Личный кабинет
ДУЛОКСЕНТА капс. 60мг №30
rx
Код товара: 402799
Производитель: KRKA
6 600,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 29.04.2025
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Дулоксент 60 мг
Duloxenta 60 мг
Композиция:
Активное вещество: гидрохлорид дулоксетина;
1 капсула кишечного твердого вещества содержит 30 мг или 60 мг дулоксетина в форме гидрохлорида дулоксетина;
Эксципиенты: сферический сахар (сахароза, кукурузный крахмал), гипромалоза, сахароза, гипромалоза жидкости, тальк, триатилцитрат;
Капсулы для дозировки 30 мг: диоксид титана (E 171), индигоин (E 132), желатин, печатная краска (шеллак, оксид железа (E 172));
Капсулы для дозировки 60 мг: диоксид титана (E 171), индиготин (E 132), желтый оксид железа (E 172), желатин, печатная краска (Shellac, оксид железа Black (E 172)).
Дозировка формы
Кишечные капсулы твердые.
Основные физико -химические свойства:
дозировка 30 мг : от белого до почти белого гранула в сплошной желатиновой капсуле Размер № 3 с белым телом и крышкой темно -синего; 30 черных напечатано на теле;
Дозировка 60 мг : от белого до почти белого гранула в сплошной желатиновой капсуле № 1 с желтовато-зеленым телом и крышкой темно-синего; 60 черных напечатано на теле.
Фармакотерапевтическая группа
Психоаналептики. Другие антидепрессанты. ATH CODE N06A X21.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика.
Механизм действия
Дулоксетин является комбинированным ингибитором обратного захвата серотонина (5-й) и норэпинефрина (ON). Он плохо ингибирует обратный захват дофамина, без значительного сродства к гистаминсергическим и дофаминергическим, холинергическим и адренергическим рецепторам.
В зависимости от дозы дулоксетин увеличивает внеклеточные уровни серотонина и норэпинефрина в различных областях мозга животных.
Дулоксетин нормализовал пороговые значения боли в нескольких доклинических моделях нейропатической и воспалительной боли и ослабла боль в модели постоянной боли. Считается, что ингибирующее влияние дулоксетина на боль является результатом потенциала нисходящих ингибирующих путей боли в центральной нервной системе.
Фармакокинетика.
Дулоксетин назначается в виде отдельного энантиомера. Дулоксетин интенсивно метаболизируется оксидными ферментами (CYP1A2 и полиморфным CYP2D6) с последующим конъюгацией. Фармакокинетика дулоксетина демонстрирует большую изменчивость между субъектами (всего 50-60 %), отчасти из-за пола, возраста, курения и статуса метаболизма CYP2D6.
Поглощение
С пероральным введением дулоксетин хорошо поглощен. Максимальная концентрация достигается через 6 часов после приема препарата. Абсолютная биодоступность дулоксетина с пероральным введением варьировалась от 32 % до 80 % (в среднем 50 %). Употребление в пищу задержки времени поглощения, время достижения максимальной концентрации увеличивается с 6 до 6 до 6 до 6
10 часов, с уменьшением всасывания (примерно на 11 %). Эти изменения не являются клиническими.
Распределение
Дулоксетин эффективно связывается с белками сыворотки человека (приблизительно 96 %), как альбумин, так и гликопротеин альфа-1. Печень или почечная недостаточность не влияет на связывание белка.
Биотрансформация
Дулоксетин интенсивно метаболизируется, а метаболиты выделяются в основном с мочой. Как цитохромы P450-2D6, так и 1A2 катализируют образование двух основных метаболитов глюкуронидного конъюгата 4-гидроксидулоксидина и конъюгата серы 5-гидрокси-6-мееттроксидилоксидин. Основываясь на исследованиях in vitro, циркулирующие метаболиты дулоксетина считаются фармакологически неактивными. Фармакокинетика дулоксетина у пациентов с плохо метаболизированной CYP2D6 не была специально исследована. Ограниченные данные указывают на то, что уровни дулоксетина в плазме крови у этих пациентов выше.
Размножение
Половина дулоксетина составляет 12 часов. Средний клиренс дулоксетина в плазме составляет 101 л/ч.
Половина дулоксетина составляет от 8 до 17 часов (в среднем 12 часов). После внутривенного введения плазменный клиренс дулоксетина варьируется от 22 л/ч до
46 л/ч (в среднем 36 л/ч). После перорального введения видимый клиренс плазмы дулоксетина колеблется от 33 до 261 л/ч (в среднем 101 л/ч).
Особые группы населения:
Пол: Фармакокинетические различия были обнаружены между мужчинами и женщинами (видимый клиренс плазмы примерно на 50 % ниже у женщин). Основываясь на клиренсе, фармакокинетические различия, основанные на полу, не оправдывают рекомендации по использованию более низкой дозы для пациентов.
Возраст: фармакокинетические различия были обнаружены между молодыми женщинами и пожилыми женщинами (≥ 65 лет) (AUC увеличивается примерно на 25 % с половиной жизни примерно на 25 % больше у пожилых пациентов), хотя количество этих изменений недостаточно, чтобы оправдать корректировку дозы. В качестве общей рекомендации следует соблюдать осторожность при лечении пожилых пациентов (см. Разделы «Метод использования и дозы» и «особенности использования»).
Почечная недостаточность. Пациенты с терминальной почечной недостаточностью постоянный диализ имеют двойное увеличение концентрации дулоксетина и воздействия (AUC) по сравнению со здоровыми организациями. Фармакокинетические данные о дулоксетине ограничены у пациентов с легкой или умеренной почечной недостаточностью.
Печеночная недостаточность. Умеренное заболевание печени (класс B по классификации детей-PU) повлияла на фармакокинетику дулоксетина. По сравнению со здоровыми добровольцами видимый клиренс в плазме дулоксетина был на 79 % ниже, видимая половина конечной жизни была в 2,3 раза больше, а AUC в 3,7 раза выше у пациентов с умеренным заболеванием печени. Фармакокинетика дулоксетина и ее метаболиты не были исследованы у пациентов с легкой или тяжелой печеночной недостаточностью.
Грудью матерей. Эффект дулоксетина был изучен у 6 молочных женщин, в которых потребовалось не менее 12 недель после родов. Дулоксетин обнаруживается в грудном молоке, а его равновесная концентрация в грудном молоке составляет около четверти концентрации в плазме. Количество дулоксетина в грудном молоке составляет приблизительно 7 мкг/день при дозировке 40 мг два раза в день. Лактация не влияла на фармакокинетику дулоксетина.
Педиатрическое население. Дулоксетин Фармакокинетика у детей в возрасте от 7 до 17 лет с серьезным депрессивным расстройством после перорального введения 20-120 мг один раз в день характеризовался анализом моделирования популяции на основе данных
3 исследования. Концентрации дулоксетина в моделе в плазме крови у педиатрических пациентов находились в основном в диапазоне концентраций, наблюдаемых у взрослых пациентов.
Индикация:
Лечение крупного депрессивного расстройства.
Лечение диабетической периферической невропатической боли.
Лечение генерализованного тревожного расстройства.
Duloxent® показан взрослым.
См. Дополнительную информацию. Разделы «Фармакологические свойства».
Противопоказание:
Противопоказаниями для использования препарата являются гиперчувствительность к дулоксетину или любые наполнения лекарственного средства.
Дулоксетин не может быть назначен вместе с неселективными не -точковыми ингибиторами моноаминоксидазы (MAO) (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействий»).
Дулоксетин не следует вводить пациентам с заболеванием печени, что может вызвать печеночную недостаточность (см. Фармакокинетическую сечение).
Дулоксетин не должен вводить в сочетании с флавоксамином, ципрофлоксацином или локсацином (тяжелые ингибиторы CYP1A2) путем увеличения концентрации дулоксетина в плазме крови (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие типы взаимодействий»).
Дулоксетин не может быть введен пациентам с терминальной почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл/мин) (см. Раздел «Особенности применения»).
Дулоксетин не может быть назначен пациентам с нестабильной гипертонией, так как это может спровоцировать гипертою кризис (см. Раздел «Особенности применения» и «неблагоприятные реакции»).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия
Мао ингибиторы . Дулоксетин не должен использоваться в сочетании с неселективными необратимыми ингибиторами моноаминоксидазы (MAO) или в течение не менее 14 дней после прекращения ингибиторов MAO из -за риска синдрома серотонина. Основываясь на половине жизни дулоксетина, после прекращения прерывания Duloxent® до начала использования ингибиторов MAO необходимо пройти не менее 5 дней (см. Раздел «Особенности применения»).
При получении обратимых селективных ингибиторов MAO, таких как моклобемид, риск синдрома серотонина меньше, но использование такой комбинации не рекомендуется. Антибиотик LineZolid является обратным неселективным ингибитором MAO, его не следует назначать пациентам, получающим лекарства Duloxent® (см. Раздел «Особенности применения»).
Ингибиторы CYP1A2 . Поскольку CYP1A2 участвует в метаболизме дулоксетина, совместимое использование дулоксетина с мощными ингибиторами CYP1A2, вероятно, приведет к увеличению концентрации дулоксетина. Флувроксамин (100 мг один раз в день), который является мощным ингибитором CYP1A2, снижает клиренс дулоксетина в плазме крови примерно на 77 % и увеличивает Auco-T 6 раз. В связи с этим дулоксетин не может быть введен с ингибиторами CYP1A2, в частности с флавоксамином.
Лекарства, действующие на центральную нервную систему.
Риск использования дулоксетина в сочетании с другими лекарствами, действующими на центральную нервную систему, не был систематически оценен, за исключением случаев, описанных в этом разделе. Следовательно, при использовании Duloxent® в сочетании с другими препаратами или веществами, действующими на ЦНС, в сочетании с другими препаратами или веществами, включая алкоголь и седативные средства (например, бензодиазепины, морфинемтики, нейролептики, фенобарбитал, седативные антигистамины).
Синдром серотонина . Синдром серотонина редко сообщали у пациентов, которые использовали селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (SSRS) и селективные ингибиторы обратного захвата серотонина-норепинефрина (SSRS) вместе с серотонергическими агентами. Дулоксетин в сочетании с серотонинергическими и трициклическими антидепрессантами, такими как кломипрамин или амитриптилин, ингибиторы MAO, такие как моклобемид или линейзолид, препараты трав (гиперкум перфоратум) или трипсератум, или трипсератум, которые должны использоваться, которые используются с серополичностью, такой, такой, такой, какой устраненник, такой, с серополизированной, такой, с помощью серополизма, такого, в сочетании с серополиционическими, такими, такими как серотерниция, такой, такой, такой, такой, что связано с серополиционическими, такими как серотерниция, такая не связанная с ними, такая и трима Кломипрамин или амитриптилин, ингибиторы МАО, такие как моклобемид, гиперикум pericum perforatum, Triperatum, Triperatum и Triperatum. Пептидин, триптофан.
Воздействие дулоксетина на другие лекарства
Метаболизируемые препараты CYP1A2: фармакокинетика теофиллина, субстрата CYP1A2, существенно не влияла на одновременное использование с дулоксетина (60 мг два раза в день).
CYP2D6 Метаболизированные лекарства. Дулоксетин является умеренным ингибитором CYP2D6. При введении дулоксетина в дозе 60 мг два раза в день с одной дозой дезипрамина, который является субстратом CYP2D6, AUC дезипрамина увеличивается в 3 раза. Сопутствующее использование дулоксетина (40 мг два раза в день) увеличивает стационарный AUC толтеродина (2 мг два раза в день) на 71 %, но не влияет на фармакокинетику 5-гидроксильного метаболита, поэтому не рекомендуется корректировка дозировки. Рекомендуется использовать лекарство дулоксетина вместе с лекарствами, которые в основном метаболизируются CYP2D6 (рисперидон, трициклические антидепрессанты [TCAS], такие как нортриптилин, амитриптилин и имипрамин), особенно если у них есть узкий терапевтический индекс (EG, Flexoinide.
Оральные контрацептивы и другие стероидные агенты. Результаты исследований in vitro показывают, что дулоксетин не стимулирует каталитическую активность CYP3A. Не было выполнено конкретные исследования взаимодействия препарата in vivo.
Антикоагулянты и антитромботики. Дулоксетин следует использовать с осторожностью, вместе с пероральными антикоагулянтами и антитромботическими агентами из -за потенциального увеличения риска кровотечения из -за фармакодинамического взаимодействия. Кроме того, увеличение показателей МНР было зарегистрировано, когда пациенты, получавшие варфарин, вводили с дулоксетином. Тем не менее, одновременное использование дулоксетина и варфарина в больнице у здоровых добровольцев в рамках исследования клинической фармакологии не приводило к клинически значимому изменению IRR с начального уровня или в фармакокинетике R- или S-Varpharin.
Влияние других препаратов на дулоксетин
Антациды и антагонисты H2. Одновременное использование дулоксетина с антацидами, содержащими алюминий и магний, или дулоксетин с пламотидином, не влияло на скорость или степень поглощения
Индукторы CYP1A2. Фармакокинетический анализ популяции показал, что курильщики имеют почти на 50 % более низкую концентрацию дулоксетина в плазме крови по сравнению с людьми, которые не курят.
Особенности на приложении:
Эпилептические атаки и мания. Как и в случае других препаратов, действующих в центральной нервной системе, пациенты с эпилептическими атаками, манией или биполярными расстройствами в истории дулоксетина должны быть назначены, если будут приняты меры предосторожности.
Мидлиаз. Были сообщения о проявлении мидриаза в связи с потреблением дулоксетина, поэтому для назначения дулоксетина пациентам с высоким внутриглазной давлением или с риском острой узкой глаукомы следует осторожно.
Артериальное давление и пальпитация . У некоторых пациентов введение дулоксетина приводит к увеличению артериального давления и клинически значимой гипертонии. Это может быть связано с норэпиненгическим эффектом дулоксетина. Случаи гипертонического кризиса были зарегистрированы при использовании дулоксетина, особенно у пациентов с уже существующей гипертонией. Поэтому пациентам с хорошо известной гипертонией и/или другими сердечными заболеваниями рекомендуется контролировать артериальное давление, особенно в течение первого месяца лечения. Дулоксетин должен использоваться с осторожностью у пациентов, состояние которого может быть поставлено под угрозу из -за увеличения пульса или повышения кровяного давления. Дулоксетин с лекарствами также следует использовать с осторожностью, что может ухудшить его метаболизм (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействий»).
Пациенты, у которых устойчивое увеличение артериального давления во время дулоксетина, должны рассматривать вопрос о снижении дозы или постепенного прекращения (см. Раздел «Неблагоприятные реакции»). Пациенты с неконтролируемой гипертонией не должны начинаться (см. Противопоказания).
Почечная недостаточность. Повышенная концентрация дулоксетина в плазме крови наблюдается у пациентов с тяжелой функцией почек при гемодиализе (клиренс креатинина <30 мл/мин). Для пациентов с тяжелой функцией почек, см. Раздел противопоказания. Для получения информации о пациентах с легкой или средней дисфункцией почек, см. В разделе «Метод применения и дозы».
Синдром сиротонина/ злокачественный нейролептический синдром (ZNS). As in the case of other serotonergic agents, in the treatment of duloxetine serotonin syndrome or malignant neuroleptic syndrome can be potentially dangerous for life, especially with the simultaneous use MAO inhibitors, or with antipsychotic agents or other dopamine antagonists, or buprenorphine, which can affect serotonergic neurotransmitters (see Contraindications "and" Interaction with Другие лекарства и другие виды взаимодействий »).
Если сопутствующее лечение дулоксетином и другими серотонинергическими/ нейротрансмическими системами, которые могут влиять на серотонинергические и/ или дофаминергические нейротрансмиттерные системы, клинически оправдано, рекомендуется тщательный контроль над пациентом, особенно во время начала лечения и увеличения дозы.
Симптомы синдрома серотонина могут включать в себя изменение психического состояния (например, волнение, галлюцинации, кома), вегетативную нестабильность (например, тахикардия, лабильное кровяное давление, гипертермия), тошнота аберрации нервной мышцы, рвота, диарея). Синдром серотонина в его наиболее сложной форме может напоминать Zn, включая гипертермию, жесткость мышц, повышенную сывороточную креатинкиназу, вегетативную нестабильность с возможными быстрыми вибрациями жизненно важных признаков и изменениями в психическом состоянии.
Наркотики, содержащие зверовика Святого Иоанна. Побочные реакции могут быть более распространены при одновременном использовании препаратов Duloxent® и травяных препаратов, содержащих Hypericum perforatum.
Самоубийство.
Великое депрессивное расстройство и генерализованное тревожное расстройство.
Депрессия, связанная с повышенным риском суицидального мышления, повреждения себя и самоубийства (явления, связанные с самоубийством). Существует риск достижения значительной ремиссии. Пациент должен строго контролироваться до значительного улучшения, так как ремиссия может не произойти в течение первых нескольких недель лечения или более. Являюсь, как и, ведущий, щ ryshyk suyhyduephyщythehshyshaphan.
Інші психічні розлади, при яких слід призначати препарат Дулоксента®, також можуть бути асоційовані з підвищеним ризиком суїцидальних явищ. Окрім того, ці психічні стани можуть бути коморбідні, якщо вони супроводжують великий депресивний розлад. Таким чином, необхідно вживати однакових застережних заходів при лікуванні пацієнтів як із великим депресивним розладом, так і з іншими психічними станами. У пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальні явища або значний рівень суїцидального мислення, ризик виникнення суїцидальної поведінки більший, тому необхідний більш ретельний контроль під час лікування.
Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів при психічних розладах показав підвищений ризик суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років. Повідомляли про випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки під час терапії дулоксетином або одразу після припинення лікування (див. розділ «Побічні реакції»).
Протягом терапії, особливо на ранніх етапах та при зміні дозування, необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами, насамперед за тими, які знаходяться у групі ризику, а також здійснювати відповідну зміну дозування. Пацієнти та особи, які за ними доглядають, повинні бути проінформовані про необхідність контролювати будь-яке клінічне погіршення, суїцидальну поведінку або думки та незвичні зміни у поведінці та негайно звернутися до лікаря при їх виникненні.
Діабетичний периферичний нейропатичний біль. Повідомляли про поодинокі випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки під час терапії дулоксетином або одразу після її закінчення, як і при прийомі інших лікарських засобів із подібною фармакологічною дією (антидепресанти). Лікарі мають інформувати пацієнтів про необхідність повідомляти про будь-які відчуття занепокоєння.
Застосування дітям та підліткам до 18 років.
Дулоксента® не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків віком до 18 років. Поведінка, пов'язана з самогубством (спроби суїциду та суїцидальні думки), та ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) частіше спостерігалися у клінічних дослідженнях серед дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Якщо на підставі клінічної потреби рішення про лікування все ж прийнято, пацієнта слід ретельно спостерігати на предмет появи суїцидальних симптомів (див. розділ «Фармакодинаміка»). Крім того, відсутні довгострокові дані щодо безпеки для дітей та підлітків щодо росту, дозрівання та когнітивного та поведінкового розвитку (див. розділ «Побічні реакції»).
Геморагії. Повідомляли про кілька випадків геморагій, зокрема крововиливів, пурпури, шлунково-кишкової кровотечі з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) і селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН), включаючи дулоксетин. Дулоксетин може збільшити ризик післяпологових кровотеч (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»). Пацієнтам, які приймають антикоагулянти та/або лікарські засоби, які можуть впливати на функцію тромбоцитів (наприклад, НПЗЗ або ацетилсаліцилова кислота), та пацієнтам з відомою схильністю до кровотечі рекомендується обережність.
Гіпонатріємія. При застосуванні дулоксетину повідомляли про випадки гіпонатріємії, включаючи випадки, коли рівень натрію в сироватці крові нижче 110 ммоль/л. Гіпонатріємія може бути спричинена синдромом невідповідної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ). Більшість випадків гіпонатріємії було зафіксовано у людей літнього віку, особливо у поєднанні з умовами, які призводять до зміни балансу рідини. Необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам із підвищеним ризиком розвитку гіпонатріємії (наприклад, пацієнтам літнього віку), пацієнтам із цирозом печінки, дегідратованим пацієнтам та пацієнтам, які отримують діуретики.
Синдром відміни . Симптоми синдрому відміни є досить частими, особливо при різкому припиненні лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У клінічних дослідженнях побічні явища, які спостерігалися після різкого припинення лікування, виникали приблизно у 45 % пацієнтів, які отримували дулоксетин, і у 23 % пацієнтів, які приймали плацебо. Ризик виникнення симптомів відміни при застосуванні СІЗЗС і СІЗЗСН залежить від декількох факторів, включаючи тривалість і дозу терапії та швидкість зменшення дози. Найчастіше описані реакції наведено в розділі «Побічні реакції». Зазвичай ці симптоми легкі або помірні, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими, зазвичай трапляються протягом перших кількох днів після припинення лікування. Дуже рідко такі симптоми спостерігалися у пацієнтів, які випадково пропустили дозу. Ці симптоми самостійно зменшуються і зазвичай зникають протягом 2 тижнів, хоча в деяких осіб вони можуть бути тривалими (2‑3 місяці або більше). Тому рекомендується поступово зменшувати дозу дулоксетину при припиненні лікування протягом не менше 2 тижнів відповідно до потреб пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти літнього віку. Дані щодо застосування дулоксетину у дозуванні 120 мг людям літнього віку з великим депресивним розладом та генералізованим тривожним розладом обмеженіТому слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтам літнього віку з максимальним дозуванням (див. розділ «Спосіб застосування та дози» і «Фармакокінетика»).
Акатизія/психомоторне занепокоєння. Прийом дулоксетину призводить до розвитку акатизії, що характеризується субʼєктивно неприємним або тривожним занепокоєнням і потребою рухатися, часто супроводжуючись неможливістю сидіти або стояти на місці. Подібні прояви виникають протягом перших кількох тижнів лікування. У пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, збільшення дози може бути шкідливим.
Лікарські засоби, що містять дулоксетин. Дулоксетин під різними торговельними марками застосовують за кількома показаннями (діабетичний нейропатичний біль, головний депресивний розлад, генералізований тривожний розлад та стресове нетримання сечі). Слід уникати застосування кількох із цих лікарських засобів одночасно.
Підвищення рівнів ензимів печінки. Значне підвищення ензимів печінки (у 10 разів більше за норму) чи ураження печінки з холестазом або значне підвищення ензимів разом з ураженням печінки виникали рідко (див. розділ «Побічні реакції»). Найчастіше про ці явища повідомляли протягом перших місяців лікування. Ураження печінки найчастіше має гепатоцелюлярний характер. Необхідно з обережністю призначати дулоксетин пацієнтам, які приймають препарати, що можуть спричинити ураження печінки.
Статева дисфункція. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну СІЗЗС/ інгібітори зворотного захоплення серотоніну норадреналіну СІЗЗСН можуть спричинити симптоми статевої дисфункції (див. розділ «Побічні реакції.»). Повідомляли про тривалу статеву дисфункцію, коли симптоми продовжувалися, незважаючи на припинення прийому СІЗЗС/СІЗЗСН.
Наявність сахарози . Препарат Дулоксента® містить сахарозу. Не можна призначати тверді кишковорозчинні капсули Дулоксента® пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції, недостатністю сахарази-ізомальтази. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Беременность
Дослідження на тваринах показали, що репродуктивна токсичність при системному впливі (AUC) дулоксетину нижча, ніж максимальний клінічний вплив.
Згідно з даними двох великих обсерваційних досліджень, підвищення загального ризику виникнення великих вроджених вад розвитку не передбачається (одне з досліджень проводилося у США та включало 2500 осіб, які застосовували дулоксетин у першому триместрі, а інше було проведене в ЄС та включало 1500 осіб, які застосовували дулоксетин у першому триместрі). Аналіз специфічних вад розвитку, таких як вади розвитку серця, показав непереконливі результати.
У дослідженні, проведеному в ЄС, вплив дулоксетину на організм матері на пізніх термінах вагітності (у будь-який час від 20 тижня гестаційного віку і до пологів) був пов'язаний із підвищеним ризиком передчасних пологів (менше ніж у 2 рази, що відповідає приблизно 6 додатковим передчасним пологам на кожні 100 жінок, які застосовували дулоксетин на пізніх термінах вагітності). Більшість з них відбулися у період з 35 до 36 тиждень вагітності. В дослідженні, проведеному у США, цей зв'язок не відслідковувався.
Дані спостережень вказують на підвищений ризик (менше ніж у 2 рази) післяпологової кровотечі після впливу дулоксетину протягом місяця до народження.
Епідеміологічні дані свідчать, що застосування СІЗЗС у період вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може збільшити ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (ПЛГН). Хоча зв'язок ПЛГН із лікуванням СІЗЗСН не досліджували, цей потенційний ризик не може бути виключений із застосуванням дулоксетину з урахуванням відповідного механізму дії (гальмування повторного прийому серотоніну).
Як і при прийомі інших серотонінергічних лікарських засобів, у немовлят можуть спостерігатися симптоми синдрому відміни, якщо мати застосовувала дулоксетин перед пологами. Симптоми синдрому відміни включають гіпотонію, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, утруднення ковтання і смоктання, дихальні розлади, епілептичні напади. У більшості випадків ці симптоми спостерігалися одразу після народження або протягом кількох перших днів життя.
Застосування препарату у період вагітності рекомендується лише за умови, якщо очікувана користь перевершує потенційний ризик для плода. Жінкам, які приймають дулоксетин, необхідно рекомендувати повідомляти лікарю про те, що вони завагітніли або планують вагітність.
Грудное вскармливание
Дулоксетин слабко екскретується у грудне молоко, дані отримані на основі дослідження 6 годуючих пацієнтів, які не годували своїх дітей груддю. Встановлена доза для дитини з розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла становить приблизно 0,14 % материнської дози. Безпека застосування дулоксетину дітям невідома, тому годування груддю під час прийому дулоксетину не рекомендується.
Плодородие
У дослідженнях на тваринах дулоксетин не вплинув на чоловічу фертильність, а ефекти у жінок проявилися лише у дозах, що спричинили токсичність у матері.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дослідження впливу дулоксетину на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводили. Препарат Дулоксента® може виявляти
седативний ефект та запаморочення. Пацієнти повинні бути проінформовані про те, що у випадку, коли вони відчувають седацію або запаморочення, слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, таких як керування автотранспортом або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози
Для переорального застосування
При великому депресивному розладі початкова та рекомендована підтримуюча доза дулоксетину становить 60 мг 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Дозування понад 60 мг 1 раз на добу можуть бути підвищені до максимальної дози 120 мг на добу, розподіленої на рівні прийоми. Можливість призначення дози понад 120 мг систематично не оцінювалася з точки зору клінічних даних. Однак немає клінічних даних про те, що для пацієнтів, які не реагують на початкову рекомендовану дозу, буде ефективним збільшення дози.
Терапевтичний ефект лікування виявляється протягом 2–4 тижнів.
Після стійкого антидепресивного ефекту рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців для уникнення рецидиву. Для пацієнтів, котрі реагують на дулоксетин і мають в анамнезі повторні епізоди великої депресії, слід розглянути подальше тривале лікування в дозі 60‑120 мг на добу.
При генералізованому тривожному розладі рекомендована початкова доза становить 30 мг 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Пацієнтам із недостатнім ефектом лікування дозу потрібно збільшити до 60 мг, що є звичайною підтримуючою дозою для більшості пацієнтів.
Для пацієнтів із супутнім великим депресивним розладом початкова та підтримуюча доза становить 60 мг 1 раз на добу (див. також рекомендації щодо дозування вище).
Дози до 120 мг на добу виявилися ефективними і були оцінені з точки зору безпеки в клінічних дослідженнях. Тому для пацієнтів із недостатнім ефектом лікування дозу 60 мг можна розглянути можливість збільшення дози до 90 мг або 120 мг. Збільшення дози повинно ґрунтуватися на клінічній відповіді та переносимості.
Після досягнення стійкого терапевтичного ефекту рекомендується продовжити лікування протягом кількох місяців, щоб уникнути рецидиву.
При діабетичному периферичному нейропатичному болю початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. Дози, що перевищують 60 мг 1 раз на добу, до максимальної дози 120 мг на добу, розподіленої на рівні прийоми, були оцінені з точки зору безпеки в клінічних дослідженнях. Концентрація дулоксетину у плазмі крові має значну мінливість між індивідами (див. розділ «Фармакокінетика»). Таким чином, деякі пацієнти із недостатнім ефектом лікування дозою 60 мг можуть отримати користь від вищої дози.
Терапевтичний ефект лікування проявляється протягом 2 місяців. У пацієнтів із неадекватною початковою реакцією додаткова реакція після цього періоду малоймовірна. Терапевтичний ефект слід регулярно переоцінювати (принаймні кожні 3 місяці) (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Особливі групи населення
Пацієнти літнього віку. Пацієнтам літнього віку не рекомендується коригувати дозу винятково на основі віку. Однак, як і при застосуванні будь-яких лікарських засобів, слід бути обережними при лікуванні пацієнтів літнього віку, особливо при застосуванні препарату Дулоксента® у дозі 120 мг на добу для лікування великого депресивного розладу або генералізованого тривожного розладу, дані щодо яких обмежені (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Пацієнти з печінковою недостатністю. Препарат Дулоксента® не можна призначати пацієнтам із захворюваннями печінки, що спричиняють порушення функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокінетика»).
Пацієнти з нирковою недостатністю. Корекція дози для пацієнтів зі слабкою та помірною нирковою недостатністю не потрібна (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв). Для лікування пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв) не застосовується (див. розділ «Протипоказання»).
Дети.
Дулоксетин не застосовувати дітям та підліткам віком до 18 років для лікування великого депресивного розладу через проблеми безпеки та ефективності (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції» та «Фармакодинаміка»).
Безпека та ефективність дулоксетину для лікування генералізованого тривожного розладу у дітей віком 7-17 років не встановлені. Поточні доступні дані описані в розділах «Побічні реакції», «Фармакодинаміка» і «Фармакокінетика».
Безпеку та ефективність дулоксетину для лікування діабетичного периферичного нейропатичного болю не вивчали. Дані відсутні.
Припинення лікування.
Слід уникати раптового припинення лікування. Після припинення лікування препаратом Дулоксента® дозу слід поступово знижувати протягом періоду щонайменше від одного до двох тижнів, щоб зменшити ризик реакцій відміни (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Якщо після зниження дози або після припинення лікування виникають нестерпні симптоми, можна розглянути можливість відновлення раніше призначеної дози. Згодом лікар може продовжувати знижувати дозу, але більш поступово.
Дети
Клінічні дослідження щодо застосування дулоксетину дітям не проводилися, тому його не застосовують у педіатричній практиці.
Передозировка
Повідомляли про прийом великих доз (до 5400 мг) препарату як монотерапії або в комбінації з іншими лікарськими засобами. Були деякі летальні випадки, в основному при змішаному передозуванні, але також при застосуванні дулоксетину окремо в дозі приблизно 1000 мг. Симптоми передозування (дулоксетин окремо або в комбінації з іншими препаратами) включали сонливість, кому, серотоніновий синдром, епілептичні напади, блювання та тахікардію.
Специфічні антидоти невідомі, при появі серотонінового синдрому необхідне специфічне лікування (ципрогептадин і/або контроль температури). Необхідно перевірити прохідність дихальних шляхів. Рекомендується моніторинг серцевої діяльності та контроль основних показників життєдіяльності разом із відповідними симптоматичними і підтримувальними заходами. Промивання шлунка може бути доречним, якщо його проводити одразу після прийому препарату або з симптоматичною метою. Активоване вугілля зменшує абсорбцію препарату. Дулоксетин має великий об'єм розподілу в організмі, у зв'язку з чим форсований діурез, гемоперфузія та обмінна перфузія навряд чи будуть корисні.
Побочные эффекты
Найчастішими побічними реакціями у пацієнтів, які отримували дулоксетин, були нудота, головний біль, сухість у роті, сонливість та запаморочення. Однак більшість поширених побічних реакцій були від легкого до помірного ступеня, вони зазвичай починалися на початку терапії, і більшість мали тенденцію зникати навіть після продовження терапії.
У таблиці наведено побічні реакції, які спостерігалися при прийомі дулоксетину, відповідно до даних, отриманих зі спонтанних звітів та у ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень.
Оцінка частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо (неможливо оцінити за наявними даними).
У кожній групі за частотою виникнення побічні реакції подано у порядку зменшення проявів.
Очень часто | Часто | Редко | Редко | Дуже рідко | Невідомо |
Інфекції та інвазії | |||||
Ларингит. | |||||
З боку ендокринної системи | |||||
Гіпотиреоз. | |||||
З боку імунної системи | |||||
Анафілактичні реакції, гіперчутливість. | |||||
Метаболічні розлади | |||||
Зниження апетиту. | Гіперглікемія (особливо у пацієнтів із цукровим діабетом). | Дегідратація, гіпонатріємія, недостатність АДГ6. | |||
З боку психіки | |||||
Безсоння, ажитація, зниження лібідо, тривожність, аномальний оргазм та аномальні сновидіння. | Суїцидальне мислення5,7, розлади сну, бруксизм, дезорієнтація, апатія. | Суїцидальна поведінка5,7, манія, галюцинації, прояви агресії та злості4. | |||
З боку нервової системи | |||||
Головная боль Сонливость | Головокружение, млявість, тремор, парестезія. | Міоклонія, акатизія7, нервозність, розлади уваги, дисгезія, дискінезія, синдром неспокійних ніг, поганий сон. | Серотоніновий синдром6, судоми1, психомоторне занепокоєння6, екстрапірамідні розлади6. | ||
З боку органів зору | |||||
Розпливчатість зору. | Мідріаз, розлади зору. | Глаукома. | |||
З боку органів слуху і лабіринту | |||||
Дзвін у вухах1. | Запаморочення, біль у вухах. | ||||
З боку серця | |||||
Сердцебиение. | Тахікардія, суправентрикулярна аритмія, фібриляція найчастіше передсердна. | Стресова кардіоміопатія (кардіоміопатія Такоцубо) | |||
З боку судин | |||||
Підвищення артеріального тиску3, припливи. | Артеріальна гіпертензія3,7, ортостатична гіпотензія2, втрата свідомості2, відчуття холоду в кінцівках. | Гіпертонічний криз3,6. | |||
З боку системи дихання | |||||
Зевать. | Відчуття стискання у горлі, епістаксис. | Інтерстиціальне ураження легень10, еозинофільна пневмонія6. | |||
З боку травного тракту | |||||
Тошнота Сухість у роті | Запор, діарея, біль у животі, блювання, диспепсія, метеоризм. | Шлунково-кишкові кровотечі 7, гастроентерит, відрижка, гастрит, дисфагія. | Стоматит, наявність крові у випорожненнях, неприємний запах з рота, мікроскопічний коліт9. | ||
З боку гепатобіліарної системи | |||||
Гепатит3, підвищений рівень печінкових ензимів (АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза), гостре ураження печінки. | Печінкова недостатність6, жовтяниця6. | ||||
З боку шкіри та її похідних | |||||
Підвищене потовиділення, висипання. | Нічне потіння, кропив'янка, контактний дерматит, холодний піт, фотосенсибілізація, підвищена схильність до утворення синців. | Синдром Стівенса-Джонсона6, ангіоневротичний набряк6. | Шкірний васкуліт. | ||
З боку кістково-м'язової та сполучної тканини | |||||
Кістково-м'язовий біль, м'язовий спазм. | Відчуття скутості м'язів, посмикування м'язів. | Тризм. | |||
З боку нирок та сечового міхура | |||||
Дизурія, полакіурія. | Затримка сечі, утруднений початок сечовипускання, ніктурія, поліурія, зниження току сечі. | Аномальний запах сечі. | |||
З боку репродуктивної системи | |||||
Еректильна дисфункція, порушення еякуляції, затримка еякуляції. | Гінекологічні кровотечі, менструальні розлади, статеві розлади, біль у яєчках. | Симптоми менопаузи, галакторея, гіперпролактинемія, післяпологова кровотеча6. | |||
З боку репродуктивної системи | |||||
Еректильна дисфункція, порушення еякуляції, затримка еякуляції. | Гінекологічні кровотечі, менструальні розлади, статеві розлади, біль у яєчках. | Симптоми менопаузи, галакторея, гіперпролактинемія, післяпологова кровотеча6. | |||
Загальні розлади | |||||
Стомлюваність. | Біль у грудях7, падіння8, погане самопочуття, відчуття холоду, спрага, озноб, нездужання, відчуття жару, порушення ходи. | ||||
Проведені дослідження | |||||
Зниження маси тіла. | Збільшення маси тіла, підвищення рівня креатинінфосфокінази в крові, підвищення вмісту калію в крові. | Підвищення рівня холестеролу в крові. | |||
1 Випадки судом та дзвін у вухах спостерігалися після переривання лікування.
2 Випадки ортостатичної гіпотензії та втрати свідомості спостерігалися переважно на початку лікування.
3 Див. розділ «Особливості застосування».
4 Про випадки агресії та злості повідомляли на початку лікування та після переривання лікування.
5 Про випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки повідомляли на початку лікування та одразу після переривання лікування.
6 Встановлена частота побічних реакцій з постмаркетингових досліджень, що не спостерігалися у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях.
7 Статистично значуще не відрізняються від плацебо.
8 Випадки падінь були більш частими у пацієнтів літнього віку (віком ≥ 65 років).
9 Встановлена частота побічних реакцій на основі даних усіх клінічних випробувань.
10 Встановлена частота побічних реакцій на основі даних плацебо-контрольованих клінічних випробувань.
Припинення прийому дулоксетину (особливо раптове) зазвичай призводить до симптомів відміни. Найчастішими побічними реакціями у такому випадку є: запаморочення, сенсорні розлади (включаючи парестезію або відчуття, схожі на електричний удар, особливо в голові), порушення сну (включаючи безсоння та інтенсивні сни), втома, сонливість, збудження або занепокоєння, нудота та/або блювання, тремор, головний біль, міалгія, подразливість, діарея, гіпергідроз та вертиго.
Зазвичай для СІЗЗС і СІЗЗСН ці явища є легкими або помірними та самоконтрольованими, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими та/або тривалими. Тому рекомендується поступове припинення терапії за рахунок скорочення дози, якщо лікування дулоксетином більше не потребується (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування».
У 12-тижневій гострій фазі досліджень дулоксетину у пацієнтів з діабетичним нейропатичним болем спостерігали невеликі, але статистично значущі підвищення рівня глюкози в крові натще у пацієнтів із застосуванням дулоксетину. HbA1c був стабільним як у пацієнтів, які приймали як дулоксетин, так і плацебо. У фазі продовження цих досліджень, яка тривала до 52 тижнів, спостерігалося збільшення рівня HbA1c як у групі дулоксетину, так і в групі звичайного догляду, однак середнє збільшення у групі лікування дулоксетином становило 0,3 %. Також спостерігалося незначне збільшення рівня глюкози в крові натще та загального холестерину у пацієнтів, які застосовували дулоксетин, тоді як у цих лабораторних дослідженнях спостерігалося незначне зменшення кількості груп ризику.
Інтервал QT з корекцією серцевого ритму у пацієнтів, які приймали дулоксетин, не відрізнявся від пацієнтів, які приймали плацебо. Ніяких клінічно значущих відмінностей у вимірюваннях QT, PR, QRS або QTcB між пацієнтами, які приймали дулоксетин та плацебо, не спостерігалося.
У клінічних дослідженнях дулоксетином лікували 509 педіатричних пацієнтів віком від 7 до 17 років із великим депресивним розладом та 241 педіатричного пацієнта віком від 7 до 17 років із генералізованим тривожним розладом. Загалом профіль побічних реакцій дулоксетину у дітей та підлітків був подібним до такого, що спостерігався у дорослих.
Загалом 467 педіатричних пацієнтів, які були рандомізовані на дулоксетин у клінічних дослідженнях, зазнали зниження маси тіла в середньому на 0,1 кг за 10 тижнів порівняно з середнім збільшенням на 0,9 кг у 353 пацієнтів, які отримували плацебо. Згодом, при продовженні дослідження протягом чотирьох-, шестимісячного періоду, пацієнти в середньому мали тенденцію до відновлення до очікуваного базового проценту маси тіла на основі даних про населення від однолітків за віком і статтю.
У дослідженнях тривалістю до 9 місяців у дітей, які отримували дулоксетин, спостерігалося загальне зниження зросту на 1 % (зменшення на 2 % у дітей (7-11 років) і збільшення на 0,3 % у підлітків (12-17 років)) (див. розділ «Особливості застосування»).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Неблагоприятные реакции после регистрации лекарственного продукта важны. Это позволяет контролировать соотношение пользы/риска при использовании этого лекарственного продукта. Медицинские и фармацевтические работники, а также пациенты или их юридические представители должны быть сообщены всем случаям подозреваемых побочных реакций и отсутствия эффективности лекарственного продукта посредством автоматизированной информационной системы фармаконадзора по адресу: https://aisf.dec.gov.ua.
Дата окончания срока:
2 года.
Условия хранения:
Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.
Держись вне досягаемости детей.
Упаковка
10 КАПСУЛИКОВОРОВОРОГИИНГИННИЯ 3 или 6 волдырей в коробке.
Категория отпуска
За рецептом.
Продюсер
КРКА, д.д., Ново место/КRKA, dd, Novo mesto.
Расположение производителя и адрес места деятельности.
Шмар'єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа