 48 % аллопуринол 300 мг/100 мг в день и 0 % в группе плацебо.
Согласно исследованию подтверждений, доля пациентов, которые достигли первичной конечной точки эффективности (концентрация сыворотки мочевой кислоты <6,0 мг/дл при последнем посещении), у группы пациентов с сывороткой мочевой кислоты ≥ 10 мг/дл, которая получала фебуксат) 40 мг (66). Фебуксостат 80 мг 1 раз в день 49 % (125/254) и аллопуринол 300 мг/200 мг один раз в день
31 % (72/230).
Клинические результаты: процент пациентов, нуждающихся в атаке подагри
Апекс -исследование. В течение 8-недельного профилактического периода пациентам из терапевтической группы февральских 120 мг (36 %), которые нуждались в лечении приступов подагры, сравнивались с пациентами, которые использовали фебуксостат 80 мг (28 %), аллопуринол 300 мг (20 %) и плацебо (23 %). Частота атак была выше после профилактического периода и в конечном итоге снизилась. От 46 до 55 % пациентов лечились приступами подагры с 8 недель и с 28 недель. Атаки подагры, которые произошли в течение последних 4 недель тестов (24–28 недель), наблюдались у 15 % пациентов (Febuxostat 80, 120 мг), у 14 % пациентов (аллопуринол 300 мг) и 20 % пациентов (плацебо).
Исследование фактов. В течение 8-недельного профилактического периода пациентам из терапевтической группы февраля 120 мг (36 %), которые нуждались в лечении приступов подагры, сравнивали с пациентами обеих терапевтических групп, где Febuxostat использовали 80 мг (22 %) и аллопуринол 300 мг (21 %). После 8-недельного профилактического периода частота атак увеличивалась и постепенно снижалась (64 % и 70 % пациентов, получающих лечение при атаках подагры с 8-52 недель). Атаки подагры в течение последних 4 недель тестов (49-52 недель) наблюдались у 6-8 % пациентов (FEBUXOSTAT 80 мг, 120 мг) и 11 % пациентов (аллопуринол 300 мг).
Доля пациентов, которые нуждались в обострении подагры (исследование вершины и факты), была ниже в группах, где средняя концентрация мочевой кислоты в сыворотке после лечения была снижена до <6,0 мг/дл, <5,0 мг/дл или <4,0 мг/дл по сравнению с уровнем 32 лечения (с 20-24 недель до 49-52 недель).
Во время подтверждений, доля пациентов, которые нуждались в лечении подагры (1 день каждые 6 месяцев), составляла 31 % и 25 % в группах, которые получали 80 мг и аллопуринол, соответственно, фебуксостат. Различия в соотношении пациентов, которые нуждались в лечении приступов подагры между группами, используемыми FEBUXOSTAT 80 мг и 40 мг, не были отмечены.
Долгосрочные расширенные открытые исследования
Excel Research (C02-021). Excel Research было трехлетним, открытым, многоцентровым, рандомизированным, продвинутым, контролируемое аллопуринолом исследование безопасности фазы, которое было выполнено для оценки безопасности с участием пациентов, которые проходили основные исследования фазы 3 (Apex или FA). В общей сложности 1086 пациентов были включены в исследование: Febuxostat 80 мг один раз в день (n = 649), Febuxostat 120 мг один раз в день (n = 292) и аллопуринол 300/100 мг один раз в день (n = 145). Приблизительно 69 % пациентов не требовались для достижения окончательного стабильного лечения. Пациенты, чья концентрация мочевой кислоты в сыворотке, в которой в три раза при последовательном измерении было> 6,0 мг/дл, были исключены из исследования.
Уровни концентрации мочевой кислоты в сыворотке не изменились с течением времени (например, 91 % и 93 % пациентов, которые первоначально использовали фебуксостат при дозах 80 мг и 120 мг, концентрация мочевой кислоты в сыворотке, соответственно <6,0 мг/дл при 36).
Согласно трех годам мониторинга менее чем у 4 % пациентов, которые нуждались в лечении атак, наблюдалось снижение частоты приступов подагры на 16-24 месяцах и 30-36 месяцев (то есть более 96 % пациентов, нет необходимости лечить приступы).
У 46 % и 38 % пациентов, которые получали окончательное стабильное лечение с Febuxstate, соответственно в дозе 80 или 120 мг один раз в день, наблюдалось полное исчезновение первичных пальпированных тофусов с начала до последнего посещения.
Фокус-исследование (TMX-01-005) было пятилетним, открытым, многоцентровым исследованием, посвященной благополучию безопасности фазы, которое проводилось с участием пациентов, которые завершили 4-недельное потребление Febuxostat с двойной слепой дозой в тестировании TMX -00-004. Исследование включало 116 пациентов, которые первоначально получали февраль 80 мг один раз в день. Для 62 % пациентов для поддержания концентрации мочевой кислоты в сыворотке менее 6,0 мг/дл коррекция дозы не требовалась, а 38 % пациентов нуждались в корректировке дозы для достижения конечной стабильной концентрации.
Доля пациентов с концентрацией мочевой кислоты в сыворотке менее 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л) во время последнего посещения составила более 80 % (81-100 %) для каждой из групп в дозе Febuxstat.
Пациенты, получавшие февраль, имели незначительные изменения в индикаторах печени (5,0 %) в фазе 3 клинических исследований. Частота изменений была аналогична этому при использовании аллопуринола (4,2 %) (см. Раздел «Функции приложения»). Долголепые открытые исследования у пациентов, получавших фебуксостат (5,5 %) или аллопуринол (5,8 %) в течение длительного времени, повысили уровень ТТГ (> 5,5 мкм/мл) (см. Раздел «Функции применения»).
Синдром лизиса опухоли (SLP)
Эффективность и безопасность использования FEBUXSTAT для профилактики и лечения SLP были оценены в исследовании Флоренции (FLO-01). Фебуксостат показал наилучшее и более быстрое влияние на снижение уровней урата по сравнению с аллопуринолом.
Флоренция была рандомизирована (1: 1), двойной слепой, фазовой поддержки III, выполненной Febuxostat в дозировке 120 мг один раз в день и аллопуринола в дозировке Mg) в условиях контроля мочевой кислоты в сыворотке. Выбранные пациенты должны были быть кандидатами на лечение аллопуринола или не иметь доступа к Disburic. Основными конечными точками были область под кривой концентрации мочевой кислоты в сыворотке (AUC SUA 1-8 ) и изменение уровня креатинина в сыворотке (SC), с первого до восьмого дня каждый.
Исследование включало 346 пациентов с гематологическими злокачественными новообразованиями, которые получали химиотерапию и имели умеренный/высокий риск развития SLP. Среднее значение AUA SUA 1-8 (Mg × H/DL) было намного ниже при получении Febuxostat (514,0 ± 225,71 по сравнению с 708,0 ± 234,42; среднее из наименьших квадратов для разницы: -196,794 [95,48; 0,0001). Кроме того, средний уровень мочевой кислоты в сыворотке была намного ниже с использованием Febuxostat, начиная с первых 24 часов лечения и в любой последующий момент времени. Не было статистически значимых различий в среднем содержании сывороточного креатинина ( %) между Febuxstat и аллопуринолом (-0,83 ± 26,98 по сравнению с -4,92 ± 16,70 соответственно; среднее значение наименьших квадратов для разницы: 40970; P = 0,0903). Учитывая вторичные конечные точки, статистически значимые различия в частоте развития лабораторных подтвержденных SLP не были (8,1 % и 9,2 % для февраля и аллопуринола соответственно; относительный риск: 0,875 [95 % от доверительного интервала: 0,4408); Не было опухолей (1,7 % и 1,2 % для февраля и аллопуринола, соответственно; относительный риск: 0,994 [95 % от доверительного интервала: 0,9691; 1,0199]; P = 1,0000). Частота всех признаков и симптомов, которые происходили во время лечения, а также побочные реакции, составляли 67,6 % по сравнению с 64,7 % и 6,4 % по сравнению с 6,4 % для FEBUXSTAT и аллопуринола, соответственно. В исследовании Флоренции фебуксостат показал наилучшее и более быстрое влияние на снижение сывороточной мочевой кислоты по сравнению с аллопуринолом. В настоящее время нет данных о сравнении Febuxostat и Disburic. Эффективность и безопасность февраля не были установлены для пациентов с острыми тяжелыми SLP, такими как пациенты, у которых нет других типов снижения урата.
Фармакокинетика .
У здоровых добровольцев максимальная концентрация в плазме (C MAX ) и площадь под кривой (AUC) увеличивалась пропорционально в дозе после одиночного и повторного использования фебуксостата при дозах от 10 до 120 мг. При дозах от 120 до 300 мг AUC увеличился больше, чем доза пропорциональной. При использовании доз 10–240 мг каждые 24 часа накопление февраля не было отмечено. Перодбауваних Сонднайрминальиджиджиджиджод в Апьевивейннском БУВРЕВЕРЕЙНЕЙСПОЛЕВА GIPRIORIKEMIєю IPODAGROю, як -а -весусоволиви Ц ц ц з зnahnahenhnhannape -farmakokhinetiчniх -parametriw -vhydpowo -stakim хOroш oMoDelюdo -o oцihnkyparmakokinetikicki/fparmakodinamamkyprepatu
Поглощение. Фебуксотат шviodco (t max (чas dosegnehnnhannynnamannamannamnamnaMny -max (чas dosegnehnnhannhannhannhannhannhannhannhannhannhannhannhannhnhannhnhannhannhannhannhannhy-) 1,0–1,5 -godinky). Odnorahousemoomy -moo -nato -bagatroworahou Веспол. Absolюtnuepedopypnisthtath thabletok -febuksostatatu ne analiзwiwowli. Прриторано -вустем. жirnoю їжeю c max зmenшwhalayshary na 49 % 38 %. ОДНАКА (Pri -obaToraзOWOUMOUMOUMOUSUSUVANNO -yousз 80 м). Фебуксотат Мохана -а -а -а -а -а -в -вустен -ву.
Распределение. PergeDabaHuvaniй ob'h'mm -roзpodi- зSTOSUVANNARY УДОГОВАЕТСЯ 10–300 MMG. Stupinhe зw'yawhahnhanname feaboksostatatu з bylkamiplahmi krowy- (golownim чinom -n -nemhihrymhihhhhhhih nemhihryh nemhihr Приджэнни odoshy з 80 и 120 март. ДЛЯ АКИТИВНИЯ МЕТАБОЛЕВА
Метаболизм. Фебуксотат Актифно Мютабол (Udp-glюkurOni-ntrAnSperahraзi) ytakysnenhannamanhannany-yuчa-fermentiw-sistemi-цytoхromy-r 450 (cyp). Ucogogogogontiphovano 4 фармакологёгно -а -активянжиджёльжин лгини. Doslidжenhnnhanne in vitro naMikrosomaхpeчhinkylo -dediniphomomali, щo ockiynenhannow Cyp1a2, cyp2s8 abo-cyp2s9, totodi jak-feabuksostatu glюkuroanid-trюєtath-grolovonym 1А8 таблица 1 а .9.
Размножение. Фебуксотат. Пефер-апреля 14 с - фебёксотата. Фебустата (3 %), Агилглкюронадж, ведущий (30 %), vydomiх okisnehneхmeabolh newdomiх mmeetaboliatw (3 %). Крим, как 45 %, 45 %. Дюйт -reчovini (1 %), vodomiх okkysnehniх -metaboliTiw -ty -їх їх їх їхkon'gatiw (25 %).
Почечная недостаточность.
При багаторазовому застосуванні фебуксостату в дозі 80 мг не було відмічено змін С max фебуксостату у пацієнтів з легкою, помірною або тяжкою нирковою недостатністю порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Середня загальна AUC фебуксостату збільшувалася приблизно у 1,8 раза: від 7,5 мкг × година/мл у пацієнтів з нормальною функцією нирок до 13,2 мкг × година/мл у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. C max та AUC активних метаболітів підвищувалися у 2 і 4 рази відповідно. Проте пацієнтам із нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня корекція дози лікарського засобу не потрібна.
Печеночная недостаточность.
При багаторазовому застосуванні фебуксостату у дозі 80 мг не було відмічено суттєвих змін С max та AUC фебуксостату та його метаболітів у пацієнтів з легкою (клас А за шкалою Чайлда–П'ю) та помірною (клас В за шкалою Чайлда–П'ю) печінковою недостатністю порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Дослідження лікарського засобу у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда–П'ю) не проводилося.
Возраст.
При багаторазовому пероральному застосуванні фебуксостату не було відмічено суттєвих змін AUC фебуксостату та його метаболітів у пацієнтів літнього віку порівняно з молодими здоровими добровольцями.
Секс
При багаторазовому пероральному застосуванні фебуксостату С max та AUC фебуксостату у жінок були на 24 % та 12 % вищими відповідно, ніж у чоловіків. Однак С max та AUC, скориговані за масою тіла, були схожі для обох груп, тому зміна дози фебуксостату залежно від статі не потрібна.
Клинические характеристики.
Показания .
ЄВРОФЕБ у дозі 80 мг та 120 мг:
Лікування хронічної гіперурикемії при захворюваннях, що супроводжуються відкладанням кристалів уратів, у тому числі при наявності тофусів та/або подагричного артриту в даний час чи в анамнезі.
ЄВРОФЕБ у дозі 120 мг:
Лікування та профілактика гіперурикемії у дорослих пацієнтів, які піддаються хіміотерапії з приводу гематологічних злоякісних новоутворень з помірним або високим ризиком синдрому лізису пухлини (СЛП).
ЄВРОФЕБ показаний дорослим пацієнтам.
Противопоказание.
Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якої іншої допоміжної речовини препарату, зазначеної у розділі «Склад».
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Меркаптопурин/азатіоприн.
Відповідно до механізму своєї дії фебуксостат пригнічує ксантиноксидазу, тому супутнє застосування не рекомендується. Пригнічення ксантиноксидази може призводити до підвищення концентрації обох препаратів у плазмі, що може викликати токсичну реакцію. Дослідження взаємодії фебуксостату з препаратами, що метаболізуються ксантиноксидазою, не проводилися.
Дослідження взаємодії фебуксостату під час цитотоксичної хіміотерапії не проводилися. У процесі опорного дослідження пацієнтам із СЛП з декількома режимами хіміотерапії призначався фебуксостат у дозі 120 мг, включаючи моноклональні антитіла. Однак під час цього дослідження взаємодії лікарський препарат–лікарський препарат і лікарський препарат–захворювання не досліджувалися. Тому можливість взаємодії з будь-якими цитотоксичними препаратами, що сумісно призначаються, виключати не можна.
Розиглітазон/субстрати CYP2C8.
Фебуксостат є слабким інгібітором CYP2C8 in vitro . У процесі дослідження у здорових добровольців паралельне застосування 120 мг фебуксостату 1 раз на добу та одноразової перорально прийнятої дози розиглітазону 4 мг не впливало на фармакокінетику розиглітазону і його метаболіту N-дезметилрозиглітазону, що демонструє, що фебуксостат не пригнічує фермент CYP2C8 in vivo . Таким чином, одночасне введення фебуксостату і розиглітазону або інших субстратів CYP2C8 не вимагає корекції дози для цих препаратів.
Теофілін.
Проведено дослідження взаємодії фебуксостату за участю здорових добровольців для оцінки впливу пригнічення ксантиноксидази на збільшення рівня теофіліну в циркулюючій крові, що спостерігалося з іншими інгібіторами ксантиноксидази. Результати дослідження показали, що при одночасному застосуванні фебуксостату у дозі 80 мг та теофіліну в дозі 400 мг не було жодних фармакокінетичних взаємодій або впливу на безпеку теофіліну. Таким чином, фебуксостат у дозі 80 мг можна застосовувати одночасно із теофіліном без особливих застережень. Даних щодо дози фебуксостату 120 мг немає.
Напроксен та інші інгібітори глюкуронізації.
Метаболізм фебуксостату залежить від активності ферменту УДФ-глюкуронілтрансферази. Лікарські засоби, що пригнічують процес глюкуронізації, наприклад нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та пробенецид, теоретично можуть впливати на виведення фебуксостату. У здорових добровольців при одночасному застосуванні фебуксостату та напроксену по 250 мг 2 рази на добу спостерігалося посилення дії фебуксостату (C max становить 28 %, AUC– 41 %, t 1/2 – 26 %). У процесі клінічних досліджень застосування напроксену та інших НПЗЗ/інгібіторів ЦОГ-2 не супроводжувалося клінічно значущим збільшенням побічних реакцій.
Фебуксостат можна одночасно застосовувати з напроксеном без зміни їх дози.
Індуктори глюкуронізації.
Потужні індуктори ферменту УДФ-глюкуронілтрансферази можуть посилювати метаболізм та зменшувати ефективність фебуксостату. У пацієнтів, які застосовують потужні індуктори глюкуронізації, рекомендується контролювати рівень сечової кислоти у плазмі через 1–2 тижні одночасної терапії. При відміні індуктора глюкуронізації можливе підвищення рівня фебуксостату у плазмі.
Колхіцин/індометацин/гідрохлоротіазид/варфарин.
Фебуксостат можна одночасно застосовувати з колхіцином або індометацином без зміни дози препаратів.
Також не потрібно змінювати дозу фебуксостату при одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом.
Одночасне застосування фебуксостату з варфарином не вимагає зміни дози останнього. Застосування у здорових добровольців фебуксостату (80 мг або 120 мг 1 раз на добу) з варфарином не впливає на фармакокінетику останнього. Одночасне застосування з фебуксостатом також не впливало на МНО та активність фактора VІІ.
Дезипрамін/субстрати CYP2D6.
За даними, отриманими in vitro, фебуксостат є слабким інгібітором CYP2D6. У процесі досліджень за участю здорових добровольців, які отримували 120 мг фебуксостату 1 раз на добу, спостерігалося збільшення AUC дезипраміну (субстрат CYP2D6) на 22 %, що свідчить про слабку пригнічувальну дію фебуксостату на фермент CYP2D6 in vivo .
Таким чином, при одночасному застосуванні фебуксостату та субстратів CYP2D6 немає необхідності змінювати їх дози.
Антацидні засоби.
При одночасному застосуванні з антацидами, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, відмічається затримка всмоктування фебуксостату (приблизно на 1 годину) та зменшення С max на 32 %, однак AUC фебуксостату суттєво не змінюється, тому фебуксостат можна застосовувати з антацидними засобами.
Особенности приложения.
Сердечно -сосудистые заболевания.
Лікування хронічної гіперурикемії
Фебуксостат не рекомендується застосовувати пацієнтам з ішемічною хворобою серця або застійною серцевою недостатністю.
У дослідженнях APEX та FACT у загальній групі фебуксостату порівняно з групою алопуринолу повідомлялося про збільшення кількості порушень з боку серцево-судинної системи (Anti-Platelet Trialists' Collaboration (APTC)) (визначення кінцевих точок у групі сумісного аналізу антитромбоцитарної терапії (APTC), у т. ч. з летальним наслідком у зв'язку з серцево-судинним захворюванням, інфаркту міокарда без летального наслідку, інсульту без летального наслідку) (1,3 порівняно із 0,3 випадків на 100 пацієнто-років), на відміну від дослідження CONFIRMS (див. розділ «Фармакодинаміка» для детального опису дослідження). Частота порушень з боку серцево-судинної системи (APTC), про які повідомлялося у комбінованих дослідженнях фази 3 (дослідження APEX, FACT та CONFIRMS), становила 0,7 порівняно з 0,6 випадків на 100 пацієнто-років. У рамках довгострокових широкомасштабних досліджень частота серцево-судинних порушень, про які повідомлялося, становила 1,2 та 0,6 випадків на 100 пацієнто-років для фебуксостату та алопуринолу відповідно. Відмінності не були статистично достовірні, причинно-наслідковий зв'язок між вказаними порушеннями та застосуванням фебуксостату був відсутній. Факторами ідентифікованого ризику у таких пацієнтів були виявлені захворювання, що виникли в результаті атеросклерозу та/або інфаркту міокарда або застійної серцевої недостатності (в анамнезі).
Профілактика і лікування гіперурикемії у пацієнтів із ризиком розвитку СЛП
Пацієнти, які піддаються хіміотерапії з приводу гематологічних злоякісних новоутворень з помірним або високим ризиком СЛП та застосовують фебуксостат, при наявності клінічних показань знаходяться під наглядом кардіолога.
Алергія/гіперчутливість на лікарські засоби.
У межах постмаркетингового нагляду були рідкісні повідомлення про серйозні алергічні реакції/реакції гіперчутливості, у тому числі загрозливого для життя синдрому Стівенса–Джонсона, токсичного епідермального некролізу та гострих анафілактичних реакцій/шоку. У більшості випадків такі реакції спостерігалися протягом першого місяця застосування фебуксостату. У кількох, але не у всіх пацієнтів спостерігалися порушення ниркової функції та/або гіперчутливість до алопуринолу в анамнезі. Тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі реакції, що супроводжуються еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), у деяких випадках були пов'язані з гарячкою, гематологічною, нирковою або печінковою недостатністю.
Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми гіперчутливості/алергії, а також за ними слід спостерігати щодо розвитку таких реакцій. При появі серйозних алергічних реакцій/реакцій гіперчутливості, синдрому Стівенса–Джонсона в тому числі, застосування фебуксостату треба негайно припинити, оскільки раннє припинення застосування покращує прогноз. Якщо у пацієнта розвинулася алергічна реакція/реакція гіперчутливості, у тому числі синдром Стівенса–Джонсона, та гострі анафілактичні реакції/шок, то повторне призначення фебуксостату протипоказано.
Загострення (напад) подагри.
Лікування фебуксостатом слід розпочинати тільки у період після загострення хвороби. Фебуксостат може спровокувати напад подагри на початку лікування за рахунок зміни рівня сечової кислоти у сироватці через вихід уратів із депо. На початку лікування фебуксостатом рекомендується призначити НПЗЗ або колхіцин на термін не менше 6 місяців для профілактики нападів подагри.
При розвитку нападу подагри на тлі застосування фебуксостату лікування продовжують. Одночасно проводять відповідну індивідуальну терапію загострення подагри. При тривалому застосуванні фебуксостату частота та тяжкість нападів подагри зменшуються.
Відкладення ксантинів.
У пацієнтів із прискореним утворенням уратів (наприклад, на тлі злоякісних новоутворень та їх лікування або при синдромі Леша-Ніхана) можливе суттєве збільшення абсолютної концентрації ксантинів у сечі, що у рідкісних випадках супроводжується їх відкладенням у сечовивідних шляхах. Цього не спостерігалося в опорному клінічному дослідженні фебуксостату при СЛП. Через обмеженість досвіду застосування фебуксостат не показаний пацієнтам при синдромі Леша–Ніхана.
Меркаптопурин/азатіоприн.
Фебуксостат не рекомендується застосовувати пацієнтам, які одночасно отримують меркаптопурин/азатіоприн.
Якщо комбінації не можна уникнути, стан пацієнтів слід ретельно контролювати. Рекомендується зниження дози меркаптопурину або азатіоприну для уникнення можливих гематологічних ефектів.
Пацієнти, які перенесли трансплантацію органів.
Досвіду застосування фебуксостату цій категорії пацієнтів немає, тому застосування препарату не показано.
Теофілін.
Одноразове одночасне застосування фебуксостату у дозі 80 мг та теофіліну у дозі 400 мг не показало жодних фармакокінетичних взаємодій. Фебуксостат у дозі 80 мг можна застосовувати одночасно з теофіліном без ризику підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові. Даних щодо дози фебуксостату 120 мг немає.
Захворювання печінки.
У процесі комбінованої фази 3 клінічних досліджень у 5,0 % пацієнтів, які отримували фебуксостат, спостерігалися незначні зміни печінкових показників, тому рекомендується перевіряти функціональні печінкові показники до призначення фебуксостату та під час лікування при наявності показань.
Захворювання щитовидної залози.
У 5,5 % пацієнтів, які отримували фебуксостат протягом тривалого часу, спостерігалося підвищення показника ТТГ (> 5,5 мкМО/мл) під час довгострокових відкритих розширених досліджень. Тому лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями функції щитовидної залози.
Лактоза.
Лікарський засіб містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози/галактози, препарат не показаний.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность
Obmeheniй dosvvyd -feabydoStaTosuvannannannannannannannannannannannannannanne -FebuksoStaTaTaTaTATATATU -nphy -waghitnosty -ypro -vony -nespry -npry -ry -ry -ry -ry -ry -ry -vorty -ry -ry -ry -ry -ry -ry -ry -ry -ry -ry -ry -ry -ryp Ведь по -прежнему Yprosese odoslydжenhenh hantarinaх neblo -pomhynono oprho -ho -ho -ho -ho -ho -ho -ho -ho -ho -ho -ho -hy -ho -hy -ho -hy -hy -ho -hy -hy -hy -ho -hy -ho -hy -hy -ho -hy -ho -hy -ho -ho -hy -ho -hy -ho -ypraghogogogogogogogogogogogogogogogogogohogogogo - rroзvytok embriona/ploda -typebreghig -opologiv. Потенциальный риск для людей неизвестен. Фебуксотат и сляга
Грудное вскармливание
Невідомо, чи проникає фебуксостат у грудне молоко людини. Дослідження на тваринах показали, що фебуксостат проникає у грудне молоко та виявляє негативний вплив на розвиток новонароджених, яких годують цим молоком. Ризик потрапляння препарату в грудне молоко не може бути виключений. Фебуксостат не слід застосовувати у період годування груддю.
Фертильність
Дослідження фертильності на тваринах при застосуванні у дозі 48 мг/кг/добу не виявили залежності побічних реакцій від дози. Дія фебуксостату на репродуктивну функцію людини невідома.
Способность влиять на скорость реакции при вождении или других механизмах.
Були повідомлення про розвиток сонливості, запаморочення, парестезій та порушення чіткості зору на тлі застосування фебуксостату. Тому пацієнтам, які застосовують фебуксостат, рекомендується бути обережними при керуванні автотранспортними засобами та роботі з іншими механізмами до того часу, поки вони не будуть впевнені у відсутності вищезазначених побічних реакцій.
Метод администрирования и доз.
Дозировка
Подагра .
Рекомендована доза ЄВРОФЕБУ становить 80 мг 1 раз на добу перорально, незалежно від вживання їжі. Якщо концентрація сечової кислоти в сироватці крові перевищує 6 мг/дл (357 мкмоль/л) після 2–4 тижнів лікування, слід розглянути підвищення дози ЄВРОФЕБУ до 120 мг 1 раз на добу. Ефект лікарського засобу виявляється досить швидко, що робить можливим повторне визначення концентрації сечової кислоти через 2 тижні. Метою лікування є зменшення концентрації сечової кислоти у сироватці та підтримка її на рівні менше 6 мг/дл (357 мкмоль/л).
Тривалість профілактики нападів подагри рекомендована не менше 6 місяців.
Синдром лізису пухлини (СЛП).
Рекомендована доза ЄВРОФЕБУ становить 120 мг 1 раз на добу перорально, незалежно від вживання їжі.
Застосування ЄВРОФЕБУ слід розпочинати за два дні до початку цитотоксичної терапії і продовжувати щонайменше 7 діб, однак тривалість терапії можна подовжити до 9 діб відповідно до тривалості хіміотерапії та клінічної оцінки.
Пожилые пациенты.
Для цієї категорії пацієнтів корекція дози не потрібна.
Почечная недостаточность.
У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) ефективність та безпеку застосування лікарського засобу вивчено недостатньо. Пацієнтам із порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна.
Печеночная недостаточность.
Дослідження ефективності та безпеки застосування фебуксостату у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда–П'ю) не проводилося.
Подагра. Прри -прунк -нахена
80 мг. Досвід застосування лікарського засобу при порушенні функції печінки помірного ступеня обмежений.
СЛП. Із опорного дослідження фази III (FLORENCE) були виключені тільки суб'єкти із печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Для пацієнтів, які були включені в дослідження, корекція дози у зв'язку із станом функцій печінки не потрібна.
Спосіб застосування
Для перорального застосування.
ЄВРОФЕБ застосовується перорально, незалежно від вживання їжі.
Дети .
Безпека та ефективність застосування фебуксостату дітям віком до 18 років не встановлені. Дані щодо застосування відсутні.
Передозировка.
У разі передозування показана симптоматична та підтримуюча терапія.
Неблагоприятные реакции.
Резюме профілю безпеки.
Найчастішими побічними реакціями у клінічних дослідженнях (4072 пацієнти, що застосовували дозу від 10 мг до 300 мг) та в процесі постмаркетингового нагляду у пацієнтів з подагрою були загострення (напади) подагри, порушення функції печінки, діарея, нудота, головний біль, висипання та набряки. Ці побічні реакції мали у більшості випадків легкий або середній ступінь тяжкості. Були повідомлення про рідкісні випадки серйозних реакцій гіперчутливості на фебуксостат, деякі з них супроводжувалися системними реакціями.
У нижченаведеній таблиці зазначено побічні реакції, які виникають при застосуванні фебуксостату пацієнтами та класифіковані таким чином: часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) та рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000). Частота розвитку ґрунтується на дослідженнях та постмаркетинговому досвіді щодо пацієнтів із подагрою.
У кожній групі за частотою розвитку побічні реакції представлено у порядку зменшення ступеня тяжкості.
Таблиця 2.
Побічні реакції, що спостерігалися у пацієнтів з подагрою.
З боку крові та лімфатичної системи | Редко Панцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз* |
Из иммунной системы | Редко Анафілактичні реакції*, гіперчутливість до препарату* |
Из эндокринной системы | Редко Підвищення рівня тиреостимулюючого гормону крові |
По органам зрения | Редко Затуманений зір |
З боку харчування та обміну речовин | Часто*** Загострення (напади) подагри Редко Цукровий діабет, гіперліпідемія, зниження апетиту, збільшення маси тіла Редко Зниження маси тіла, підвищення апетиту, анорексія |
От психики | Редко Зниження лібідо, безсоння Редко Нервозность |
Из нервной системы | Часто Головная боль Редко Запаморочення, парестезії, геміпарез, сонливість, зміна смакового сприйняття, гіпестезія, послаблення нюху |
От органов слушания и лабиринта | Редко Шум у вухах |
З боку серцевої системи | Редко Фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, відхилення від норми на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса (див. розділ «Синдром лізису пухлини»), синусова тахікардія (див. розділ «Синдром лізису пухлини») |
З боку судинної системи | Редко Артеріальна гіпертензія, припливи, припливи з відчуттям жару, кровотечі (див. розділ «Синдром лізису пухлини») |
От дыхательной системы | Редко Задишка, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель |
От желудочно -кишечного тракта | Часто Діарея**, нудота Редко Біль у животі, здуття живота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, сухість у роті, диспепсія, запор, часті випорожнення, метеоризм, дискомфорт у шлунку або кишечнику Редко Панкреатит, виразки в ділянці рота |
З боку печінки та жовчовивідних шляхів | Часто Порушення функції печінки** Редко Жовчнокам'яна хвороба Редко Гепатит, жовтяниця*, печінкова недостатність* |
З боку шкіри та підшкірно-жирової тканини | Часто Висипання (у тому числі висипання з більш низькою частотою виникнення, див. нижче) Редко Дерматит, кропив'янка, свербіж, зміна забарвлення шкіри, пошкодження шкіри, петехії, п'ятнисті висипання, макулопапульозні висипання, папульозні висипання Редко Токсичний епідермальний некроліз*, синдром Стівенса–Джонсона*, ангіонабряк*, реакції на препарат, що супроводжуються еозинофілією та системними симптомами*, генералізовані висипання (серйозні)*, еритема, ексфоліативні висипання, фолікулярні висипання, везикульозні висипання, пустульозні висипання, сверблячі висипання*, еритематозні висипання, кореподібні висипання, алопеція, підвищена пітливість |
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини | Редко Біль у суглобах, артрит, біль у м'язах, скелетно-м'язовий біль, слабкість у м'язах, судоми м'язів, скутість м'язів, бурсит Редко Рабдоміоліз*, скутість суглобів, скелетно-м'язова скутість |
З боку нирок та сечовивідних шляхів | Редко Ниркова недостатність, сечокам'яна хвороба, гематурія, полакіурія, протеїнурія Редко Тубулоінтерстиціальний нефрит*, наполегливі позиви до сечовипускання |
От репродуктивной системы и груди | Редко Еректильна дисфункція |
З боку організму загалом | Часто Набряки Редко Підвищена втомлюваність, біль у грудях, відчуття дискомфорту у грудях Редко Жажда |
Додаткові методи досліджень | Редко Підвищення рівня амілази у крові, зменшення кількості тромбоцитів, зменшення кількості лейкоцитів у крові, зменшення кількості лімфоцитів у крові, підвищення рівня креатину в крові, підвищення рівня креатиніну у крові, зниження рівня гемоглобіну крові, підвищення рівня сечовини в крові, підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення рівня холестерину в крові, зниження гематокриту, підвищення рівня лактатдегідрогенази (ЛДГ) у крові, підвищення рівня калію у крові Редко Підвищення рівня глюкози у крові, подовження активованого часткового тромбопластинового часу, зниження кількості еритроцитів у крові, підвищення рівня лужної фосфатази у крові, підвищення рівня креатинфосфокінази у крові* |
* Побічні реакції, що спостерігалися в межах постмаркетингового спостереження.
** Діарея та відхилення результатів функціональних проб печінки від норми, які вимагали терапії, що спостерігалися в дослідженнях фази 3, розвивалися частіше у пацієнтів, які отримували супутню терапію колхіцином.
*** Див. розділ «Фармакодинаміка» щодо частоти загострень (нападів) подагри, що спостерігалися у фазі 3 індивідуальних рандомізованих контрольованих досліджень.
Опис окремих побічних реакцій.
У межах постмаркетингового нагляду були повідомлення про рідкісні випадки серйозних реакцій гіперчутливості на фебуксостат, у тому числі синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та анафілактичні реакції/шок. Синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз характеризується прогресуючим шкірним висипанням з бульозним ураженням шкіри або слизових оболонок та подразненням слизової оболонки очей. Реакції гіперчутливості на фебуксостат можуть проявлятися такими симптомами: шкірними реакціями, що характеризуються інфільтрованими макуло-папульозними висипаннями, генералізованими або ексфоліативними висипаннями, а також ураженнями шкіри, набряком обличчя, гарячкою, гематологічними порушеннями, такими як тромбоцитопенія та еозинофілія, та ураженням окремих органів або кількох органів (печінка та нирки, у тому числі тубулоінтерстиціальний нефрит).
Загострення (напади) подагри зазвичай спостерігалися невдовзі після початку лікування та протягом перших місяців лікування. Частота нападів подагри знижувалася з часом. При застосуванні фебуксостату рекомендується профілактика гострих нападів подагри.
Синдром лізису пухлин (СЛП)
Резюме профілю безпеки
В процесі рандомізованого, подвійного сліпого опорного дослідження фази 3 FLORENCE (FLO-01), у якому порівнювали фебуксостат та алопуринол (346 пацієнтів, які піддаються хіміотерапії з приводу гематологічних злоякісних новоутворень з помірним або високим ризиком СЛП), тільки у 22 (6,4 %) пацієнтів спостерігалися побічні реакції, а саме у 11 (6,4 %) пацієнтів у кожній групі лікування. Більшість побічних реакцій були легкого або помірного ступеня.
У цілому в процесі дослідження FLORENCE будь-яких додаткових підозр щодо безпеки застосування фебуксостату пацієнтам із подагрою не було, за винятком нижчезазначених трьох побічних реакцій (див. табл. 2).
Порушення з боку серцевої системи.
Нечасто: блокада лівої ніжки пучка Гіса, синусова тахікардія.
Порушення з боку судинної системи.
Нечасто: кровотечі
Подозревать уведомление о внезапных реакциях
Отчеты о подозрении на побочные реакции после регистрации лекарственного продукта играют важную роль. Это позволяет вам продолжать контролировать выгоду/риск этого лекарственного продукта. Работников здравоохранения просят сообщить о любых подозреваемых побочных реакциях.
Дата окончания срока.
3 года.
Условия хранения.
Степень, когда -то имай, иурана. Держись вне досягаемости детей.
Упаковка.
По 14 таблеток у блістері; по 1 або по 2, або по 4, або по 6, або по 7 блістерів у картонній коробці.
Категория отпуска.
По рецепту.
Продюсер.
Genepharm Ca.
Расположение производителя и адрес места деятельности.
18-й км Марафонос Авеню, Палліні Аттікі, 15351, Греція
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
