Личный кабинет
АРТИДЕНТ раствор для инъекций картридж 1,7мл №50
rx
Код товара: 615824
Производитель: Еврофарм МД (Украина, Киев)
10 400,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 07.04.2026
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Артидент
Artident
Состав
действующие вещества:
1 мл раствора содержит артикаина гидрохлорида 40 мг, эпинефрина битартрата 4% (разведен до 1/100 000) в пересчете на эпинефрин 0,01 мг;
другие составляющие: натрия метабисульфит (Е 223), натрия хлорид, динатрия эдетат, натрия гидроксид, вода для инъекций
Лекарственная форма
Раствор для инъекций.
Основные физико-химические свойства: прозрачная и бесцветная жидкость, свободная от видимых частиц.
Фармакотерапевтическая группа
Препараты местной анестезии. Амиды. Артикаин, комбинации. Код АТХ N01В В58.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика.
Лекарственное средство содержит артикаин, являющийся местным анестетиком амидного типа для применения в стоматологии. Вызывает обратимую задержку чувствительности вегетативных, сенсорных и двигательных нервных волокон. Полагают, что механизмом действия артикаина является блокирование потенциальных натриевых каналов мембраны нервного волокна.
Характерны быстрое начало обезболивания (период ожидания – от 1 до 3 минут), надежное сильное анальгетическое действие и хорошая локальная толерантность.
Адреналин (разведенный до 1/100 000), добавленный в раствор артикаина, замедляет поступление артикаина в системную циркуляцию и таким образом обеспечивает более продолжительную активную концентрацию в тканях. Это позволяет в свою очередь получить операционное поле с низким кровотечением.
Начало действия препарата: начало 1,5–1,8 минут для проникновения и 1,4–3,6 минут для блокады нерва.
Продолжительность анестезии: обезболивание пульпы длится от 45 до 75 минут, обезболивание мягких тканей от 120 до 360 минут в зависимости от введенной дозы.
Фармакокинетика.
Препарат быстро и почти полностью абсорбируется.
Максимальный уровень артикаина в плазме крови при интраоральной инъекции достигается через 10–15 минут. Объем распределения составляет 1,67 л/кг, период полувыведения – примерно 20 минут, время достижения максимальной концентрации в плазме крови – 10–15 минут.
Связывание артикаина с протеинами плазмы крови составляет до 95%. Он быстро гидролизуется холинэстеразами плазмы крови к его первичным метаболитам артикаиновой кислоты, которые далее метаболизируются к глюкурониду артикаиновой кислоты. В основном артикаин и его метаболиты выводятся почками. Адреналин быстро разлагается в печени и других тканях. Он и его метаболиты выводятся почками.
Показания
Местная (инфильтрационная и проводниковая) анестезия в стоматологии.
«Артидент» показан для сложных процедур, требующих глубокого обезболивания.
Противопоказания
Повышенная индивидуальная чувствительность к артикаину или другим местным анестетикам, эпинефрину (адреналину), сульфитам [метабисульфиту (Е 223)], а также к любому из вспомогательных компонентов лекарственного средства;
пароксизмальная тахикардия и другие тахиаритмии;
острая декомпенсированная сердечная недостаточность (острая застойная сердечная недостаточность), тяжелая/нестабильная стенокардия, недавний инфаркт миокарда (от 3 до 6 месяцев назад), недавнее хирургическое вмешательство в виде коронарного шунтирования (3 месяца назад), рефрактерная аритмия аритмия (абсолютная аритмия с тахикардией), нелеченная или неконтролируемая застойная сердечная недостаточность, нарушения проводимости сердца, не поддерживаемые кардиостимулятором (атриовентрикулярная блокада ІІ–ІІІ степени, задокументированная брадитерия), неконтролируемая/тяжельная форма тяжести;
закрытоугольная глаукома;
тяжелая форма печеночной недостаточности (порфирия);
геморрагические диатезы (повышенный риск кровотечения), особенно при применении проводниковой анестезии;
нарушение активности холинэстеразы в плазме крови в анамнезе (включая формы заболевания, вызванные лекарственными средствами);
гипертиреоз;
феохромоцитома;
метгемоглобинемия, гипоксия, непереносимость сульфогрупп (особенно при бронхиальной астме);
сахарный диабет тяжелой степени;
одновременная терминальная анестезия;
инъекция в воспаленный участок (уменьшается эффективность местной анестезии);
неконтролируемая эпилепсия;
одновременное применение неселективных b-адреноблокаторов, например пропранолола (существует риск развития гипертонического криза или тяжелой брадикардии);
применение одновременно с трициклическими антидепрессантами или ингибиторами моноаминооксидазы (МАО) и в течение 14 дней после прекращения лечения ингибиторами моноаминооксидазы (МАО);
младенческий возраст до 4 лет (масса тела до 20 кг).
Внутривенное введение препарата противопоказано.
В связи с наличием эпинефрина в составе препарата его не следует применять для проведения анестезии конечностей (например, пальцев рук), поскольку существует риск возникновения ишемии.
Лекарственное средство нельзя применять пациентам с бронхиальной астмой при повышенной чувствительности к сульфитам. У таких лиц введение может спровоцировать острую аллергическую реакцию с симптомами анафилаксии, например бронхоспазм.
Это лекарственное средство обычно нецелесообразно вводить в комбинации с определенными лекарственными средствами, такими как гуанетидин и родственные вещества (см. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий).
Особые меры безопасности
Прежде чем применять этот медицинский препарат, необходимо:
спросить, имеется ли аллергия в анамнезе пациента и какое лечение он проходил или проходит в настоящее время, в том числе относительно одновременного применения других лекарственных средств;
иметь реанимационное оборудование под рукой.
Кожные тесты с местными анестетиками согласно доказательствам должны проводиться у лиц, подтвержденных реакции на эти препараты. Особое внимание необходимо уделять при тестировании местных анестетиков, содержащих в своем составе адреналин вследствие повышения частоты ложноотрицательных реакций. Рекомендуется проводить провокационные пробы при получении отрицательных результатов кожных проб. Тестирование пациентов с доказанной аллергической реакцией на местные анестетики должны проводить только аллергологи, имеющие опыт местной анестезии.
Риск, связанный со случайной внутрисосудистой инъекцией
Случайная внутрисосудистая инъекция (например непреднамеренная внутривенная инъекция в системный кровоток, непреднамеренная внутривенная или внутриартериальная инъекция в области головы или шеи) может ассоциироваться с серьезными неблагоприятными реакциями, такими как судороги с последующим угнетением центральной нервной системы. остановки дыхания из-за внезапного высокого уровня адреналина и артикаина в системном кровообращении.
Следует сделать аспирационную пробу, чтобы убедиться, что игла не попала в сосуд, особенно при блокировке нерва.
Инъекцию следует проводить медленно, выполняя тест на аспирацию по меньшей мере в двух плоскостях (ротация иглы – 180º), чтобы избежать внутрисосудистого введения.
Однако отсутствие крови в шприце не гарантирует предотвращения внутрисосудистой инъекции.
Риск, связанный с интраневральной инъекцией
Случайная интраневральная инъекция может привести к тому, что лекарство в ретроградной форме передвигается вдоль нерва.
Для предотвращения интраневральной инъекции и предупреждения поражений нервов в связи с блокадой нерва иглу следует слегка извлекать, если пациент во время инъекции испытывает удар электрического тока или инъекция особенно болезненна.
Если происходит поражение нерва иглой, нейротоксический эффект может усиливаться потенциальной химической нейротоксичностью артикаина, поскольку это может ослабить периневральное кровоснабжение и предотвратить выведение препарата из места введения.
Сопутствующее применение других лекарственных средств требует тщательного контроля.
После наступления анестезии существует риск непреднамеренной травмы вследствие прикусывания слизистой губы, щеки или языка. Пациента следует предупредить о том, что нельзя совершать жевательные движения в течение действия анестезии.
Следует избегать инъекций в инфицированные или воспаленные ткани (снижается эффективность местной анестезии).
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействия
Рекомендуемые комбинации
Постганглионарные адренергические блокаторы (например, гуанодрел, гуанетидин и алкалоиды раувольфии). Если этой комбинации нельзя избежать, следует снизить дозу лекарственного средства. Следует соблюдать осторожность в связи с возможным увеличением реакции на адренергические вазоконстрикторы: риск артериальной гипертензии и других сердечно-сосудистых эффектов (гиперреактивность, связанная со снижением симпатического тонуса и/или с замедлением проникновения адреналина в симпатические волокна).
Неселективные β-адреноблокаторы (пропранолол, надолол). Не следует назначать препарат на фоне лечения неселективными b-адреноблокаторами, так как в этом случае увеличивается риск развития гипертонического криза и выраженной брадикардии (см. Противопоказания).
Трициклические (имипраминовые) антидепрессанты (амитриптилин, дезипрамин, имипрамин, нортриптилин, мапротилин и протриптилин) и ингибиторы МАО как селективные (брофаромин, моклобемид, толоксатон), так и неселективные (фенелзин, траниллипропрод. Гипертензивные эффекты вазоконстрикторов симпатомиметичного типа (например, эпинефрина) могут быть усилены трициклическими антидепрессантами или ингибиторами МАО. Поэтому такие композиции противопоказаны (см. Раздел «Противопоказания»). Следует ограничить введение анестетика, например менее 0,1 мг адреналина в течение 10 минут или 0,3 мг в течение 1 часа взрослым.
Гуанетидин и родственные ему препараты (антиглаукомные агенты). Значительное повышение АД (гиперреактивность, связанная со снижением симпатического тонуса и/или с замедлением проникновения адреналина в симпатические волокна). Если этой комбинации нельзя избежать, следует осторожно применять меньшие дозы симпатомиметических препаратов (адреналин).
Комбинации, требующие меры предосторожности
Анестетики. Комбинации различных анестетиков оказывают аддитивный эффект и оказывают более выраженное влияние на сердечно-сосудистую систему и ЦНС.
Галогенированные легкие анестетики (например, галотан). Необходимо снизить дозу препарата из-за повышения чувствительности миокарда к катехоламинам, что способствует развитию аритмий (повышение сердечной возбудимости): риск тяжелой желудочковой экстрасистолии или серьезной вентрикулярной аритмии.
Следует тщательно контролировать гемодинамические показатели состояния пациента и ограничить введение анестетика, например менее 0,1 мг адреналина в течение 10 минут или 0,3 мг в течение 1 часа взрослым.
Ингибиторы катехол-О-метилтрансферазы (энтакапон, толкапон). Возможно увеличение сердечного ритма и изменение АД.
Рекомендуется мониторинг сердечно-сосудистой системы.
Серотонинергические и норадренергические антидепрессанты (антидепрессанты группы селективных ингибиторов обратного захвата серотонина и норадреналина – венлафаксин, милнаципран, сертралин). Дозу и скорость применения препарата следует уменьшить из-за суммарного или синергического эффекта на артериальное давление и сердечный ритм. Возможна пароксизмальная гипертензия с аритмиями (ингибирование проникновения адреналина в симпатичные волокна). Следует ограничить введение анестетика, например менее 0,1 мг адреналина в течение 10 минут или 0,3 мг в течение 1 часа взрослым. Местноанестезирующее действие артикаина усиливают и удлиняют сосудосуживающие лекарственные средства.
Рекомендуется мониторинг (ЭКГ) сердечно-сосудистой системы.
Средства, приводящие к аритмии (антиаритмические средства, такие как наперстянка, хинидин). Дозу препарата следует уменьшить из-за суммарного или синергического эффекта на сердечный ритм.
Рекомендуется осторожная аспирация перед введением препарата и мониторинг сердечно-сосудистой системы (ЭКГ).
Окситоцин. Препарат применяют под строгим наблюдением врача из-за возможного суммарного или синергического повышения АД и/или ишемической реакции.
Симпатомиметические вазопрессоры (главным образом кокаин, а также амфетаин, фенилэфрин, псевдоэфедрин, оксиметазолин). Существует риск адренергической токсичности. Если кокаин применяли в течение 24 часов, планируемое лечение зубов необходимо отложить.
Другие симпатомиметики (например, изопротеренол, левотироксин, метилдопа, антигистаминные препараты, такие как хлорфенирамин, дифенилгидрамин). Следует применять наименьшие дозы.
Фенотиазины (и другие нейролептики). Фенотиазины могут снизить или отменить вазопрессорное действие адреналина. Пациентам с артериальной гипотензией из-за возможности ингибирования эффекта адреналина препарат следует применять под строгим наблюдением врача и с тщательным контролем сердечно-сосудистой системы.
Пероральные противодиабетические средства. Адреналин может блокировать выделение инсулина поджелудочной железой, в результате чего препарат снижает эффективность пероральных противодиабетических средств.
Антитромботические средства. При одновременном применении антитромботических средств (гепарина, ацетилсалициловой кислоты) повышается частота развития кровотечений. Случайное прокалывание сосуда во время местной анестезии может вызвать серьезное кровотечение.
Лекарственное средство следует осторожно применять с гипогликемическими, антиаритмическими (прокаинамидом, мексилетином, дизопирамидом, хинидином, амиодароном), противоэпилептическими средствами, сердечными гликозидами, гормонами щитовидной железы.
Неселективные ингибиторы МАО (ипрониазид). Усиление гипертензивного действия адреналина, часто умеренной степени.
Применение требует тщательного медицинского наблюдения.
Селективные ингибиторы МАО (моклобемид, толоксатон) – если экстраполировать данные по неселективным ингибиторам МАО предполагается риск усиления гипертензивного действия.
Применение требует тщательного медицинского наблюдения.
Особенности по применению
Лекарственное средство следует применять с особой осторожностью:
пациентам с сердечно-сосудистыми расстройствами (например, с заболеванием периферических артерий, сердечной недостаточностью, ишемической болезнью сердца, стенокардией, инфарктом миокарда в анамнезе, сердечной аритмией, артериальной гипертензией, атеросклерозом, их компенсации с артериосклерозом), поскольку пролонгацией атриовентрикулярной проводимости, вызывающих эти лекарственные средства;
пациентам с заболеваниями легких, особенно астмой аллергического характера, поскольку у этих пациентов возникает бронхоспазм; всю местную анестезию следует применять с особой осторожностью из-за возможного воздействия на бронхи;
пациентам с эпилепсией, поскольку у этих пациентов возникают судороги; всю местную анестезию следует применять с особой осторожностью, особенно следует избегать применения высоких доз;
пациентам с нарушением функции печени, поскольку местные анестетики амидного типа также метаболизируются в печени. Пациенты с острыми заболеваниями печени имеют повышенный риск развития токсической концентрации артикаина в плазме крови. Таким пациентам применяют самые низкие дозы для эффективной анестезии;
пациентам с нарушением функции почек – применять низкую дозу для эффективной анестезии;
пациентам с миастенией гравис – применять низшую дозу для эффективной анестезии;
пациентам, получающим лечение антикоагулянтами/антитромбоцитарными средствами – необходимо учитывать, что при лечении ингибиторами свертывания крови [например гепарином или ацетилсалициловой кислотой (аспирином)] увеличивается риск тяжелого кровотечения и кровотечения в случае непреднамеренной пункции сосудов и во время непреднамеренной пункции сосудов. У пациентов, применяющих антикоагулянты, необходимо проводить тщательный мониторинг международного нормализованного отношения (МНО);
пациентам с неконтролируемым диабетом – из-за гипергликемического эффекта адреналина;
пациентам пожилого возраста (возраст более 70 лет) – из-за отсутствия клинических данных дозу следует снижать;
пациентам при значительно выраженной тревожности – особенно следует избегать применения высоких доз;
пациентам с нарушениями мозгового кровообращения – особенно следует избегать применения высоких доз;
пациентам с инсультом в анамнезе – особенно следует избегать применения высоких доз.
Особенности по применению
Лекарственное средство следует применять с особой осторожностью:
пациентам с сердечно-сосудистыми расстройствами (например, с заболеванием периферических артерий, сердечной недостаточностью, ишемической болезнью сердца, стенокардией, инфарктом миокарда в анамнезе, сердечной аритмией, артериальной гипертензией, атеросклерозом, их компенсации с артериосклерозом), поскольку пролонгацией атриовентрикулярной проводимости, вызывающих эти лекарственные средства;
пациентам с заболеваниями легких, особенно астмой аллергического характера, поскольку у этих пациентов возникает бронхоспазм; всю местную анестезию следует применять с особой осторожностью из-за возможного воздействия на бронхи;
пациентам с эпилепсией, поскольку у этих пациентов возникают судороги; всю местную анестезию следует применять с особой осторожностью, особенно следует избегать применения высоких доз;
пациентам с нарушением функции печени, поскольку местные анестетики амидного типа также метаболизируются в печени. Пациенты с острыми заболеваниями печени имеют повышенный риск развития токсической концентрации артикаина в плазме крови. Таким пациентам применяют самые низкие дозы для эффективной анестезии;
пациентам с нарушением функции почек – применять низкую дозу для эффективной анестезии;
пацієнтам з міастенією гравіс – застосовувати найнижчу дозу для ефективної анестезії;
пацієнтам, які отримують лікування антикоагулянтами/антитромбоцитарними засобами – необхідно враховувати, що під час лікування інгібіторами згортання крові [наприклад гепарином або ацетилсаліциловою кислотою (аспірином)] збільшується ризик тяжкої кровотечі та кровотечі у разі ненавмисної пункції судин і під час щелепно-лицьового хірургічного втручання. У пацієнтів, які застосовують антикоагулянти, необхідно проводити ретельний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНВ);
пацієнтам з неконтрольованим діабетом – через гіперглікемічний ефект адреналіну;
пацієнтам літнього віку (вік понад 70 років) – через відсутність клінічних даних дозу слід зменшувати;
пацієнтам при значно вираженій тривожності – особливо потрібно уникати застосування високих доз;
пацієнтам з порушеннями мозкового кровообігу – особливо потрібно уникати застосування високих доз;
пацієнтам з інсультом в анамнезі – особливо потрібно уникати застосування високих доз.
Меры предосторожности
Кожного разу під час застосування місцевого анестетика мають бути в наявності такі препарати/заходи терапії:
протисудомні засоби (препарати для лікування нападів, наприклад бензодіазепіни або барбітурати), міорелаксанти (препарати, що знижують напруження у м'язах, що довільно скорочуються), атропін, судинозвужувальні засоби (препарати для лікування низького артеріального тиску) або адреналін для гострих алергічних або анафілактичних реакцій;
реанімаційне обладнання (особливо джерела кисню) для штучного дихання при необхідності;
ретельне та постійне відстеження серцево-судинних та дихальних (адекватність дихання) показників стану організму та стану притомності пацієнта після кожної ін'єкції місцевого анестетика.
Неспокій, тривожність, шум у вухах, запаморочення, ослаблення зору, тремтіння, депресія або сонливість є першими ознаками токсичності ЦНС (див. розділ «Передозування»).
Застосування дітям
Осіб, які доглядають за маленькими дітьми, слід попередити про можливість ушкодження м'яких тканин (губи, щоки, слизової оболонки та язика) внаслідок їхнього прикушування в результаті більш тривалого оніміння м'яких тканин після анестезії. Не застосовувати лікарський засіб дітям віком до 4 років через неможливість проведення даного типу анестезії у таких пацієнтів.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Фертильность
У ході досліджень не спостерігалося жодного шкідливого впливу на фертильність.
Беременность
Досвіду застосування артикаїну вагітним жінкам немає, за винятком його застосування під час пологів. Адреналін та артикаїн проходять крізь плацентарний бар'єр, хоча артикаїн проходить значно меншою мірою порівняно з іншими місцевими анестетиками. Концентрації артикаїну у сироватці крові новонароджених становили приблизно 30 % його концентрації у крові матерів. При випадковому внутрішньосудинному введенні матері адреналін може зменшувати швидкість кровотоку у матці.
Безпека застосування місцевих анестетиків у період вагітності щодо впливу на розвиток плода не встановлена.
Дослідження на тваринах щодо застосування артикаїну не свідчать про прямий або непрямий негативний вплив на вагітність та пологи, ембріональний/фетальний або постнатальний розвиток.
Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність адреналіну.
Потенційний ризик для людини невідомий.
Таким чином, як запобіжний захід бажано уникати застосування препарату у період вагітності.
Кормление грудью
Не було проведено клінічних досліджень за участю жінок, які годують груддю.
Невідомо, чи проникає артикаїн та його метаболіти у грудне молоко. Однак доклінічні дані з безпеки припускають, що концентрація артикаїну у грудному молоці не досягає клінічно значущої. Адреналін проникає у грудне молоко, однак швидко розпадається.
Таким чином, жінкам у період лактації рекомендується зціджувати перше молоко та не годувати груддю протягом 10 годин після анестезії.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Лікарський засіб може мати незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Після застосування препарату можливе виникнення запаморочення, розладів зору і втомлюваності. Тому після ін'єкції пацієнт повинен залишатися у кабінеті стоматолога протягом щонайменше 30 хвилин.
Способ применения и дозы
ТІЛЬКИ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОГО ЗАСТОСУВАННЯ У СТОМАТОЛОГІЇ.
Препарат призначений для дорослих та дітей віком від 4 років (маса тіла від 20 кг), оскільки анестезія цього типу є невідповідною для дітей віком до 4 років.
Перед застосуванням препарату необхідно зробити алергічну пробу.
Як і у разі застосування інших місцевих анестетиків, дози коригуються і залежать від знеболювальної площі, васкуляризації тканин, кількості нервових сегментів, які знеболюють, індивідуальної переносимості і техніки анестезії.
Для забезпечення ефективної анестезії слід застосовувати мінімальні дози.
Необхідну дозу лікар визначає індивідуально. Дози не повинні перевищувати максимальні рекомендовані.
Максимальна доза для дорослих становить 7 мг артикаїну гідрохлориду/кг маси тіла. Не перевищувати максимальну дозу 500 мг.
Для дітей максимальна доза становить 5 мг артикаїну гідрохлориду (0,125 мл розчину анестетика) на 1 кг маси тіла.
Середня доза артикаїну гідрохлориду (мг), яку можна вводити дітям, може бути розрахована таким чином: маса тіла дитини (кг) × 1,33.
Особливі популяції
Через відсутність клінічних даних слід дотримуватися особливої обережності при введенні найнижчої дози препарату для забезпечення ефективної анестезії пацієнтам літнього віку (понад 70 років), пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок. Пацієнтам літнього віку вводять половину дози для дорослих.
Способ применения
Інфільтраційне та периневральне застосування у порожнині рота.
Перед застосуванням рекомендується аспірація для запобігання внутрішньосудинній ін'єкції.
Зазвичай системних реакцій як результату випадкової внутрішньосудинної ін'єкції можна уникнути в більшості випадків завдяки належній техніці ін'єкції після аспірації – повільна ін'єкція: швидкість ін'єкцій не повинна перевищувати 1 мл розчину за хвилину.
Для запобігання ризику інфекції (наприклад передачі гепатиту) шприци та голки, що застосовуються для ін'єкцій, завжди повинні бути стерильними.
Тільки для одноразового застосування. Залишки розчину необхідно утилізувати.
Не можна застосовувати мутний і непрозорий розчин.
Дети.
Лікарський засіб можна застосовувати тільки дітям віком від 4 років (маса тіла > 20 кг), оскільки ефективність та безпека препарату для дітей до 4 років не встановлені.
Лікарський засіб слід вводити дітям у мінімальній кількості, яка дає змогу досягти належного знеболювання; кількість введеного препарату потрібно коригувати індивідуально, залежно від віку та маси тіла дитини. Не можна перевищувати максимальну дозу, яка становить 5 мг артикаїну на 1 кг маси тіла.
Профіль безпеки у дітей віком від 4 до 18 років був такий, як у дорослих. Однак випадкові ураження м'яких тканин спостерігаються частіше, особливо у дітей віком від 3 до 7 років, через тривалу анестезію м'яких тканин.
Передозировка
Найчастіші описані випадки передозування місцевих анестетиків:
абсолютне передозування;
відносне передозування, таке як випадкова ін'єкція у кровоносну судину або аномально швидка абсорбція в системний кровотік, або уповільнення метаболізму і елімінації препарату.
Найсерйознішим проявом інтоксикації артикаїном є вплив на центральну нервову і серцево-судинну системи.
Симптоми, що можуть бути спричинені артикаїном
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, почервоніння обличчя, ажитація, відчуття серцебиття, стенокардія, генералізована вазоконстрикція, порушення провідності, аритмія, брадикардія, вазомоторний параліч, ціаноз, серцево-судинний колапс, зупинка серця.
З боку центральної нервової системи: головний біль, нервозність, тривога, сплутаність свідомості, занепокоєння, рухове занепокоєння, ступор, втрата здатності розмовляти, м'язова атонія, кома, запаморочення, зниження слуху, шум у вухах, порушення смаку, нудота, блювання, тремор, мимовільні м'язові скорочення, задишка, тахіпное, неспокій, сонливість, втрата свідомості, тоніко-клонічні судоми, зупинка дихання.
Найбільш небезпечними є такі симптоми: артеріальна гіпотензія, зупинка серця, порушення провідності, тоніко-клонічні епілептичні судоми, параліч дихання та сонливість/кома.
Симптоми, що можуть бути спричинені адреналіном
Циркуляторні розлади: підвищення систолічного артеріального тиску, підвищення діастолічного артеріального тиску, підвищення венозного тиску, підвищення тиску в легеневій артерії, артеріальна гіпотензія.
Серцеві розлади: брадикардія, тахікардія, аритмія (наприклад передсердна тахікардія, АВ-блокада, шлуночкова тахікардія, шлуночкова екстрасистолія, фібриляція шлуночків).
Ці симптоми, а також набряк легенів, зупинка серця, ниркова недостатність і метаболічний ацидоз можуть призвести до небезпечних для життя наслідків. Летальний наслідок є результатом паралічу дихального центру.
Лечение
Наявність реанімаційного обладнання потрібно забезпечити до початку стоматологічної анестезії з місцевими анестетиками.
Якщо при введенні препарату розвиваються початкові ознаки побічної реакції або токсичної дії, слід припинити ін'єкцію і перевести пацієнта в горизонтальне положення. Слід забезпечити прохідність дихальних шляхів, контролювати пульс і артеріальний тиск. Рекомендується розпочати внутрішньовенну інфузію симптоматичних засобів, навіть у разі, якщо симптоми не здаються тяжкими, для забезпечення надійного внутрішньовенного доступу. При порушенні дихання слід призначати кисень залежно від тяжкості стану; при необхідності потрібно застосовувати штучне дихання (рот у ніс) або інтубацію трахеї у поєднанні з контрольованою вентиляцією легенів. При зупинці серця слід негайно вжити заходів щодо серцево-легеневої реанімації.
Аналептики центральної дії протипоказані.
Мимовільні м'язові скорочення або генералізовані судоми м'язів потребують внутрішньовенної ін'єкції протисудомних засобів короткої дії (наприклад суксаметонію хлориду, діазепаму) або барбітуратів короткої або ультракороткої дії.
Рекомендується вводити барбітурати повільно, залежно від виявленої дії, продовжуючи при цьому застосування кисню і спостереження за серцевою діяльністю, щоб уникнути ризику порушень кровообігу і пригнічення дихання. Введення барбітуратів потрібно супроводжувати інфузійним введенням рідини через раніше встановлену канюлю. Протидія тахікардії і зниженню артеріального тиску нерідко можлива шляхом простого переведення пацієнта в горизонтальне положення, при якому ноги підняті трохи вище голови.
При тяжких порушеннях кровообігу, а також при шоку, незалежно від причини, слід після припинення ін'єкції вжити таких заходів: забезпечити горизонтальне положення пацієнта з ледь піднятими нижніми кінцівками, а також прохідність дихальних шляхів, інсуфляцію кисню. Окрім того, слід налагодити внутрішньовенне інфузійне введення збалансованого електролітного розчину: внутрішньовенне введення глюкокортикоїдів (наприклад 250–1000 мг метилпреднізолону), заміщення рідини (при необхідності також плазмозамінники та альбумін людини). У разі загрозливого циркуляторного колапсу і наростаючої брадикардії – негайна внутрішньовенна ін'єкція адреналіну. Для цього необхідно розвести 1 мл розчину адреналіну 1 : 1000 до 10 мл і ввести спочатку повільно 0,25–1 мл цього розчину (0,025–0,1 мг адреналіну). Слід контролювати частоту пульсу та артеріальний тиск. Не вводити більше ніж 1 мл цього розчину (0,1 мг адреналіну) за 1 раз. Якщо це дозування є недостатнім, слід додати адреналін до інфузійного розчину (швидкість інфузії встановлювати відповідно до частоти пульсу та артеріального тиску).
Тяжкі форми тахікардії або тахіаритмії можна також ліквідувати застосуванням антиаритмічних препаратів (але не неселективних b-адреноблокаторів).
Застосування кисню і контроль параметрів кровообігу в усіх цих випадках є обов'язковими. При підвищенні артеріального тиску хворим на артеріальну гіпертензію слід застосовувати периферичні вазодилататори.
Побочные эффекты
Побічні реакції після введення лікарського засобу схожі з побічними реакціями на інші місцеві анестетики амідного типу у сполученні з вазоконстрикторами.
Як і при застосуванні усіх анестетиків в одонтологічній (стоматологічній) практиці, може спостерігатися колапс.
Існує ризик розвитку алергічних реакцій, включаючи анафілактичні реакції та бронхоспазм, через вміст натрію метабісульфіту.
Загалом застосування лікарського засобу розглядається як дуже безпечне. Важко оцінити причинно-наслідковий зв'язок (точна диференціація не є можливою), тому що причини побічних реакцій можуть бути пов'язані як з основною хворобою зубів, так і зі стоматологічним втручанням або використанням місцевої анестезії.
Ці несприятливі реакції залежать від дози і можуть виникнути внаслідок підвищення рівня препарату у плазмі крові при передозуванні, швидкому всмоктуванні або ненавмисній внутрішньосудинній ін'єкції. Також вони можуть виникати внаслідок алергії, ідіосинкразії або зниження стійкості пацієнтів до лікарських засобів. Найчастіші несприятливі реакції виникають з боку нервової і серцево-судинної систем.
Загалом побічні реакції є системними.
Наявність адреналіну збільшує профіль безпеки препарату через його симпатоміметичний ефект.
Найчастіше спостерігається розвиток таких побічних реакцій: нервові порушення, біль, біль внаслідок проведення втручання, чутливість, головний біль, набряк, сенсорні порушення (наприклад гіпестезія, парестезія, порушення смаку). У разі підозрюваних реакцій гіперчутливості рекомендується застосовувати відповідний алергічний тест.
Препарат зазвичай добре переноситься пацієнтами, проте можливий розвиток нижчезазначених побічних реакцій.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (алергічні та псевдоалергічні), в тяжких випадках – анафілактичні/анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк різного ступеня вираженості (включаючи набряк обличчя, язика, щік, верхньої та/або нижньої губи та/або шиї, голосової щілини із виникненням відчуття клубка у горлі та утрудненням ковтання, періорбітальний набряк, утруднення дихання), бронхоспазм/астма, кропив'янка.
З боку психіки: неспокій, занепокоєність, ейфорія.
З боку нервової системи: нейропатія (в т. ч. периферичні нейропатії), невралгія (невропатичний біль), гіпестезія (оральне і періоральне оніміння), дизестезія (оральна і періоральна), включаючи дисгевзію (наприклад металевий присмак у роті, спотворення смакових відчуттів), гіпергевзія, втрата смаку, алодинія, гіперестезія, термогіперестезія, переднепритомний стан, синкопе, головний біль, збудження/ажитація, нервозність, безсоння, сплутаність свідомості, дезорієнтація, запаморочення (вертиго), ступор, тремор, відчуття печіння, глибоке пригнічення ЦНС: втрата свідомості, порушення свідомості, зниження м'язового тонусу, кома, параліч дихання, судоми (включаючи клоніко-тонічний напад), мимовільні м'язові скорочення, ураження лицьового нерва (парез, параліч, неповний параліч), порушення мовлення (дизартрія, логорея), порушення рівноваги (дисбаланс), сонливість (дрімота), ністагм, парестезії (персистуюча гіпестезія) після проведення блокади нерва у нижній щелепі або альвеолярної нервової блокади, параліч 6-го черепного нерва.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: закладеність носа, дистонія (охриплість), задишка, позіхання, набряк гортані, набряк глотки, набряк легень, риніт, гіпоксія, гіперкапнія, тахіпное, брадипное, порушення дихання, пригнічення дихання, яке може закінчитись апное (зупинка дихання).
З боку серцево-судинної системи: брадикардія/брадиаритмія, тахікардія/тахіаритмія (включаючи вентрикулярну екстрасистолію і фібриляцію шлуночків), зупинка серця, пригнічення міокарда, стенокардія, пальпітація, артеріальна гіпотензія (можливо, із серцевою недостатністю), блідість шкіри (місцева, регіональна, загальна), артеріальна гіпертензія, припливи, порушення серцевої провідності (атріовентрикулярна блокада), вазодилатація, вазоконстрикція, кровотеча, серцева недостатність, колапс та шок (який може становити загрозу для життя).
З боку органів зору: синдром Бернара – Горнера (блефароптоз, енофтальм, міоз), диплопія (параліч окорухового м'яза), мідріаз, птоз, порушення зору, короткотривала сліпота, зниження гостроти зору, розпливчастість зору, нечіткість зору, помутніння в очах, порушення акомодації, кон'юнктивіт.
З боку органів слуху: вертиго, біль у вухах, дзвін у вухах, підвищення гостроти слуху.
Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини: почервоніння шкіри, кропив'янка, свербіж, гіпергідроз, висипання, еритема, ангіоневротичний набряк.
З боку кістково-м'язової системи: біль у шиї, біль у спині, м'язові судоми, озноб (тремтіння), напруженість м'язів, остеонекроз, погіршення нейром'язових проявів при синдромі Кернса – Сейра.
З боку травного тракту: гінгівіт, нудота, блювання, діарея, черевний біль, хейліт, запор, сухість у роті, диспепсія, виразки у ротовій порожнині, втрата зуба, гіперсалівація, підвищена чутливість зубів, стоматит, глосит, гіпестезія ротової порожнини, набряк у ротовій порожнині (язика, губ, ясен), парестезії ротової порожнини, ексфоліація некротичних мас на слизовій оболонці порожнини рота, дисфагія.
Інші: озноб, при застосуванні високих доз – метгемоглобінемія.
Загальні розлади і реакції у місці введення препарату: астенія (слабкість), озноб, підвищена втомлюваність, нездужання, спрага, підвищена пітливість, відчуття жару/холоду, біль, біль при натисканні, набряк або запалення у місці ін'єкції, гематома у місці ін'єкції, некроз у місці введення, запалення слизової оболонки, набряк слизової оболонки, при порушенні техніки ін'єкції – ушкодження нерва (аж до розвитку паралічу).
Випадкова внутрішньосудинна ін'єкція може призвести до розвитку ішемічних зон у місці введення, що іноді прогресують до тканинного некрозу.
Лабораторні показники: зниження артеріального тиску, підвищення частоти серцевих скорочень, підвищення артеріального тиску, ознаки ішемії міокарда (на ЕКГ), порушення життєво важливих функцій, позитивний алергічний тест, артеріальний тиск, який не можна виміряти, зниження частоти серцевих скорочень.
Травми, отруєння та ускладнення після введення: біль від втручання, травми у ротовій порожнині, неправильно обраний шлях введення, пошкодження нерва, травми ясен, ускладнення ран.
Опис окремих побічних реакцій
Порушення функції нервів
Порушення функції нервів у стоматології можуть виникати з різних причин. Вони можуть бути спричинені основним стоматологічним захворюванням, лікуванням зубів, а також і прямими побічними реакціями, що пов'язані із застосуванням місцевих анестетиків. З огляду на частоту цих побічних реакцій ризик таких порушень є низьким. Більшість цих побічних ефектів є оборотними.
Реакції гіперчутливості
Більшість реакцій гіперчутливості не були серйозними, але виключити повністю небезпечні для життя реакції неможливо.
У разі підозрюваних реакцій гіперчутливості рекомендується проведення відповідного алергічного тесту, який також містить тест на окремі компоненти препарату.
Дети
Дослідження не виявили ніяких відмінностей профілю безпеки у дітей порівняно з дорослими.
У дітей частіше спостерігалися випадкові ушкодження м'яких тканин внаслідок пролонгованої анестезії м'яких тканин.
Особливі застереження
У поодиноких випадках, зокрема у хворих на бронхіальну астму, препарат може спричинити реакції гіперчутливості внаслідок наявності у його складі натрію метабісульфіту. Ці реакції клінічно можуть проявлятися блюванням, проносом, стридорозним диханням, гострим нападом астми, розладами свідомості або шоком.
Повідомлення про побічні реакції, які пов'язують із застосуванням препарату.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникають після застосування лікарського засобу, має велике значення. Це дає змогу контролювати співвідношення ризик/користь препарату. Працівників органів охорони здоров'я просять повідомляти про будь-які несприятливі реакції.
Срок годности
2 года.
Условия хранения
Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.
Не заморожувати.
Хранить в недоступном для детей месте.
Несовместимость
Через відсутність відповідних досліджень препарат не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.
Упаковка
№50 (5 блістерів по 10 картриджів),
картриджі по 1,7 мл з прозорого скла, з одного кінця закриті гумовою пробкою з алюмінієвим ковпачком, з іншого – гумова пробка-поршень; по 10 картриджів в блістері ; по 5 блістерів картонній коробці.
Категория отпуска
По рецепту.
Производитель
Хуонс Ко., Лтд.
Адрес
100 Біо валлеї –ро, Джечон-сі. Чхунчхонбук-до, Республіка Корея.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа