В корзине нет товаров
БРИЛИНТА табл. 60 мг №56

БРИЛИНТА табл. 60 мг №56

rx
Код товара: 479345
Производитель: AstraZeneca (Швеция)
30 800,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 10.08.2025
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Бриллин

Брилинта

Композиция:
Активное вещество : тикагрелор;
1 таблетка, покрытая пленкой, содержит 60 мг тикагрелора;
Экспцинаты : маннитол (E 421), гидрофосфат кальция, натрий -звездочный хвост, гидроксипропилцеллюлоза, стеарат магния, гипромалоза, диоксид титана (E 171), полиэтиленгликол 400, оксид железа (E 172).
Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико -химические свойства: розовый, круглый, биконвекс С одной стороны и гладко на обороте.
Фармакотерапевтическая группа. Антитромботический агент. Ингибиторы агрегации тромбоцитов, кроме гепарина. ATH B01A C24 Код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия
Brillin содержит тикагрелор, который принадлежит к химическому классу циклопентилиазолопиримидинов (CPTP) и является пероральным, селективным и обратным антагонистом рецепторов P2Y 12 прямого действия, который предотвращает аденозинизинизиновый динами (ADPRA). Tikagrelor не предотвращает связывание ADP, но подключение к рецептору P2Y 12 предотвращает передачу сигнала, вызванную ADP. Поскольку тромбоциты участвуют в инициации и/или развитии тромботических осложнений атеросклероза, ингибирование функции тромбоцитов, как показано, снижает риск сердечно -сосудистых событий, таких как смерть, инфаркт миокарда (МИ) или инсульт.
Тикагрелор также увеличивает локальные уровни эндогенного аденозина, подавляя сбалансированный нуклеозидный конвейер подтипа 1 (ENT-1).
Tikagrelor усиливает такие эффекты аденозина у здоровых людей и у пациентов с острым коронарным синдромом (ACS): вазодилатация (определяется повышенным коронарным кровотоком у здоровых добровольцев и пациентов с ACS; однако, взаимосвязь между наблюдаемым повышением уровней аденозина и клиническими результатами (например, частота) не установлена.
Фармакодинамические эффекты
Начало действия
У пациентов со стабильной ишемической болезнью сердца (ИБС), которые получали ацетилсалициловую кислоту (ASC), фармакологический эффект тикагрелора был показан быстро, как показали 89 % через 2-4 часа после дозы, хранящейся в течение 2-8 часов. У 90 % пациентов окончательный PJSC имеет 2 часа после дозы> 70 %.
Конец действия
Если запланирована процедура аорто -корнарной артерии (ACSH), риск кровотечения у пациентов, использующих тикагрелор, повышается по сравнению с теми, кто получает клопидогрел, если терапия останавливается менее чем за 96 часов до процедуры.
Данные о переходе от одного препарата к другому
Переход от приема клопидогрела в дозе 75 мг на тикагрелор в дозе 90 мг два раза в день приводит к абсолютному увеличению PJSC на 26,4 %, а переход от тикагрелора к клопидогрелу приводит к абсолютному снижению PJSC на 24,5 %. Пациенты могут быть перенесены из клопидогрела в тикагрелор без прерывания антиагрегантного эффекта (см. Раздел «Метод использования и дозы»).
Клиническая эффективность и безопасность
Клинические доказательства эффективности и безопасности тикагрелора были получены в двух фазовых исследованиях:
Платон (ингибирование тромбоцитов и результаты пациента - подавление тромбоцитов и последствия для пациентов], которые сравнивали тикагрелор и клопидогрел при использовании в комбинации с ASC и другой стандартной терапией.
Исследование Pegasus Timi-54 [ P r e with tica G Relor второго второго, а также пациенты с высоким уровнем коронарного синдрома, которые сравнивали тикагрелор в комбинации с ASC и лечением только ASC.
Исследование Платона (острый коронарный синдром )
В исследовании Платона участвовали 18 624 пациентов, которые отметили симптомы нестабильной стенокардии, инфаркты миокарда за последние 24 часа без инфаркта стагона или миокарда с подъемом сегмента ST и первоначально обработанным обходом).
Клиническая эффективность
На фоне ежедневного потребления ASC использование тикагаралера 90 мг два раза в день было более эффективным, чем клопидогрел в дозе 75 мг в день, в предотвращении первичной комбинированной конечной точки, которая включала сердечно -сосудистую смерть, сердечный приступ миокарда (MI) или инсульт. Пациенты получали дозу нагрузки 300 мг клопидогрела (в случае PKV - может составлять 600 мг) или 180 мг тикагрелора.
Эффект был достигнут быстро и сохранился в течение 12-месячного периода лечения, что обеспечило снижение абсолютного риска (AZR) на 1,9 % в год и снижение относительного риска (VZR) на 16 %. Лечение 54 пациентов с ACC Tikagrelor вместо клопидогрела позволило предотвратить 1 атетромботическое событие; Лечение тикагрелора 91 пациентам было разрешено предотвратить 1 сердечно -сосудистую смерть.
Большая эффективность лечения тикагрелора по сравнению с клопидогрелом была стабильной во многих подгруппах, независимо от массы тела, пола, анализа диабета, временного ишемического атаки или не -аморгического инсульта, или Rheviarisa, повторения, а также лекарственных средств GPIIB/IIIA ингибиторами и ингибиторами протонов и ингибиторами протоно насоса (см. Раздел «Секции» с другими медикаментами и ингибиторами протона насоса (см. Раздел «раздела» с другими медикаментальными продуктами. Эффективность не зависела от метода лечения, выбранного во время рандомизации (инвазивного или препарата), как у пациентов с нестабильной стенокардией, инфарктом миокарда без увеличения сегмента ST и у пациентов с инфарктом миокарда с сегментом ST.
В регионе было плохо надежное взаимодействие лекарств, что привело к соотношению рисков (BP) к первичной конечной точке в пользу тикагрелора в других странах мира, но в пользу клопидогрела в Северной Америке, которая составляла приблизительно 10 % от всего населения (P-значение). Анализ поиска указывает на возможное взаимодействие с дозой ACC, так как доза ASC была увеличена с снижением эффективности тикагрелора. Дозы ASC для постоянного ежедневного использования в то же время, что и Brillin, должны составлять 75-150 мг (см. Раздел «метод использования и доза» и «функции использования»).
Лечение лекарственным препаратом Бриллина снижало частоту первичной комбинированной конечной точки по сравнению с клопидогрелом, как у пациентов с нестабильной стенокардией, MI без подъема сегмента ST и у пациентов с ИМ с ростом сегмента ST. Следовательно, препарат Brylin в дозе 90 мг два раза в день в сочетании с низкими дозами ASC может быть назначен для пациентов с ACS (нестабильная стенокардия, инфаркт миокарда без подъема сегмента ST или инфаркта миокарда с подъемом сегмента), включая пациентов. (PKV) или аорто -коронарный обход (ACSH).
Генетический Платон Субъект
Генотипирование 10285 пациентов для CYP2C19 и ABCB1 в исследовании Платона позволило установить связь между группами с помощью генотипа и результатами исследования Платона. Преимущества Tikagralor по сравнению с клопидогрелом в снижении частоты серьезных сердечно -сосудистых событий не зависели от пациентов с генотипом CYP2C19 или ABCB1. Общая частота большого кровотечения в исследовании Платона не различалась между группами тикагрелора и клопидогрела, независимо от генотипа CYP2C19 или ABCB1. Частота нефтяника путем определения исследования Платона была увеличена при использовании тикагрелора по сравнению с клопидогрелом у пациентов с отсутствием одного или нескольких функциональных аллелей CYP2C19, но аналогично использованию клопидогрела у пациентов без потери функциональных аллелей.
Комплексный компонент эффективности и безопасности
Сложный компонент эффективности и безопасности (сердечно -сосудистая смерть, инфаркт миокарда, инсульт или общее количество большого кровотечения путем определения исследования Платона) указывают на то, что преимущества эффективности тикагрелора по сравнению с клопидогрелом не компенсируют случаи большого кровотечения (1,02 ACS.
Клиническая безопасность
Холтер Дополнительное исследование.
Согласно мониторингу Холтера как часть исследования Платона, пациенты, которые наблюдали эпизоды желудочковой асистолы ≥ 3 секунды в острой фазе острого коронарного синдрома, были больше в группе тикагрелора, чем в группе клопидогреле; Такие эпизоды чаще наблюдались у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (CHF) по сравнению с населением в целом; Тем не менее, статистически значимое различие между группами тикагрелора и клопидогрела не было отмечено за один месяц. Нежелательные клинические последствия (включая обмороку или необходимость создания кардиостимулятора), вызванные такими разногласиями, не наблюдались в этой популяции.
Исследование Pegasus (инфаркт миокарда в истории)
Исследования Pegasus Timi-54 были рандомизированными, двойными слепыми, плацебо-контролируемыми, параллельными группами, международными многоцентровыми исследованиями случая «случай-контроль» с участием 21162 пациентов, которые были выполнены для оценки профилактики два раза в день) в сочетании с низкими дозами ASC (75-150 мг) по сравнению с терапией только в пациентах с помощью Mi-Factores.
Пациенты были подходящими для участия в исследовании, если их возраст составлял 50 лет и более, они пострадали (за 1–3 года до рандомизации), а также имели по крайней мере один из факторов атеротромбоза, перечисленных ниже: возраст ≥ 65 лет, диабет с необходимостью лечения, второй сцена не на терминальной стадии.
Пациенты не подходили для участия в исследовании, если они планировали использование антагониста рецептора P2Y12, дифридамола, цилостазола или антикоагулянтной терапии в течение периода исследования; Если у них была коагуляция крови или ишемическое инсульт или анамнезис, опухоль центральной нервной системы или аномалия внутричерепных сосудов; Если у них желудочно -кишечное кровотечение в течение предыдущих 6 месяцев или если они перенесли серьезную операцию в течение предыдущих 30 дней.
Клиническая эффективность
Схемы применения тикагарала в дозах 60 мг два раза в день и 90 мг два раза в день в сочетании с ASC были более эффективными для профилактики атетромботических событий, чем использование только ASA (комплексная точка окончания: сердечно -сосудистая смерть, MI и инсульт) со стабильным периодом лечения. Абсолютный риск составляет 1,27% в случае тикагрелора в дозе 60 мг и на 15% и 1,19% соответственно, в случае 90 мг дозы.
Несмотря на сходство доз 90 мг и 60 мг, есть доказательства того, что нижняя доза лучше переносится и имеет лучший профиль безопасности в отношении риска кровотечения и одышки. Следовательно, только бриллин в дозе 60 мг два раза в день с сопутствующим использованием ASC рекомендуется для профилактики атеротромботических событий (сердечно -сосудистая смерть, MI и инсульт) у пациентов с историей ИМ и с высоким риском атеротроботических событий.
Что касается одного ASC, Tikagrelor в дозе 60 мг два раза в день вызывал значительное снижение частоты первичной комплексной конечной точки, которая включала сердечно -сосудистую смерть, MI и инсульт. Снижение частоты первичной комплексной конечной точки было вызвано снижением частоты каждого компонента (сердечно -сосудистая смерть на 17 %, SMR на 16 %и инсульт на 25 %).
Комплексная конечная точка 1 -го по 360 -й день (VZR на 17 %) и с 361 -го дня и дальнейшего (SZR на 16 %) была почти одинаковой. Данные о эффективности и безопасности тикагрелора ограничены в случае лечения более 3 лет.
Не было никаких доказательств предпочтения (отсутствие уменьшения частоты первичной точки окончания комплекса, которая включала сердечно -сосудистую смерть, MI и инсульт, но увеличение частоты большого кровотечения) использование тикеаглора в дозе 60 мг два раза в день у клинически стабильных пациентов более чем через 2 года после преобладания (см. Также раздел «применение и доза»).
Клиническая безопасность
Частота преждевременного прекращения дозы 60 мг и одышки была выше у пациентов у пациентов> 75 лет (42 %) по сравнению с молодыми пациентами (диапазон: 23-31 %) с разницей с плацебо более 10 %(42 %против 29 %) у пациентов.
Фармакокинетика.
Фармакокинетика тикагрелора носит линейный характер, а воздействие тикагрелора и его активного метаболита (AR-C124910XX) приблизительно пропорционально дозе до 1260 мг.
Поглощение
Тикагрелор быстро поглощается с помощью T -Max Median в течение примерно 1,5 часа. Образование основного циркулирующего метаболита тикагрелора AR-C124910XX (также активного) происходит быстро со средним t- макс в течение около 2,5 часов. После перорального введения одной дозы 90 мг тикагрелора пустых, здоровых добровольцев C MAX составлял 529 нг/мл, а AUC - 3451 нг*H/мл. Соотношение метаболита и исходного соединения составляет 0,28 для C MAX и 0,42 для AUC. Фармакокинетика тикагрелора и AR-C124910XX у пациентов с ИМ в истории, как правило, была сходна с той, которая наблюдалась в популяции пациентов с ОКС. Согласно результатам популяционного фармакокинетического анализа исследования Pegasus, медиана Max Tikagrelor составляла 391 нг/мл, а AUC - 3801 нг*H/мл в равновесии при использовании при дозе 60 мг. Для тикагрелора в дозе 90 мг C Max составлял 627 нг/мл, а AUC - 6255 нг*H/мл в равновесии.
Предполагается, что средняя абсолютная биодоступность тикагрелора составляет 36 %. Потребление пищи, богатое жиром, привело к 21 % Aucagrace и снижению максимума активного метаболита на 22 %, но не влияло на максимум тикагралора или AUC активного метаболита. Эти небольшие изменения считаются минимальной клинической ценностью; Поэтому Tikagrelor может быть использован независимо от потребления пищи. Tikagrelor, как и его активный метаболит, являются субстратами P-GP.
Тикагрелор в виде измельченных таблеток, смешанных с водой, в случае перорального введения или введения через назогастральный зонд в желудок, сопоставимо со всей биодоступностью таблеток по отношению к AUC и C Max из тикагралора и его активного метаболита. Первоначальное воздействие (0,5 и 1 час после использования дозы) измельченных и смешанных таблеток тикагрелора было выше, чем начальное воздействие целых таблеток, как правило, тот же профиль концентрации в будущем (через 2–48 часов).
Распределение
Объем равновесия распределения тикагралара составляет 87,5 литров. Tikagrelor и его активный метаболит значительно связаны с белками крови человека (> 99,0%).
Биотрансформация
CYP3A4 является основным ферментом, ответственным за метаболизм тикагрелора и образование активного метаболита, а их взаимодействие с другими подложками CYP3A варьируется от активации до депрессии.
Основным метаболитом тикагрелора является AR-C124910XX, который также активен, о чем свидетельствует связывание in vitro с рецепторами ADP тромбоцитов P2y12. Системное воздействие активного метаболита составляет около 30-40 % системного воздействия тикагрелора.
Размножение
Основным путем вывода тикагаралера является метаболизм печени. При использовании меченного радиоактивного изотопа тикагрелора средний уровень выводящей радиоактивной метки составляет приблизительно 84 % (57,8 % в фекалии и 26,5 % в моче). Содержание тикагрелора и активного метаболита в моче составлял менее 1 % дозы. Основным способом устранения активного метаболита является, скорее всего, секреция с желтой. Средний T 1/2 тикагаралора составлял приблизительно 7 часов, активный метаболит - 8,5 часов.
Специальные группы пациентов
Пожилые пациенты
Согласно популяционному фармакокинетическому анализу, у пожилых пациентов (в возрасте ≥ 75 лет) HCs наблюдали более высокие показатели воздействия тикагрелора (приблизительно 25 % как для C , так и для AUC) и активного метаболита, чем у молодых пациентов. Эти различия не считаются клинически значимыми (см. Раздел «Применение и доза»).
Дети
Использование тикагрелора не изучалось детьми (см. Разделы «Метод применения и дозы» и «Фармакодинамика»).
Секс
Женщины имели более высокие экспозиции тикагрелора и активного метаболита, чем мужчины. Эти различия не считаются клинически значимыми.
Нарушенная почечная функция
Воздействие тикагрелора было приблизительно на 20 % ниже, а активное воздействие метаболита было примерно на 17 % выше у пациентов с тяжелой почечной функцией (клиренс креатинина <30 мл/мин), чем у пациентов с нормальной почечной функцией.
У пациентов с терминальной почечной недостаточностью, подвергающимися гемодиализу, значения AUC и C Max Tikagrelor 90 мг при использовании препарата в тот день, когда гемодиализ не был выполнен, были на 38% и 51% выше, по сравнению с пациентами с нормальной функцией почек. Такое увеличение воздействия наблюдалось с использованием тикагрелора непосредственно перед диализом (49% и 61% соответственно), что указывает на то, что тикагрелор не выводится из тела диализом. Воздействие активного метаболита увеличился в меньшей степени (AUC 13-14% и C MAX 17-36%). Ингибирование агрегации тромбоцитов (IAG) не зависело от диализа у пациентов с терминальной стадией заболевания почек и было сходным у пациентов с нормальной функцией почек (см. Раздел «метод использования и доза».
Нарушенная функция печени
C Max и AUC Tikagrelor были соответственно на 12 % и 23 % выше у пациентов с нарушением функции печени по сравнению со здоровыми добровольцами, но эффект Pat Tikagrelor был аналогичным обеим группам. Коррекция дозировки для пациентов с нарушением функции печени не требуется. Использование тикагрелора у пациентов с тяжелой дисфункцией печени не было изучено; Нет информации о фармакокинетике у пациентов с нарушением функции печени. У пациентов с умеренным или выраженным увеличением одного или нескольких лабораторных показателей функции печени на исходном уровне концентрации тикагрелора в плазме были в среднем одинаковыми или немного выше по сравнению с пациентами без отклонений на начальном уровне. Коррекция дозировки для умеренного нарушения печени не требуется (см. Разделы «Метод использования и доза» и «функции использования»).
Этническая принадлежность
У пациентов азиатского происхождения средняя биодоступность на 39 % выше, чем у пациентов европейских рас. Ведь, как и, то, что имени уodi odoslidжenhannay Поправка в манере). Ocposhyц ipraratue ypaцwhyntiwnspansshogogogo obolтыно єvro -їdnoї rasi.
Клинические характеристики.
Индикация.
Застосування препарату Брилінта одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (АСК) показано для попередження атеротромботичних подій у дорослих пацієнтів з
  • гострим коронарним синдромом (ГКС) або

  • інфарктом міокарда (ІМ) в анамнезі та високим ризиком розвитку атеротромботичних подій (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакодинаміка»).

Противопоказание.
Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин (див. розділ «Побічні реакції»).
Активна патологічна кровотеча.
Внутрішньочерепний крововилив в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).
Порушення функції печінки тяжкого ступеня (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Одночасне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами CYP3А4 (наприклад кетоконазолом, кларитроміцином, нефазодоном, ритонавіром та атазанавіром) протипоказане, оскільки їх одночасне застосування може призвести до значного збільшення експозиції тикагрелору (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Тикагрелор переважно є субстратом CYP3A4 і помірним інгібітором CYP3A4. Тикагрелор також є субстратом P-глікопротеїну (P-gp) та слабким інгібітором P-gp і може підвищувати експозицію субстратів P-gp.
Вплив лікарських засобів та інших засобів на тикагрелор
Інгібітори CYP3A4
  • Потужні інгібітори CYP3A4 – одночасне застосування кетоконазолу і тикагрелору призводило до підвищення C max та AUC тикагрелору у 2,4 та 7,3 раза відповідно. C max та AUC активного метаболіту знижувалися на 89 % та 56 % відповідно. Очікується, що інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) чинитимуть такий же вплив, а тому одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 з тикагрелором протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

  • Помірні інгібітори CYP3A4 – одночасне застосування дилтіазему з тикагрелором призводило до збільшення C max тикагрелору на 69 % і AUC у 2,7 раза, а також до зниження C max активного метаболіту на 38 %, при цьому його AUC залишалася незмінною. Впливу тикагрелору на плазмові рівні дилтіазему не спостерігалося. Очікується, що інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад ампренавір, апрепітант, еритроміцин та флуконазол) чинитимуть такий же вплив, а тому їх можна застосовувати одночасно з тикагрелором.

  • Після щоденного споживання грейпфрутового соку у великих кількостях (3 × 200 мл) спостерігалося збільшення експозиції тикагрелору у 2 рази. Не очікується, що таке збільшення експозиції матиме клінічне значення для більшості пацієнтів.

Індуктори CYP3A4
Одночасне застосування рифампіцину з тикагрелором призводило до зниження C max та AUC тикагрелору на 73 % та 86 % відповідно. C max активного метаболіту залишалася незмінною, тоді як AUC знижувалася на 46 %. Очікується, що інші індуктори CYP3A (наприклад фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал) також будуть призводити до зниження експозиції тикагрелору. Одночасне застосування тикагрелору з потужними індукторами CYP3A може призводити до зниження експозиції та ефективності тикагрелору, а тому їх одночасне застосування з тикагрелором не рекомендується.
Циклоспорин (інгібітор P-gp та CYP3A)
Одночасне застосування циклоспорину (600 мг) і тикагрелору призводило до підвищення C max та AUC тикагрелору у 2,3 та 2,8 раза відповідно. У присутності циклоспорину AUC активного метаболіту зростала на 32 %, а C max знижувалася на 15 %.
Дані щодо одночасного застосування тикагрелору з іншими діючими речовинами, що також є потужними інгібіторами P-gp та помірними інгібіторами CYP3А4 (наприклад з верапамілом, хінідином) і можуть зумовлювати зростання експозиції тикагрелору, відсутні. Якщо комбінації неможливо уникнути, одночасне застосування цих лікарських засобів слід здійснювати з обережністю.
Другие
Дослідження клінічної фармакологічної взаємодії показали, що одночасне застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та АСК чи десмопресином не впливає на фармакокінетику тикагрелору або його активного метаболіту, або на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів порівняно із застосуванням тільки тикагрелору. За наявності клінічних показань лікарські засоби, що впливають на гемостаз, слід з обережністю застосовувати у комбінації з тикагрелором.
У пацієнтів з ГКС, які отримували морфій, спостерігалася затримка і зменшення експозиції пероральних інгібіторів P2Y 12 , у тому числі тикагрелору та його активних метаболітів (зменшення впливу тикагрелору на 35%). Ця взаємодія може бути пов'язана зі зниженою моторикою шлунково-кишкового тракту та застосовуватися до інших опіоїдних засобів. Клінічна значимість такої взаємодії невідома, але дані вказують на можливе зниження ефективності тикагрелору у пацієнтів, які отримують тикагрелор і морфій одночасно. У пацієнтів з ГКС, застосування морфію у яких не можна відкласти, а швидке інгібування P2Y 12 вважається життєво важливим, може бути розглянуто можливість застосування інгібітора P2Y 12 із парентеральним введенням.
Вплив тикагрелору на інші лікарські засоби
Лікарські засоби, що метаболізуються CYP3A4
  • Симвастатин – одночасне застосування тикагрелору із симвастатином збільшувало C max симвастатину на 81 % і AUC на 56 %, а також збільшувало C max симвастатинової кислоти на 64 % та AUC на 52 % (в окремих випадках відзначалося збільшення у 2–3 рази). Одночасне застосування тикагрелору із симвастатином у дозах понад 40 мг на добу може спричинити побічні ефекти симвастатину, що слід зважувати з можливою користю. Впливу симвастатину на плазмові рівні тикагрелору не спостерігалося. Тикагрелор може мати подібний вплив на ловастатин. Одночасне застосування тикагрелору із симвастатином або ловастатином у дозах понад 40 мг не рекомендується.

  • Аторвастатин – одночасне застосування аторвастатину та тикагрелору збільшувало C max аторвастатинової кислоти на 23 % і AUC на 36 %. Подібне збільшення AUC та C max було відзначено у всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Таке збільшення не вважають клінічно значущим.

  • Не можна виключити подібний вплив на інші статини, що метаболізуються CYP3A4. Учасники дослідження PLATO, які отримували тикагрелор, приймали різні статини, і у 93 % таких пацієнтів жодних проблем з безпекою статинів не виникало.

Тикагрелор є слабким інгібітором CYP3A4. Одночасне застосування тикагрелору і субстратів CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад цизаприду або алкалоїдів ріжків) не рекомендується, оскільки тикагрелор може збільшувати експозицію цих лікарських засобів.
Субстрати P-gp (у тому числі дигоксин та циклоспорин)
Одночасне застосування тикагрелору збільшувало C max дигоксину на 75 %, а AUC – на 28 %. Середні мінімальні рівні дигоксину збільшувалися приблизно на 30 % при одночасному застосуванні тикагрелору, а у деяких випадках спостерігалося максимальне збільшення у 2 рази. У присутності дигоксину C max та AUC тикагрелору та його активного метаболіту залишалися незмінними. Тому у разі одночасного застосування P-gp-залежних лікарських засобів з вузьким терапевтичним індексом, таких як дигоксин, і тикагрелор рекомендується належний клінічний та/або лабораторний моніторинг.
Впливу тикагрелору на концентрацію циклоспорину у крові не спостерігалося. Вплив тикагрелору на інші субстрати P-gp не вивчали.
Лікарські засоби, що метаболізуються CYP2С9
Одночасне застосування тикагрелору з толбутамідом не змінювало плазмових рівнів обох лікарських засобів, що свідчить про те, що тикагрелор не є інгібітором CYP2C9, а тому малоймовірно, що препарат впливатиме на CYP2C9-опосередкований метаболізм таких лікарських засобів, як варфарин і толбутамід.
Пероральні контрацептиви
Одночасне застосування тикагрелору і левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшувало експозиції етинілестрадіолу приблизно на 20 %, але не змінювало фармакокінетики левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність перорального контрацептиву у разі одночасного застосування левоноргестрелу та етинілестрадіолу з тикагрелором.
Лікарські засоби, здатні спричиняти брадикардію
Оскільки спостерігалися випадки переважно безсимптомної асистолії шлуночків і брадикардії, слід з обережністю застосовувати тикагрелор одночасно з лікарськими засобами, що здатні спричиняти брадикардію (див. розділ «Особливості застосування»). Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих побічних реакцій після одночасного застосування одного чи більше лікарських засобів, здатних спричиняти брадикардію (наприклад, 96 % пацієнтів одночасно отримували бета-блокатори, 33 % – блокатори кальцієвих каналів дилтіазем і верапаміл та 4 % – дигоксин).
Інша супутня терапія
У ході клінічних досліджень тикагрелор часто застосовували разом з АСК, інгібіторами протонної помпи, статинами, бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) та блокаторами рецепторів ангіотензину протягом тривалого часу, як того потребували супутні стани пацієнтів; а також з гепарином, низькомолекулярним гепарином і внутрішньовенним введенням інгібіторів GpIIb/IIIa протягом нетривалого періоду (див. розділ «Фармакодинаміка»). Ознак клінічно значущих небажаних взаємодій з цими лікарськими засобами не спостерігалося.
Одночасне застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином або десмопресином не впливало на активований частковий тромбопластиновий час (аЧТЧ), активований час згортання (АЧЗ) або на результати кількісного визначення фактора Ха. Однак через можливі фармакодинамічні взаємодії слід з обережністю застосовувати тикагрелор одночасно з лікарськими засобами, здатними впливати на гемостаз.
У зв'язку з повідомленнями про патологічні шкірні кровотечі на фоні застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (наприклад пароксетину, сертраліну та циталопраму) рекомендується з обережністю застосовувати СІЗЗС з тикагрелором, оскільки це може підвищити ризик кровотечі.
Особенности приложения.
Ризик кровотечі
Застосування тикагрелору пацієнтам з відомим підвищеним ризиком кровотечі слід зважувати, враховуючи користь від препарату у профілактиці атеротромботичних подій (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармакодинаміка»). За наявності клінічних показань тикагрелор слід з обережністю застосовувати таким групам пацієнтів:
  • Пацієнтам зі схильністю до кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавніми травмами чи нещодавніми хірургічними втручаннями, розладами згортання крові, активною або нещодавно перенесеною шлунково-кишковою кровотечею). Застосування тикагрелору протипоказане пацієнтам з активною патологічною кровотечею, із внутрішньочерепним крововиливом в анамнезі та пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (див. розділ «Протипоказання»).

  • Пацієнтам, які одночасно (впродовж 24 годин після застосування тикагрелору) застосовують лікарські засоби, здатні підвищувати ризик кровотечі (наприклад нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), пероральні антикоагулянти та/або фібринолітичні засоби).

Переливання тромбоцитарної маси не нівелювало антитромбоцитарний ефект тикагрелору у здорових добровольців і, ймовірно, не буде ефективним для лікування пацієнтів із кровотечею. Оскільки одночасне застосування тикагрелору з десмопресином не призводило до зменшення часу кровотечі за методом шаблону, малоймовірно, що десмопресин буде ефективним для лікування клінічної кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Застосування антифібринолітичних засобів (амінокапронової кислоти або транексамової кислоти) та/або рекомбінантного фактора VIIа може підвищити гемостаз. Застосування тикагрелору можна поновити після того, як причина кровотечі буде встановлена та контрольована
Хірургічне втручання
Пацієнтам необхідно порадити, щоб вони повідомляли лікарям і стоматологам, що приймають тикагрелор, до планування будь-якого хірургічного втручання та перед застосуванням будь-якого нового лікарського засобу.
У дослідженні PLATO у пацієнтів, яким проводилося аортокоронарне шунтування (АКШ), у групі тикагрелору випадків кровотечі було більше, ніж у групі клопідогрелю, у разі припинення терапії за 1 добу до операції, але великі кровотечі спостерігалися з такою ж частотою, як і в групі клопідогрелю, у разі припинення терапії за 2 або більше діб до оперативного втручання (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо пацієнт потребує планового хірургічного втручання, і антитромбоцитарний ефект є небажаним, застосування тикагрелору слід припинити за 5 днів до операції (див. розділ «Фармакодинамічні властивості»).
Пацієнти, які перенесли ішемічний інсульт
Пацієнтів з ГКС, які перенесли ішемічний інсульт, можна лікувати тикагрелором до 12 місяців (дослідження PLATO).
У дослідження PEGASUS не включали пацієнтів з ІМ в анамнезі, які перенесли ішемічний інсульт. Тому, через відсутність даних, лікування тривалістю понад один рік таким пацієнтам не рекомендується.
Нарушенная функция печени
Застосування тикагрелору протипоказане пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Протипоказання»). Досвід застосування тикагрелору пацієнтам з порушенням функції печінки середнього ступеня обмежений, а тому рекомендується з обережністю застосовувати препарат таким пацієнтам (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетичні властивості»).
Пацієнти з ризиком брадикардії
За результатами холтерівського моніторування ЕКГ виявлено підвищення частоти епізодів переважно безсимптомної асистолії шлуночків під час лікування тикагрелором у порівнянні з клопідогрелем. Пацієнтів з підвищеним ризиком брадикардії (наприклад пацієнтів без кардіостимулятора із синдромом слабкості синусового вузла, атріовентрикулярною блокадою 2-го чи 3-го ступеня або синкопе, зумовленим брадикардією) не включали в основні дослідження, в яких оцінювали безпеку та ефективність тикагрелору. Тому, у зв'язку з обмеженим клінічним досвідом, тикагрелор слід з обережністю застосовувати таким пацієнтам (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Крім цього, необхідно дотримуватися обережності у разі одночасного застосування тикагрелору з лікарськими засобами, здатними спричиняти брадикардію. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося ознак клінічно значущих побічних реакцій після одночасного застосування одного чи більше лікарських засобів, здатних спричиняти брадикардію (наприклад, 96 % пацієнтів приймали бета-блокатори, 33 % – блокатори кальцієвих каналів дилтіазем і верапаміл та 4 % – дигоксин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Під час холтерівського піддослідження у рамках дослідження PLATO епізоди асистолії шлуночків тривалістю ≥ 3 секунд протягом гострої фази ГКС частіше спостерігалися при застосуванні тикагрелору, ніж клопідогрелю. Збільшення частоти виявлених за допомогою холтерівського моніторингу епізодів шлуночкової асистолії при застосуванні тикагрелору було більш вираженим у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН), ніж у загальній популяції дослідження під час гострої фази ГКС, але цієї різниці вже через один місяць лікування тикагрелором або порівняно з клопідогрелем не спостерігалося. Небажаних клінічних наслідків, пов'язаних з такою розбіжністю (у тому числі синкопе або виникнення необхідності встановлення кардіостимулятора), у цій популяції пацієнтів не спостерігалося (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Одышка
У пацієнтів, які отримували тикагрелор, спостерігали задишку. Задишка зазвичай була легкою або помірно вираженою і часто минала без необхідності припинення лікування. У пацієнтів з бронхіальною астмою/ хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) абсолютний ризик розвитку задишки при застосуванні тикагрелору може бути підвищеним. Слід з обережністю застосовувати тикагрелор пацієнтам з бронхіальною астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі. Механізм розвитку цього явища не з'ясований. Якщо пацієнт повідомляє про появу, більшу тривалість або посилення задишки, слід провести повне обстеження та, за наявності непереносимості препарату, слід припинити лікування тикагрелором. Детальну інформацію див. у розділі «Побічні реакції».
Підвищення рівня креатиніну
Під час лікування тикагрелором може підвищуватися рівень креатиніну. Механізм розвитку цього явища не з'ясований. Слід перевіряти функцію нирок згідно зі стандартами медичної практики. У пацієнтів з ГКС рекомендується також перевірити функцію нирок через місяць після початку лікування тикагрелором, приділяючи особливу увагу пацієнтам віком ≥ 75 років, пацієнтам з порушенням функції нирок помірного/тяжкого ступеня, а також тим, хто одночасно застосовує блокатори рецепторів ангіотензину (БРА).
Підвищення рівня сечової кислоти
Під час лікування тикагрелором може виникати гіперурикемія (див. розділ «Побічні реакції»). При лікуванні пацієнтів з гіперурикемією або подагричним артритом в анамнезі слід дотримуватися обережності. Застосування тикагрелору пацієнтам із сечокислою нефропатією не рекомендується.
Другой
Враховуючи залежність між підтримувальною дозою АСК та відносною ефективністю тикагрелору порівняно з клопідогрелем, що спостерігалася у дослідженні PLATO, одночасне застосування тикагрелору та високих підтримувальних доз АСК (> 300 мг) не рекомендується (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Лікарський засіб Брилінта містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Передчасне припинення лікування
Передчасне припинення застосування будь-якого антитромбоцитарного засобу, в тому числі препарату Брилінта, може призвести до підвищення ризику серцево-судинної смерті, ІМ або інсульту внаслідок основного захворювання пацієнта. Тому передчасної відміни лікування слід уникати.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Женщины репродуктивного возраста
Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати відповідні засоби контрацепції, щоб уникнути вагітності під час лікування тикагрелором.
Беременность
Дані щодо застосування тикагрелору вагітним жінкам відсутні або обмежені. У ході досліджень на тваринах було відзначено репродуктивну токсичність. Тикагрелор не рекомендується для застосування під час вагітності.
Грудное вскармливание
Дані досліджень фармакодинаміки/токсикології у тварин свідчать, що тикагрелор та його активний метаболіт виділяються у грудне молоко. Неможливо виключити ризик для новонародженої/грудної дитини. Рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від лікування тикагрелором необхідно приймати, враховуючи користь грудного годування для дитини та користь терапії для жінки.
Репродуктивная функция
Тикагрелор не впливав на фертильність самців та самок тварин.
Способность влиять на скорость реакции при вождении или других механизмах.
Тикагрелор не впливає або впливає незначною мірою на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Повідомляли про випадки запаморочення та сплутаності свідомості під час лікування тикагрелором. Тому пацієнтам, в яких з'являються ці симптоми, слід бути обережними під час керування транспортними засобами або роботи з механізмами.
Метод администрирования и доз.
Дозировка
Пацієнтам, які приймають препарат Брилінта, слід також щодня приймати АСК у підтримуючій дозі 75–150 мг, якщо для цього немає особливих протипоказань.
Гострий коронарний синдром
Лікування препаратом Брилінта необхідно починати з разової навантажувальної дози 180 мг (дві таблетки по 90 мг) та надалі приймати по 90 мг двічі на добу. Рекомендована тривалість лікування препаратом Брилінта у дозі 90 мг у пацієнтів з ГКС становить 12 місяців за відсутності клінічних показань для передчасного припинення лікування (див. розділ «Фармакодинаміка»). За наявності клінічних показань, лікування Брилінтою може продовжуватись понад 12 місяців (див. інформацію нижче «Інфаркт міокарда в анамнезі»).
Інфаркт міокарда в анамнезі
Рекомендована доза препарату Брилінта для пацієнтів з ІМ в анамнезі, перенесеним не менш як рік тому, та високим ризиком розвитку атеротромботичних подій за необхідності тривалого лікування становить 60 мг двічі на добу (див. розділ «Фармакодинаміка»). Для пацієнтів з ГКС з високим ризиком атеротромботичних подій лікування можна починати без перерви – як продовження терапії після первинного лікування препаратом Брилінта у дозі 90 мг або іншим інгібітором рецепторів аденозиндифосфату (АДФ), яке тривало один рік. Лікування також можна починати протягом періоду до 2 років після перенесеного ІМ або протягом одного року після закінчення попереднього курсу лікування інгібітором АДФ-рецепторів. Дані щодо ефективності та безпеки тикагрелору при продовженні лікування понад 3 роки обмежені.
При необхідності переходу з іншого лікарського засобу на препарат Брилінта першу дозу препарату Брилінта слід прийняти через 24 години після застосування останньої дози іншого антитромбоцитарного препарату.
Пропуск доз и
Слід також уникати пропусків прийому препарату. Якщо пацієнт пропустив дозу препарату Брилінта, йому слід прийняти лише одну таблетку (наступну дозу) у призначений час.
Специальные группы пациентов
Пожилые пациенты
Корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Нарушенная почечная функция
Корекція дози пацієнтам з порушенням функції нирок не потрібна (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Нарушенная функция печени
Застосування тикагрелору пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня не досліджували, а тому застосування препарату таким пацієнтам протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Інформація стосовно застосування препарату пацієнтам з порушенням функції печінки середнього ступеня обмежена. Корекція дози не рекомендується, але застосовувати тикагрелор слід з обережністю (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармакокінетика»). Корекція дози пацієнтам з порушенням функції печінки легкого ступеня не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).
Метод применения
Для перорального застосування.
Препарат Брилінта можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетку цілою, таблетку можна подрібнити в порошок, змішати з половиною склянки води і відразу випити. Склянку необхідно промити, використавши ще півсклянки води, і випити вміст склянки. Суміш також можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більше). Важливо промити назогастральний зонд водою після введення суміші.
Дети
Беска, а, то, что выкристейньяньяньянайма (vikomm o1roakwy-). Данные отсутствуют.
Передозировка.
Тикагрелор добре переноситься в разових дозах до 900 мг. Шлунково-кишкова токсичність була дозолімітуючою у дослідженні з наростаючими разовими дозами. Іншими клінічно значущими побічними реакціями, що можуть виникати у разі передозування, є задишка та епізоди шлуночкової асистолії (див. розділ «Побічні реакції»).
У разі передозування можуть виникати вищезазначені потенційні побічні реакції, тому слід розглянути можливість ЕКГ-моніторингу.
На сьогоднішній день антидот для тикагрелору невідомий; тикагрелор не виводиться за допомогою діалізу (див. розділ «Фармакокінетика»). Лікування передозування слід проводити згідно з місцевими стандартами медичної практики. Очікуваним наслідком надмірного дозування тикагрелору є подовження тривалості ризику кровотечі у зв'язку з пригніченням тромбоцитів. Малоймовірно, що переливання тромбоцитарної маси буде ефективним методом лікування пацієнтів із кровотечею (див. розділ «Особливості застосування»). У разі виникнення кровотечі слід вжити інших відповідних підтримувальних заходів.
Побічні реакції
Профіль безпеки тикагрелору оцінювали у ході двох великомасштабних клінічних досліджень 3-ї фази, що проводилися з метою вивчення результатів лікування (дослідження PLATO та PEGASUS), у яких брали участь понад 39000 пацієнтів (див. розділ «Фармакодинаміка»).
У дослідженні PLATO у пацієнтів, які отримували тикагрелор, частота передчасного припинення лікування через побічні явища була вищою, ніж у пацієнтів, які отримували клопідогрель (7,4 % проти 5,4 %). У дослідженні PEGASUS частота передчасного припинення лікування через побічні явища була вищою серед пацієнтів, які отримували тикагрелор, порівняно з пацієнтами, які отримували тільки АСК (16,1 % при застосуванні тикагрелору в дозі 60 мг з АСК проти 8,5 % при застосуванні тільки АСК). Найбільш частими побічними реакціями у пацієнтів, які отримували лікування тикагрелором, були кровотеча і задишка (див. розділ «Особливості застосування»).
Наведені нижче побічні реакції були виявлені у ході клінічних досліджень або про них повідомляли під час постмаркетингового застосування тикагрелору (таблиця 1).
Побічні реакції наведені за класами систем органів Медичного словника нормативно-правової діяльності (MedDRA). В межах кожного класу системи органів побічні реакції класифіковані за частотою. Групи за частотою визначаються за такими критеріями: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасті (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідкісні (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідкісні (< 1/10 000); частота невідома (не може бути розрахована за наявними даними).
Таблиця 1. Побічні реакції за частотою та класами систем органів
Классы систем органов
Очень часто
Частый
Нечасто
Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (у тому числі кісти та поліпи)
Кровотечі з пухлини a
Со стороны крови и лимфатической системы
Кровотечі на фоні порушення згортання крові б
Из иммунной системы
Гіперчутливість, у тому числі ангіоневротичний набряк в
Порушення обміну речовин і харчування
Гіперурикемія г
Подагра/ подагричний артрит
Психические расстройства
Путаница
Из нервной системы
Запаморочення, синкопе, головний біль
Внутрішньочерепний крововилив
По органам зрения
Крововилив в око д
З боку органів слуху та рівноваги
Вертиго
Вушний крововилив
От сосудистой системы
Артериальная гипотензия
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення
Одышка
Кровотечі з органів дихання е
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Шлунково-кишкова кровотеча є , діарея, нудота, диспепсія, запор
Ретроперитонеальний крововилив
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини
Крововиливи у підшкірну клітковину або у шкіру ж , висипання, свербіж
Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини
Крововиливи у м'язи з
Порушення з боку нирок і сечовидільної системи
Кровотечі із сечовивідних шляхів и
Расстройства репродуктивной системы и молочных желез
Кровотечі зі статевих органів і
Відхилення від норми, виявлені у результаті лабораторних досліджень
Підвищений рівень креатиніну в крові г
Травми, отруєння та ускладнення процедур
Кровотеча після проведення процедури, травматичні кровотечі ї
a Наприклад, кровотеча зі злоякісної пухлини сечового міхура, шлунка, товстої кишки.
б Наприклад, підвищена схильність до утворення синців, спонтанна гематома, геморагічний діатез.
в Виявлено у постмаркетинговому періоді.
г Частота встановлена на основі лабораторних даних (підвищення рівня сечової кислоти > верхньої межі норми від вихідного рівня, що був нижчим від нормального діапазону або відповідав йому. Підвищення рівня креатиніну > 50 % від вихідного рівня) і не відображає частоту повідомлень про побічне явище.
д Наприклад, крововилив у кон'юнктиву, сітківку, в око.
е Наприклад, носова кровотеча, кровохаркання.
є Наприклад, кровотеча з ясен, ректальна кровотеча, кровотеча з виразки шлунка.
ж Наприклад, екхімоз, крововилив у шкіру, петехії.
з Наприклад, гемартроз, крововилив у м'яз.
и Наприклад, гематурія, геморагічний цистит.
і Наприклад, вагінальна кровотеча, гематоспермія, постменопаузна кровотеча.
ї Наприклад, забиття, травматична гематома, травматична кровотеча.
Опис окремих побічних реакцій
Кровотечі
Випадки кровотеч у дослідженні PLATO
Тикагрелор і клопідогрель не відрізнялися за критеріями PLATO частотою великих фатальних/ загрозливих для життя кровотеч, загальною кількістю великих кровотеч частотою великих кровотеч за критеріями TIMI або частотою малих кровотеч за критеріями TIMI. Однак частота комбінованих PLATO великих і малих кровотеч була вищою в групі тикагрелору порівняно із групою клопідогрелю. Декілька пацієнтів у дослідженні PLATO мали фатальні кровотечі: 20 (0,2 %) у групі тикагрелору та 23 (0,3 %) у групі клопідогрелю (див. розділ «Особливості застосування»).
Вік, стать, маса тіла, расова належність, географічний регіон, супутні стани, одночасне лікування та медичний анамнез, у тому числі перенесені інсульт або транзиторна ішемічна атака, не були прогностичними факторами для загальної частоти кровотеч або частоти великих кровотеч у дослідженні PLATO, не пов'язаних з процедурами. Отже, жодна група не була визначена як група підвищеного ризику кровотечі якогось типу.
Кровотечі, пов'язані з АКШ: частота великих фатальних/ загрозливих для життя кровотеч за критеріями PLATO у пацієнтів, яким було проведено аортокоронарне шунтування (АКШ), була подібною у групах лікування тикагрелором і клопідогрелем.
Кровотечі, не пов'язані з АКШ, і кровотечі, не пов ' язані з процедурами: тикагрелор і клопідогрель не відрізнялися за частотою не пов'язаних з АКШ фатальних/ загрозливих для життя великих кровотеч за критеріями PLATO, але загальна частота великих кровотеч за критеріями PLATO, частота великих кровотеч за критеріями ТІМІ та загальна частота великих і малих кровотеч за критеріями TIMI були вищими у групі лікування тикагрелором. Аналогічно, якщо вилучити усі пов'язані з процедурами кровотечі, то частота кровотеч була вищою у групі тикагрелору порівняно з групою клопідогрелю.
Внутрішньочерепний крововилив: при застосуванні тикагрелору було більше внутрішньочерепних крововиливів, не пов'язаних з процедурами (0,3 %), ніж при застосуванні клопідогрелю (0,2 %). Різниці у загальній частоті фатальних кровотеч не було.
Випадки кровотеч у дослідженні PEGASUS
У дослідженні PEGASUS великі кровотечі (TIMI) частіше спостерігалися у групі лікування тикагрелором у дозі 60 мг двічі на добу, ніж у групі лікування тільки АСК. Підвищення ризику фатальних кровотеч не спостерігалося; крім цього, спостерігалося лише незначне підвищення частоти внутрішньочерепних крововиливів у порівнянні з лікуванням тільки АСК. Відзначалося декілька випадків фатальних кровотеч у дослідженні: 11 (0,3 %) при застосуванні тикагрелору у дозі 60 мг та 12 (0,3 %) при застосуванні тільки АСК. Спостережуване підвищення ризику великих кровотеч (ТІМІ) при застосуванні тикагрелору у дозі 60 мг було зумовлене, головним чином, вищою частотою інших великих кровотеч (ТІМІ), серед яких переважали випадки, віднесені до порушень з боку шлунково-кишкового тракту.
Тенденція до збільшення частоти кровотеч, подібна до такої для великих кровотеч за критеріями ТІМІ, спостерігалася також для великих або малих кровотеч за критеріями ТІМІ та великих кровотеч за критеріями PLATO, а також для великих або малих кровотеч за критеріями PLATO. Передчасне припинення лікування у зв'язку з кровотечами частіше спостерігалося при застосуванні тикагрелору у дозі 60 мг, ніж при застосуванні тільки АСК (6,2 % та 1,5 % відповідно). Більшість цих кровотеч були менш серйозними (класифікованими згідно з ТІМІ як такі, що вимагають медичної допомоги), наприклад: носова кровотеча, утворення синців та гематоми.
Профіль кровотеч при застосуванні тикагрелору в дозі 60 мг був відповідним в усіх попередньо визначених підгрупах (наприклад, за віком, статтю, масою тіла, расовою належністю, географічним регіоном, супутніми станами, одночасним лікуванням іншими препаратами та медичним анамнезом) відносно випадків великих за критеріями ТІМІ, великих або малих за критеріями ТІМІ та великих за критеріями PLATO кровотеч.
Внутрішньочерепний крововилив: спонтанні ВЧК при застосуванні тикагрелору у дозі 60 мг та при застосуванні тільки АСК спостерігалися з подібною частотою (n = 13, 0,2 % в обох групах лікування). Травматичні та пов'язані з процедурами ВЧК виникали дещо частіше при застосуванні тикагрелору у дозі 60 мг (n = 15, 0,2 %), ніж при лікуванні тільки АСК (n = 10, 0,1 %). Спостерігалося 6 фатальних ВЧК при застосуванні тикагрелору в дозі 60 мг та 5 фатальних ВЧК при лікуванні тільки АСК. Частота внутрішньочерепних крововиливів була низькою в обох групах лікування, враховуючи значну супутню захворюваність та фактори ризику серцево-судинних захворювань у досліджуваній популяції.
Одышка
Пацієнти, яких лікували препаратом Брилінта, повідомляли про задишку, відчуття нестачі повітря. У дослідженні PLATO таке побічне явище як задишка (задишка, задишка у спокої, задишка при фізичному навантаженні, пароксизмальна нічна задишка та нічна задишка) загалом спостерігалося у 13,8 % пацієнтів, яких лікували тикагрелором, та у 7,8 % пацієнтів, яких лікували клопідогрелем. У дослідженні PLATO у 2,2 % пацієнтів, які отримували тикагрелор, та у 0,6 % пацієнтів, які отримували клопідогрель, дослідники вважали задишку пов'язаною з лікуванням, деякі з цих випадків були серйозними (0,14 % у групі тикагрелору; 0,02 % у групі клопідогрелю) (див. розділ «Особливості застосування»). Найчастіше симптоми задишки були легкими або помірними; у більшості випадків повідомлялося про разовий напад, який мав місце невдовзі після початку лікування.
У порівнянні із пацієнтами, яким застосовують клопідогрель, пацієнти з бронхіальною астмою/ ХОЗЛ, які отримують тикагрелор, можуть мати підвищений ризик виникнення несерйозних випадків задишки (3,29% при застосуванні тикагрелору та 0,53 % при застосуванні клопідогрелю) та серйозних випадків задишки (0,38 % при лікуванні тикагрелором та 0,00 % при лікуванні клопідогрелем). В абсолютному вираженні цей ризик був вищим, ніж у загальній популяції дослідження PLATO. Тикагрелор слід з обережністю застосовувати пацієнтам з бронхіальною астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі (див. розділ «Особливості застосування»).
Приблизно 30 % епізодів задишки минули протягом 7 днів. У дослідження PLATO включали пацієнтів з такими захворюванням на вихідному рівні, як застійна серцева недостатність, ХОЗЛ або бронхіальна астма; ці пацієнти, а також пацієнти літнього віку мали більшу схильність до розвитку задишки. 0,9 % пацієнтів, які отримували препарат Брилінта, передчасно припинили лікування досліджуваним препаратом через появу задишки, у порівнянні з 0,1 % пацієнтів, які отримували клопідогрель. Вища частота задишки при застосуванні препарату Брилінта не пов'язана з розвитком нової або погіршенням перебігу наявної хвороби серця або легень (див. розділ «Особливості застосування»). Брилінта не впливає на результати дослідження легеневої функції.
У дослідженні PEGASUS задишка спостерігалася у 14,2 % пацієнтів, які отримували тикагрелор у дозі 60 мг двічі на добу, та у 5,5 % пацієнтів, які отримували тільки АСК. Як і в дослідженні PLATO, у більшості випадків задишка була легкою або помірною (див. розділ «Особливості застосування»). Пацієнти, у яких спостерігалася задишка, як правило, були літнього віку і мали задишку, ХОЗЛ або бронхіальну астму на вихідному рівні.
Дані лабораторних досліджень
Підвищення рівня сечової кислоти: у дослідженні PLATO концентрація сечової кислоти підвищилась більше верхньої межі норми у 22 % пацієнтів, які отримували тикагрелор, у порівнянні з 13 % пацієнтів, які отримували клопідогрель. Відповідні показники у дослідженні PEGASUS становили 9,1 %, 8,8 % і 5,5 % при застосуванні тикагрелору у дозі 90 мг, 60 мг і плацебо відповідно. Середній рівень сечової кислоти у сироватці підвищився приблизно на 15 % при застосуванні тикагрелору у порівнянні з приблизно 7,5 % при застосуванні клопідогрелю, а після припинення лікування знизився приблизно на 7 % при застосуванні тикагрелору, але не знизився при застосуванні клопідогрелю. У дослідженні PEGASUS зворотне підвищення середнього рівня сечової кислоти у сироватці на 6,3 % та 5,6 % спостерігалося при застосуванні тикагрелору у дозі 90 мг та 60 мг відповідно, у порівнянні зі зниженням на 1,5 % у групі плацебо. У дослідженні PLATO частота подагричного артриту становила 0,2 % при застосуванні тикагрелору та 0,1 % при застосуванні клопідогрелю. Відповідні показники для подагри/подагричного артриту у дослідженні PEGASUS становили 1,6 %, 1,5 % та 1,1 % у групі тикагрелору у дозі 90 мг, 60 мг і групі плацебо відповідно.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дозволяє продовжувати контроль за співвідношенням користь/ризик лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Дата окончания срока.
3 года.
Условия хранения.
ЗberiGATIPRITYMPERATURI и 30 ºS. Держись вне досягаемости детей.
Упаковка. По мнению, 14 лет, 4 баллах.
Категория отпуска.
По рецепту.
Продюсер.
АстраЗенека АБ.
Расположение производителя и его адрес места деятельности.
Гертуневеген, Содертал'є, 151 85, Швеція
ТИКАГРЕЛОР

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа