Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар

Назад к списку

ЭКСИДЖАД табл. дисперг. 500 мг блистер №28

Код товара: 99409

Производитель: Novartis Pharma (Швейцария)

377 600,00 RUB

в наличии

Цена и наличие актуальны на: 05.04.2026

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

поиск медикаментов, лекарства, таблеток

Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

ЭКСИДЖАД

EXJADE

Состав:

действующее вещество: deferasirox;

1 таблетка содержит 250 мг или 500 мг деферасирокса;

другие составляющие: лактозы моногидрат, кросповидон, целлюлоза микрокристаллическая, повидон (К30), натрия лаурилсульфат, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат.

Лекарственная форма. Диспергируемые таблетки.

Основные физико-химические свойства:

Эксиджад 250 мг: почти белые, круглые, плоские таблетки со скошенными краями и надписью (тиснение) J 250 на одной стороне и NVR на другой стороне.

Эксиджад 500 мг: почти белые, круглые, плоские таблетки со скошенными краями и надписью (тиснение) J 500 на одной стороне и NVR на другой стороне.

Фармакотерапевтическая группа.

Средства, образующие хелатные соединения с железом.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Деферасирокс – пероральный активный хелатообразователь, обладающий высокой селективной активностью к железу (III). Это тридентантный лиганд с высоким сродством к железу, связывающий его в соотношении 2:1. Деферасирокс способствует выведению железа, преимущественно с калом. Деферасирокс имеет низкое сродство цинка и меди и не вызывает образования постоянных низких уровней этих металлов в сыворотке крови.

В ходе железобалансового метаболического исследования у взрослых пациентов с талассемией с перегрузкой железом Эксиджад в суточных дозах 10, 20 и 40 мг/кг индуцировал среднее чистое выделение 0,119, 0,329 и 0,445 мг железа/кг массы тела.

Клиническая эффективность и безопасность

Эксиджад исследовали у 411 взрослых (возрастом от 16 лет) и 292 детей (возрастом от 2 до 16 лет) с хронической перегрузкой железом вследствие трансфузии крови. Среди детей 52 были в возрасте от 2 до 5 лет. К основным состояниям, при которых необходима трансфузия, относятся бета-талассемия, серповидно-клеточная анемия и другие врожденные и приобретенные анемии (миелодиспластический синдром, синдром Даймонда-Блэкфана, апластическая анемия и другие очень редкие анемии).

Лечение в суточных дозах 20 и 30 мг/кг массы тела в сутки в течение одного года у взрослых и детей с бета-талассемией, которым производились частые переливания крови, приводило к снижению показателей общего железа в организме; концентрация железа в печени снижалась примерно до – 0,4 и – 8,9 мг железа/г печени (биопсия на сухой вес) в среднем соответственно и уровень ферритина в сыворотке крови снижался примерно до – 36 и – 926 мкг/л в среднем соответственно. При этих же дозах соотношение выведения и всасывания железа составляло 1,02 (показатель баланса чистого железа) и 1,67 (показатель выведения чистого железа) соответственно. Эксиджад вызывал аналогичные реакции у пациентов с другими формами анемии. Суточная дозировка 10 мг/кг массы тела в течение одного года может поддерживать уровень железа в печени и ферритина в сыворотке крови и индуцировать баланс чистого железа у пациентов, которым осуществляют нечастые переливания или обменные переливания крови. Уровень ферритина в сыворотке крови, оцениваемый ежемесячно, отражал изменения концентрации железа в печени. Изменения уровня ферритина в сыворотке крови можно применять для наблюдения за ответной реакцией на терапию препаратом. Ограниченные клинические данные (29 пациентов с нормальной сердечной функцией на начальном уровне) с помощью МРТ показывают, что лечение Эксиджадом в дозе 10-30 мг/кг/сутки в течение 1 года может также снизить уровни железа в сердце (в среднем МРТ T2* увеличился с 18,3 до 23 миллисекунд).

Основной анализ базового сравнительного исследования у 586 пациентов с бета-талассемией и трансфузионной перегрузкой железом не продемонстрировал преимущества эффективности Эксиджада к дефероксамину в анализе общей популяции пациентов. Как следует из анализа полученных результатов этого исследования, в подгруппе пациентов с концентрацией железа в печени ≥7 мг железа/г массы печени, применявших Эксиджад (20 и 30 мг/кг) или дефероксамин (от 35 до ≥50 мг/кг), не были достигнуты критерии преимущества. Однако у пациентов с концентрацией железа в печени < 7 мг/г обработанного, применявших Эксиджад (5 и 10 мг/кг) или дефероксамин (от 20 до 35 мг/кг), не было установлено преимущества эффективности из-за дисбаланса в дозировке двух хелаторов. Этот дисбаланс возник потому, что пациентам, получавшим дефероксамин, разрешили остаться на их дозе, которая была до исследования, даже если она была выше дозы, указанной в протоколе. 56 пациентов в возрасте до 6 лет участвовали в этом базовом исследовании, 28 из них получали Эксиджад.

Как следует из доклинических и клинических исследований, Эксиджад может быть таким же активным, как дефероксамин, при применении в соотношении доз 2:1 (т.е. доза Эксиджада численно равна половине дозы дефероксамина). Однако эта рекомендация дозировки не оценивалась проспективно в ходе клинических испытаний.

Кроме того, у пациентов с концентрацией железа в печени ≥7 мг железа/г массы печени с различными редкими анемиями или серповидно-клеточной анемией Эксиджад в дозе до 20 и 30 мг/кг приводил к уменьшению концентрации железа в печени и ферритина в сыворотке крови.

У пациентов с синдромами талассемии, не зависящей от трансфузий, и перенасыщением железом лечение препаратом Эксиджад оценивалось в однолетнем, рандомизированном, двойном слепом, плацебо-контролируемом исследовании. В ходе исследования сравнивалась эффективность двух разных схем применения деферасирокса (начальные дозы 5 и 10 мг/кг/сутки, 55 пациентов в каждой группе) по сравнению с плацебо (56 пациентов). В исследование были включены 145 взрослых пациентов и 21 ребенок. Основным параметром эффективности было изменение концентрации железа в печени (LIC) по сравнению с исходным уровнем через 12 месяцев лечения. Одним из вторичных параметров эффективности было изменение концентрации ферритина в сыворотке крови между исходным уровнем и четвертым кварталом. При применении начальной дозы 10 мг/кг/сут Эксиджад приводил к снижению показателей общего железа в организме. В среднем концентрация железа в печени уменьшилась на 3,80 мг Fe/г сухого веса у пациентов, получавших Эксиджад (начальная доза 10 мг/кг/сут) и увеличилась на 0,38 мг Fe/г сухого веса у пациентов, получавших плацебо (р<0,00). В среднем уровень ферритина в сыворотке крови уменьшился на 222,0 мкг/л у пациентов, получавших Эксиджад (начальная доза 10 мг/кг/сут), и увеличился на 115 мкг/л у пациентов, получавших плацебо (р<0,001).

Фармакокинетика.

Абсорбция

После перорального применения деферасирокс достигает максимальной концентрации в плазме крови (T _max ) через 1,5-4 часа. Абсолютная биодоступность (AUC) деферасирокса составляет почти 70% по сравнению с внутривенной дозой. Суммарная экспозиция (AUC) была больше примерно в 2 раза при приеме вместе с завтраком с высоким содержанием жира (содержание жира > 50% калорий) и примерно на 50%, при приеме вместе со стандартным завтраком. Биодоступность (AUC) деферасирокса была умеренно (приблизительно на 13-25%) повышенной при приеме за 30 минут до еды с нормальным или высоким содержанием жира.

Распределение

Деферасирокс в значительной степени (99%) связывается с белками плазмы, почти полностью с альбумином сыворотки; объем распределения у взрослых – около 14 л.

Биотрансформация

Глюкуронидация – это основной метаболический путь деферасирокса с последующим выведением его из желчи. Вероятно, происходит деконъюгация глюкуронидов в кишечнике и последующая их реабсорбция (кишечно-печеночная циркуляция): в ходе исследования с участием здоровых добровольцев прием холестирамина после разовой дозы деферасирокса приводил к 45% снижению экспозиции деферасирокса (AUC).

Деферасирокс глюкуронизируется преимущественно с помощью УДФ-глюкуронилтрансферазы 1A1 и в меньшей степени УДФ-глюкуронилтрансферазы 1A3. Катализованный CYP450 (окислительный) метаболизм деферасирокса у людей происходит незначительно (около 8%). Ингибирование метаболизма деферасирокса гидроксимочевиной in vitro не наблюдалось.

Вывод

Деферасирокс и его метаболиты выводятся преимущественно с калом (84% дозы). Выведение деферасирокса и его метаболитов из-за почек минимальное (8% дозы). Средний период полувыведения (t _1/2 ) составляет от 8 до 16 часов. Транспортеры MRP2 и MXR (BCRP) участвуют в выделении деферасирокса с желчью.

Линейность/нелинейность

C _max и AUC _{0-24 г} деферасирокса возрастает с дозой почти линейно до стационарного состояния. После многократной дозировки экспозиция росла на коэффициент кумуляции от 1,3 до 2,3.

Особые группы пациентов

Дети . Общая экспозиция деферасирокса у подростков (в возрасте от 12 до 17 лет) и детей (в возрасте от 2 до 12 лет) после разового и многократного применения была ниже, чем у взрослых пациентов. У детей до 6 лет экспозиция была на 50% ниже, чем у взрослых, что не будет иметь клинических последствий, поскольку дозировку устанавливают индивидуально в зависимости от ответа.

Пол . Явный клиренс для деферасирокса у женщин умеренно ниже (на 17,5%), чем у мужчин, не имеющих клинических последствий, поскольку дозировку устанавливают индивидуально в зависимости от ответа.

Пациенты пожилого возраста . Фармакокинетика деферасирокса у пациентов пожилого возраста (возраст от 65 лет) не изучалась.

Нарушение функции почек или печени. Фармакокинетика деферасирокса у пациентов с нарушением функции почек и печени не изучалась. Не наблюдается влияния на фармакокинетику деферасирокса при повышении уровней трансаминаз печени в 5 раз выше верхнего предела нормы.

Клинические свойства.

Показания.

Лечение хронического перенасыщения железом вследствие многократных трансфузий крови (≥7 мл/кг/месяц эритроцитарной массы) у пациентов с большой бета-талассемией в возрасте от 6 лет.

Эксиджад также показан для лечения хронического перенасыщения железом вследствие трансфузий крови, когда терапия дефероксамином противопоказана или неадекватна в следующих группах пациентов:

- у пациентов с большой бета-талассемией с перенасыщением железом вследствие частых трансфузий крови (³ 7 мл/кг/месяц эритроцитарной массы) в возрасте от 2 до 5 лет;

- у пациентов с большой бета-талассемией с перенасыщением железом вследствие нечастых трансфузий крови (< 7 мл/кг/месяц эритроцитарной массы) у пациентов в возрасте от 2 лет;

- у пациентов с другой анемией в возрасте от 2 лет.

Эксиджад также показан для лечения хронического перенасыщения железом, требующим хелатной терапии, когда терапия дефероксамином противопоказана или неадекватна у пациентов с синдромами талассемии, не зависящими от трансфузий в возрасте от 10 лет.

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к действующему веществу или любому вспомогательному веществу.

Комбинация с другой железохелатной терапией, поскольку безопасность таких комбинаций не установлена.

Противопоказано пациентам с клиренсом креатинина < 40 мл/мин или сывороточным креатинином, что более чем в 2 раза превышает соответствующий возрастной предел нормы.

Противопоказано пациентам с высоким риском миелодисплатического синдрома и пациентам с другими гематологическими и негематологическими злокачественными новообразованиями, когда не ожидают пользы от хелатной терапии из-за быстрого прогрессирования заболевания.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими видами взаимодействий.

Одновременное применение эксиджада и антацидных препаратов, содержащих алюминий, официально не изучалось. Хотя деферасирокс имеет более низкое сродство к алюминию, чем к железу, таблетки Эксиджад не рекомендуется принимать вместе с антацидными препаратами, содержащими алюминий.

Биодоступность деферасирокса повышалась в разной степени при применении вместе с едой. Поэтому необходимо принимать Эксиджад натощак, по крайней мере, за 30 минут до еды, желательно в одно и то же время каждый день.

Метаболизм деферасирокса зависит от ферментов УДФ-глюкуронилтрансферазы. В ходе исследования с участием здоровых добровольцев одновременное применение Эксиджада (разовая доза 30 мг/кг) и мощного индуктора УДФ-глюкуронилтрансферазы рифампицина (повторная доза 600 мг/сут) приводило к снижению экспозиции деферасирокса до 44% (30%). Таким образом, одновременное применение Эксиджада с мощными индукторами УДФ-глюкуронилтрансферазы (например, рифампицин, карбамазепин, фенитоин, фенобарбитал, ритонавир) может привести к снижению эффективности Эксиджада. Следует контролировать содержание ферритина в сыворотке крови пациента во время и после комбинации и, в случае необходимости, корректировать дозу Эксиджада.

Холестерамин значительно снижал экспозицию деферасирокса в механистическом исследовании выявления уровня внутрипеченочной утилизации.

В ходе исследования с участием здоровых добровольцев одновременное применение Эксиджада и мидазолама (маркерного субстрата CYP3A4) приводило к уменьшению экспозиции мидазолама до 17% (90% ДИ: 8-26%). В клинических условиях этот эффект может быть более выражен. Таким образом, из-за возможного снижения эффективности следует с осторожностью комбинировать деферасирокс с веществами, метаболизируемыми через CYP3A4 (например, циклоспорин, симвастатин, гормональные противозачаточные средства, бепридил, эрготамин).

Безопасность применения Эксиджада в сочетании с другими хелаторами железа не была установлена. Таким образом, его не следует совмещать с другими железохелаторными терапиями.

Взаимодействия между Эксиджадом и дигоксином не наблюдалось у здоровых взрослых добровольцев.

В ходе исследования при участии здоровых добровольцев одновременное применение деферасирокса как умеренного ингибитора CYP2C8 (30 мг/кг в сутки) с репаглинидом, субстратом CYP2C8, принятым в разовой дозе 0,5 мг, повышало AUC и _Cmax репаглина [2,03-2,63]) и в 1,6 раза (90% ДИ [1,42-1,84]) соответственно. Поскольку не было установлено взаимодействия с дозами репаглинида выше 0,5 мг, одновременного использования деферасирокса с репаглинидом следует избегать. Если сочетание кажется необходимым, необходимо проводить тщательный клинический контроль и контроль глюкозы в крови. Нельзя исключать взаимодействие между деферасироксом и другими субстратами CYP2C8, такими как паклитаксел.

В ходе исследования с участием здоровых добровольцев одновременное применение Эксиджада как ингибитора CYP1A2 (повторная доза 30 мг/кг/сут) и субстрата CYP1A2 теофиллина (разовая доза 120 мг) привело к увеличению AUC теофиллина до 84% (73%). _Cmax при приеме разовой дозы не было нарушено, но ожидается увеличение _Cmax теофиллина при длительной дозировке. Таким образом, одновременное применение Эксиджада с теофиллином не рекомендуется. Если Эксиджад и теофиллин применяют одновременно, следует контролировать концентрации теофиллина и рассматривать возможность снижения его дозы. Нельзя исключать взаимодействие между Эксиджадом и другими субстратами CYP1A2. Для веществ, предпочтительно метаболизирующихся CYP1A2 и имеющих низкий терапевтический индекс (например клозапин, тизанидин), используют те же рекомендации, что и для теофиллина.

Одновременное применение эксиджада и витамина C изучено не было. Поэтому следует избегать превышения дозы витамина С более 200 мг/сут.

Одновременное применение Эксиджада с веществами, обладающими известным ульцерогенным потенциалом, такими как НПВП (включая ацетилсалициловую кислоту в высоких дозах), кортикостероиды или пероральные бисфосфонаты, может увеличить риск желудочно-кишечной токсичности. Одновременное применение эксиджада с антикоагулянтами может также увеличить риск желудочно-кишечного кровотечения. Требуется тщательный клинический контроль при сочетании деферасирокса с этими веществами.

Особенности применения.

Функция почек

Использование Эксиджада изучалось только у пациентов с начальным уровнем креатинина сыворотки крови в пределах нормы, соответствующей возрасту.

Во время клинических испытаний у примерно 36% пациентов возникло дозозависимое повышение уровня креатинина сыворотки крови на 33% в ≥ 2 последовательных случаях, иногда выше верхней границы нормы. Около двух третей пациентов, у которых отмечалось повышение креатинина сыворотки крови, вернулись на уровень ниже 33% без коррекции дозы. У оставшейся трети повышение креатинина сыворотки крови не всегда отвечало на снижение дозы или прекращение применения препарата. Случаи ОПН были зарегистрированы при дальнейшем постмаркетинговом исследовании применения Эксиджада. В некоторых случаях ухудшение почечной функции привело к почечной недостаточности, что требовало временного или постоянного диализа.

Причины повышения уровня креатинина сыворотки крови не выяснены. Особое внимание следует уделять контролю креатинина сыворотки крови у пациентов, одновременно получающих лекарственные средства, подавляющие функцию почек, и у пациентов, получающих высокие дозы Эксиджада и/или имеющих низкую частоту трансфузии (< 7 мл/кг/месяц эритроцитарной массы или < 2 единиц/месяц). Хотя увеличение нежелательных явлений со стороны почек не наблюдалось после увеличения дозы до 30 мг/кг при клинических испытаниях, нельзя исключать возможности повышенного риска нежелательных явлений со стороны почек.

Рекомендуется оценивать креатинин сыворотки крови до начала терапии и повторно после начала лечения. Креатинин сыворотки крови, клиренс креатинина (вычисленные по формулам Кокрофта-Голта или MDRD у взрослых и по формуле Шварца у детей) и/или уровни цистатина C в плазме крови следует контролировать раз в неделю в течение первого месяца после начала лечения или изменения терапии Эксиджадом и раз в месяц после этого. Пациенты с заболеваниями почек в анамнезе и пациенты, получающие лекарственные средства, подавляющие функцию почек, более подвержены осложнениям. Следует поддерживать адекватную гидратацию у пациентов, у которых возникает диарея или рвота.

В ході постмаркетингових досліджень повідомлялось про випадки розвитку метаболічного ацидозу на фоні лікування препаратом Ексіджад. У більшості цих пацієнтів відмічалися порушення функції нирок, ниркова тубулопатія (синдром Фанконі), діарея чи стани, при яких порушується кислотно-лужна рівновага. Слід контролювати показники кислотно-лужної рівноваги відповідно до клінічних показань в цій групі пацієнтів. Слід розглянути можливість припинення терапії препаратом Ексіджад пацієнтам, у яких відмічається метаболічний ацидоз.

Дорослим пацієнтам потрібно зменшити добову дозу Ексіджаду до 10 мг/кг, якщо при двох послідовних застосуваннях спостерігається підвищення рівня креатиніну сироватки крові більше ніж на 33 % від середніх показників до лікування, а оцінюваний кліренс креатиніну знижується нижче нижньої межі нормального діапазону (< 90 мл/хв), і це не можна віднести на рахунок інших причин. Дітям можна зменшити дозу до 10 мг/кг, якщо при двох послідовних застосуваннях оцінюваний кліренс креатиніну нижче нижньої межі норми (< 90 мл/хв) та/або рівні креатиніну сироватки вище верхньої межі відповідної вікової норми.

При прогресуючому збільшенні рівня креатиніну сироватки крові вище середніх показників (на > 33 %) до лікування та/або якщо розрахований кліренс креатиніну нижче нижньої межі норми застосування Ексіджаду слід відмінити. Терапію даним препаратом можна буде відновити залежно від індивідуальних клінічно-лабораторних показників.

Тести на протеїнурію слід проводити раз на місяць. У разі необхідності також можуть контролюватися додаткові маркери ниркової тубулярної функції (наприклад глюкозурія, не пов'язана з діабетом та низькими рівнями в сироватці крові калію, фосфатів, магнію або уратів, фосфатурія, аміноацидурія). Зниження дози або переривання терапії можна розглядати, якщо наявні відхилення в рівнях тубулярних маркерів та/або при наявності клінічних показань. Про ниркову тубулопатію в основному повідомлялося у дітей та підлітків з бета-таласемією, які застосовували Ексіджад.

Якщо, незважаючи на зменшення дози і переривання терапії, креатинін сироватки крові залишається значно підвищеним та спостерігаються постійні відхилення в інших функціях нирок (наприклад протеїнурія, синдром Фанконі), пацієнта потрібно направити до фахівця, а в подальшому можна провести спеціальні дослідження (такі як ниркова біопсія).

Терапію Ексіджадом слід проводити з обережністю у пацієнтів із сироватковим рівнем креатиніну вищим за відповідну вікову межу норми. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам із кліренсом креатиніну між 40 та 60 мл/хв, а також у випадках, коли присутні додаткові фактори ризику, що можуть негативно вплинути на функцію нирок, такі як супутнє застосування інших лікарських засобів, дегідратація, гострі інфекції. Початкові дози препарату для пацієнтів із порушенням функції нирок такі ж, як і описані вище. Рівень сироваткового креатиніну слід перевіряти щомісяця у всіх пацієнтів, при необхідності денну дозу можна знизити на 10 мг/кг.

Функція печінки

Підвищення печінкових проб спостерігалось у пацієнтів, які застосовували Ексіджад. Постмаркетингові випадки печінкової недостатності, іноді з летальним наслідком, були зареєстровані у пацієнтів, які застосовували Ексіджад. Більшість повідомлень про печінкову недостатність стосувалися пацієнтів із вираженими захворюваннями, в тому числі з уже існуючим цирозом печінки. Однак не може бути виключена роль Ексіджаду як сприяючого або погіршуючого фактора.

Рекомендовано перевіряти рівні трансаміназ, білірубіну і лужної фосфатази до початку лікування, кожні 2 тижні протягом першого місяця і потім раз на місяць. При стійкому і прогресуючому підйомі рівня трансаміназ у сироватці, який не можна віднести на рахунок інших причин, прийом Ексіджаду слід припинити. Після з'ясування причин відхилень даних аналізів функції печінки або після повернення їх до нормального рівня можна розглянути можливість відновлення лікування Ексіджадом у нижчій дозі і подальшим поступовим її підвищенням.

Ексіджад не рекомендується пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, так як він не досліджувався у таких пацієнтів. Лікування було розпочато лише у пацієнтів з початковими рівнями печінкових трансаміназ, у 5 разів вищими від верхньої межі норми.

У хворих з короткою передбачуваною тривалістю життя (наприклад з високим ступенем ризику мієлодиспластичного синдрому), особливо коли супутні захворювання можуть збільшити ризик небажаних явищ, користь Ексіджаду може бути обмежена і може бути знижена ризиками. Як наслідок, лікування цих пацієнтів Ексіджадом не рекомендується.

Із обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам літнього віку у зв'язку з більш високою частотою небажаних реакцій (зокрема діареї).

Існують обмежені дані щодо дітей з таласемією, що не залежить від трансфузії. Тому терапію Ексіджадом слід проводити разом з моніторингом стану пацієнта для виявлення побічних реакцій та визначення рівня заліза. Крім того, перед початком лікування Ексіджадом дітей з тяжким перенасиченням заліза з таласемією, що не залежить від трансфузії, лікар повинен знати, що наслідки довготривалого впливу для таких пацієнтів на сьогодні невідомі.

Шлунково-кишковий тракт

Були зареєстровані виразки та кровотечі з верхнього відділу шлунково-кишкового тракту у пацієнтів, включаючи дітей і підлітків, які застосовували Ексіджад. У деяких пацієнтів спостерігалися множинні виразки. Повідомлялося про виразки, ускладнені перфорацією шлунково-кишкового тракту. Також повідомлялося про летальні шлунково-кишкові кровотечі, особливо у літніх пацієнтів, які мали гематологічні злоякісні новоутворення та/або низьку кількість тромбоцитів. Лікарів та пацієнтів слід повідомити про ознаки та симптоми шлунково-кишкових виразок та кровотеч під час терапії Ексіджадом та своєчасно розпочати додаткове обстеження і лікування, якщо є підозри на серйозні небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту. Слід дотримуватися обережності пацієнтам, які приймають Ексіджад одночасно з препаратами, що мають відомий ульцерогенний потенціал (такі як НПЗП, кортикостероїди або пероральні біфосфонати), а також пацієнтам, які приймають антикоагулянти, і пацієнтам з кількістю тромбоцитів нижче 50 000/мм ³ (50 х 10 ⁹ /л).

Порушення з боку шкіри

Під час лікування Ексіджадом можуть з'явитися висипи на шкірі. У більшості випадків висипи зникають спонтанно. За необхідності переривання лікування, після зникнення висипу його можна відновити в нижчій дозі і з подальшим поступовим підвищенням дози. У тяжких випадках це поновлення можна проводити у поєднанні з короткочасним прийомом пероральних стероїдів. Повідомлялося про випадки розвитку синдрому Стівенса–Джонсона в постмаркетинговий період. Існує ризик розвитку інших тяжких реакцій з боку шкіри (токсичний епідермальний некроліз, медикаментозний висип, що супроводжується еозинофілією та системними проявами). Якщо є підозра на виникнення синдрому Стівенса–Джонсона або інших тяжких реакцій з боку шкіри, лікування препаратом Ексіджад слід негайно припинити і не відновлювати.

Реакции повышенной чувствительности

Випадки серйозних реакцій гіперчутливості (таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк) були зареєстровані у пацієнтів, які отримували Ексіджад, переважно протягом першого місяця лікування. При виникненні таких реакцій Ексіджад слід відмінити і призначити відповідне медикаментозне лікування.

Органи зору та слуху

Були зареєстровані порушення слуху (зниження слуху) та зору (помутніння кришталика). Перед початком лікування і через рівні інтервали (кожні 12 місяців) рекомендується перевірка слуху і зору (включаючи фундоскопію). При виявленні порушень під час лікування, слід розглянути можливість зменшення дози або припинення лікування.

Порушення з боку крові

Були постмаркетингові повідомлення про лейкопенію, тромбоцитопенію або панцитопенію, або загострення цих порушень у пацієнтів, які отримували Ексіджад. Більшість цих пацієнтів уже мали існуючі гематологічні порушення, які часто пов'язані з кістковомозковою недостатністю. Проте не може бути виключена сприяюча або обтяжуюча роль даного препарату. Переривання лікування слід розглядати у пацієнтів, у яких виникає цитопенія невідомої етіології .

Інші фактори

Рекомендований щомісячний контроль феритину в сироватці крові для оцінки реакції пацієнта на терапію. Якщо рівень феритину в сироватці крові постійно падає нижче 500 мкг/л (при трансфузійному перенасиченні залізом) або нижче 300 мкг/л (при синдромах таласемії, що не залежать від трансфузій), слід розглянути питання про припинення лікування.

Результати тестів креатиніну сироватки крові, феритину сироватки крові і трансаміназ сироватки крові слід реєструвати та регулярно оцінювати на виявлення тенденцій. Результати слід також відмітити у карточці пацієнта.

У ході одного клінічного дослідження ріст і статевий розвиток дітей, які отримували Ексіджад протягом 5 років, не були порушені. Однак, як загальний застережний захід при лікуванні перенасичення залізом внаслідок трансфузії у дітей, слід контролювати масу тіла, ріст та статевий розвиток дітей через рівні інтервали (кожні 12 місяців).

Серцева дисфункція – відоме ускладнення тяжкого перенавантаження залізом. Серцеву функцію слід перевіряти у пацієнтів з тяжким перенавантаженням залізом під час тривалого лікування препаратом Ексіджад.

Кожна таблетка містить 272 мг (таблетки Ексіджад по 250 мг) або 544 мг (таблетки Ексіджад по 500 мг) лактози. Цей препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, порушенням всмоктування глюкози-галактози або тяжким дефіцитом лактази.

Не рекомендується одночасне застосування деферасіроксу з алюмінієвмісними антацидними препаратами. Не рекомендується одночасне застосування деферасіроксу з репаглінідом (субстратом CYP2C8) або з субстратами CYP1A2, що мають вузький терапевтичний індекс, такими як теофілін, клозапін або тизанідин.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Беременность

Клінічні дані щодо впливу деферасіроксу на перебіг вагітності відсутні. У дослідженнях на тваринах токсичного впливу на репродуктивну функцію при введенні материнських токсичних доз не виявлено. Потенційний ризик для людини невідомий.

Як застережний захід не рекомендується застосовувати Ексіджад в період вагітності, якщо тільки для цього немає життєво важливих показань.

Период кормления грудью

У дослідженнях на тваринах було виявлено, що деферасірокс швидко й екстенсивно виділяється в материнське молоко. Впливу на потомство виявлено не було. Невідомо чи виділяється деферасірокс в грудне молоко людини. Годування груддю під час лікування Ексіджадом не рекомендоване.

Фертильность

Немає даних щодо фертильності у людей. У тварин не було виявлено небажаної дії на чоловічу або жіночу фертильність.

Дети.

Рекомендації щодо дозування для дітей у віці від 2 до 17 років такі самі, як і для дорослих пацієнтів. При розрахунку дози слід враховувати зміни маси тіла дітей з часом. У дітей віком від 2 до 5 років експозиція нижча, ніж у дорослих, тому ця вікова група може потребувати вищих доз, ніж необхідно для дорослих. Однак початкова доза повинна бути такою ж, як для дорослих, а далі розраховується індивідуально.

Безпека та ефективність препарату Ексіджад для дітей віком до 23 місяців ще не встановлені.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Дослідження впливу препарату Ексіджад на здатність керувати автотранспортом й іншими механізмами не проводилися. Пацієнти, які відчувають незвичайний несприятливий вплив, запаморочення, повинні утримуватись від керування автомобілем та праці з іншими механізмами.

Способ применения и дозы.

Трансфузійне перенасичення залізом

Початкове та підтримувальна лікування препаратом Ексіджад мають проводити лікарі, що мають досвід лікування хронічного перенасичення залізом. Рекомендовано починати лікування після трансфузії близько 20 одиниць (≈100 мл/кг) еритроцитарної маси або за наявності даних клінічного контролю, що свідчать про наявність хронічного перенасичення залізом (наприклад, при концентрації феритину в сироватці крові > 1000 мкг/л). Дози (у мг/кг) повинні бути розраховані та округлені до найближчого дозування цілої таблетки.

Цілями залізохелатної терапії є виведення заліза, введеного при трансфузії та, за необхідності, зниження існуючої концентрації заліза.

Дозировка

Початкова доза

Рекомендована початкова добова доза препарату Ексіджад становить 20 мг/кг маси тіла.

Для пацієнтів, які потребують зниження підвищених рівнів заліза в організмі і які отримують більшe 14 мл/кг/місяць еритроцитарної маси (приблизно > 4 одиниць/місяць для дорослого пацієнта), початкова добова доза може становити 30 мг/кг. Для пацієнтів, які не потребують зниження підвищених рівнів заліза в організмі і які отримують меншe 7 мл/кг/місяць еритроцитарної маси (приблизно < 2 одиниць/місяць для дорослого пацієнта), початкова добова доза може становити 10 мг/кг. Необхідно контролювати реакцію пацієнта та розглядати можливість підвищення дози, якщо не досягнуто достатнього ефекту.

Пацієнтам з хорошою клінічною відповіддю на лікування дефероксаміном, можна призначати початкову дозу Ексіджаду, що становить половину дози дефероксаміну (наприклад, пацієнт, який отримує дефероксамін у дозі 40 мг/кг/добу протягом 5 днів, може бути переведений на початкову добову дозу Ексіджаду 20 мг/кг/добу).

Якщо добова доза становить менше 20 мг/кг маси тіла, необхідно контролювати клінічну відповідь пацієнта та розглянути можливість підвищення дози, якщо не отримано достатнього ефекту.

Корекція дози

Рекомендується щомісячно контролювати рівень феритину в сироватці крові та, при необхідності, коригувати дозу препарату Ексіджад кожні 3-6 місяців на основі змін рівня феритину в сироватці крові. Корекція дози повинна здійснюватися поетапно, по 5-10 мг/кг, та відповідати індивідуальній реакції пацієнта і терапевтичним цілям (підтримання або зниження залізом). Для пацієнтів, у яких застосування даного препарату у дозі 30 мг/кг не забезпечує необхідного контролю (наприклад, рівні феритину в сироватці крові постійно перевищують 2 500 мкг/л та не виявляють тенденції до зниження з часом), можливе застосування дози до 40 мг/кг. Дані довгострокової ефективності та безпеки препарату Ексіджад при застосуванні у дозах, вищих 30 мг/кг, на сьогодні обмежені. У разі дуже незадовільного контролю гемосидерозу у дозі до 30 мг/кг подальше збільшення (максимум дози 40 мг/кг) може не забезпечити задовільного контролю і можуть бути розглянуті альтернативні варіанти лікування. Якщо задовільний контроль не забезпечується дозами, вищими 30 мг/кг, не слід продовжувати лікування в таких дозах та потрібно розглядати альтернативні варіанти лікування. Не рекомендовано призначати препарат у дозі вище 40 мг/кг, оскільки досвід застосування обмежений.

Пацієнтам, які застосовують препарат у дозі більше 30 мг/кг, слід розглядати можливість зниження дози поетапно, по 5-10 мг/кг, при досягненні контролю (наприклад, рівні феритину в сироватці крові постійно нижчі 2 500 мкг/л та виявляють тенденції до зниження з часом). Пацієнтам, у яких рівень феритину в сироватці крові досяг бажаного показника (зазвичай між 500 та 1 000 мкг/л), знижувати дозу необхідно поступово – по 5-10 мг/кг, щоб підтримати значення сироваткових рівнів феритину в рамках бажаного діапазону. Якщо рівень феритину в сироватці крові послідовно знижується до значення менше 500 мкг/л, лікування слід припинити.

Синдроми таласемії, що не залежать від трансфузій

Слід розпочинати хелатну терапію лише за наявності перенасичення залізом (концентрація заліза у печінці [LIC] ≥ 5 мг Fe/г сухої ваги [dw] або рівні феритину в сироватці крові стабільно > 800 мкг/л). Показник LIC є пріоритетним для визначення перенасичення залізом і повинен використовуватися, якщо це можливо. Слід дотримуватись обережності під час проведення хелатної терапії у всіх пацієнтів для мінімізації ризику перенасичення хелатами.

Початкова доза

Рекомендована початкова добова доза препарату Ексіджад для пацієнтів з синдромами таласемії, що не залежать від трансфузій, становить 10 мг/кг маси тіла.

Корекція дози

Рекомендується щомісячно контролювати рівень феритину в сироватці крові. По закінченню кожних 3-6 місяців лікування слід розглядати доцільність поетапного підвищення дози, по 5-10 мг/кг, якщо показник LIC у пацієнта ≥ 7 мг Fe/г сухої ваги або рівні феритину в сироватці крові стабільно > 2 000 мкг/л і не виявляють тенденції до зниження з часом, а пацієнт добре переносить лікарський засіб. Не рекомендовано призначати препарат у дозах вище 20 мг/кг, оскільки досвід застосування доз вище цього рівня пацієнтам з синдромами таласемії, що не залежать від трансфузій, відсутній.

Для пацієнтів, яким показник LIC не визначали, а рівні феритину в сироватці крові ≤ 2 000 мкг/л, дози не повинні перевищувати 10 мг/кг.

Для пацієнтів, яким доза була підвищена > 10 мг/кг, рекомендується знизити дозу до 10 мг/кг або менше, коли показник LIC стає < 7 мг Fe/г сухої ваги або рівні феритину в сироватці крові стають ≤ 2 000 мкг/л.

Припинення лікування

Після досягнення задовільного рівня заліза в організмі (показник LIC < 3 мг Fe/г сухої ваги або рівні феритину в сироватці крові < 300 мкг/л) лікування слід припинити. Відсутні дані про повторне лікування пацієнтів, у яких спостерігається повторне накопичення заліза після досягнення задовільного рівня заліза в організмі, отже, повторне лікування не може бути рекомендовано.

Особые группы пациентов

Пацієнти літнього віку (понад 65 років)

Рекомендації щодо дозування для пацієнтів літнього віку такі ж, як описано вище. У ході клінічних досліджень у пацієнтів літнього віку була більш висока частота небажаних реакцій, ніж у молодших пацієнтів (зокрема діареї), тому слід ретельно стежити за небажаними явищами, які можуть потребувати корекції дози.

Дети

Рекомендації щодо дозування для дітей у віці від 2 до 17 років такі ж, як для дорослих пацієнтів. При розрахунку дози слід враховувати зміни маси тіла дітей з часом. У дітей віком від 2 до 5 років експозиція нижча, ніж у дорослих. Тому ця вікова група може потребувати вищих доз, ніж необхідно дорослим. Однак початкова доза повинна бути такою ж, як для дорослих, а далі титрується індивідуально.

Для дітей з синдромами таласемії, що не залежать від трансфузій, доза не має перевищувати 10 мг/кг. У цих пацієнтів ретельний контроль показника LIC та рівнів феритину в сироватці крові є необхідним для уникнення перенасичення хелатами: окрім щомісячної оцінки рівнів феритину в сироватці крові, слід ретельно контролювати показник LIC кожні три місяці, якщо рівень феритину в сироватці крові становить ≤ 800 мкг/л.

Безпека та ефективність препарату Ексіджад для дітей від народження до 23 місяців ще не встановлені.

Пациенты с нарушением функции почек

Застосування Ексіджаду пацієнтам з нирковою дисфункцією не вивчалося та протипоказано пацієнтам з приблизним кліренсом креатиніну < 60 мл/хв.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Застосування препарату Ексіджад пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки не рекомендується (клас С за шкалою Чайлда–П'ю). Для пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (клас B за шкалою Чайлда–П'ю) дозу слід знизити до 50 %. Препарат слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Слід контролювати функцію печінки у всіх пацієнтів кожні 2 тижні протягом першого місяця, а потім щомісяця.

Способ применения

Ексіджад слід приймати один раз на добу натщесерце за 30 хвилин до їди, бажано в один і той самий час. Таблетки диспергують, розмішуючи в склянці води, апельсинового або яблучного соку (100-200 мл) до отримання однорідної суспензії. Після проковтування суспензії будь-який залишок потрібно змити невеликим об'ємом води або соку і теж випити. Таблетки не слід жувати або ковтати цілими.

Передозировка.

Повідомлялось про випадки передозування препарату (прийом препарату в дозах у 2-3 рази вищих від призначеної протягом кількох тижнів). В одному випадку передозування призвело до субклінічної форми гепатиту, який минув після тимчасового припинення застосування препарату. Разові дози 80 мг/кг у пацієнтів з таласемією і перенавантаженням залізом викликали слабку нудоту і діарею.

Гострі ознаки передозування можуть включати нудоту, блювання, головний біль та діарею. При передозуванні слід спровокувати блювання або провести промивання шлунка, а також призначити симптоматичне лікування.

Побочные реакции.

Під час лікування Ексіджадом у дорослих та дітей найчастіше повідомлялось про побічні реакції з боку ШКТ (26 % пацієнтів) – в основному, нудота, блювання, діарея або біль у животі та висипи на шкірі (7 % пацієнтів). Про діарею повідомлялося частіше у дітей віком від 2 до 5 років, ніж у старших пацієнтів. Ці реакції є дозозалежними, загалом слабко або помірно вираженими; у більшості випадків вони зникають навіть при продовженні застосування препарату.

Під час клінічних досліджень приблизно у 36 % пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові на > 33 % у двох або більше послідовних вимірюваннях, іноді вище верхньої межі норми. Це явище було дозозалежним. Приблизно у двох третин пацієнтів, у яких відмічалося підвищення креатиніну сироватки крові, показники повернулися до рівня нижче 33 % без корекції дози. У решти пацієнтів підвищення креатиніну сироватки крові не завжди відповідало на зниження дози або припинення застосування препарату. У деяких випадках лише після зниження дози значення концентрації креатиніну в сироватці крові стабілізувалися.

У ретроспективному мета-аналізі даних щодо 2102 дорослих та дітей з бета-таласемією трансфузійним перенасиченням залізом (у тому числі за різними показниками, такими як інтенсивність трансфузії, спосіб застосування та тривалість лікування), що проходили лікування у двох рандомізованих клінічних дослідженнях та чотирьох відкритих дослідженнях тривалістю до п'яти років, середнє значення кліренсу креатиніну зменшилось на 13,2 % у дорослих пацієнтів (95 % СІ: – 14,4 % до 12,1 %; n=935) і 9,9 % (95 % СІ: – 11,1 % до 8,6 %; n=1 142) у дітей протягом першого року лікування. У субпопуляції пацієнтів, що лікувалися більш ніж один рік (n=250 більше п'яти років), у наступні роки не спостерігалося подальшого зниження середнього значення кліренсу креатиніну.

У однорічному, рандомізованому, подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні у пацієнтів з синдромами таласемії, що не залежать від трансфузій, і перенасиченням залізом діарея (9,1 %), висипання (9,1 %) та нудота (7,3 %) були найбільш частими пов'язаними з лікарським засобом небажаними явищами, що спостерігалися у пацієнтів, які отримували Ексіджад у дозі 10 мг/кг/добу. Відхилення у показниках сироваткового креатиніну та кліренсу креатиніну були зареєстровані відповідно у 5,5 % та 1,8 % пацієнтів, які отримували Ексіджад у дозі 10 мг/кг/добу. Підвищення рівня печінкових трансаміназ більше ніж у 2 рази від вихідного рівня та у 5 разів від верхньої межі норми були зареєстровані у 1,8 % пацієнтів, які отримували Ексіджад у дозі 10 мг/кг/добу.

Категория частоты нежелательных реакций определена следующим образом: очень часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, <1/100); редко (≥ 1/10 000, < 1/1 000); очень редко (<1/10 000); неизвестно (невозможно установить по имеющимся данным). Внутри каждой группы частоты побочные реакции представлены в порядке убывания тяжести.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: невідомо – панцитопенія ¹ , тромбоцитопенія ¹ , посилення анемії ¹ , нейтропенія.

З боку імунної системи : невідомо – реакції гіперчутливості (включаючи анафілаксію та ангіоневротичний набряк) ¹ .

Порушення метаболізму та розлади травлення: невідомо – метаболічний ацидоз.

З боку психіки: нечасто – занепокоєння, порушення сну.

З боку нервової системи : часто – головний біль, нечасто – запаморочення.

З боку органів зору: нечасто – рання катаракта, макулопатія, неврит зорового нерва.

З боку органів слуху і вестибулярного апарату : нечасто – втрата слуху.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння : нечасто – біль у глотці та гортані.

З боку травного тракту: часто – діарея, запор, блювання, нудота, біль у животі, здуття живота, диспепсія; нечасто – шлунково-кишкова кровотеча, виразка шлунка (включаючи множинні виразки), виразка дванадцятипалої кишки, гастрит; рідко – запалення стравоходу; невідомо – перфорація шлунково-кишкового тракту.

З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення рівня трансаміназ; нечасто – гепатит, жовчнокам'яна хвороба; невідомо – печінкова недостатність ¹ .

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висипання, свербіж; нечасто – порушення пігментації; невідомо – синдром Стівенса–Джонсона ¹ , лейкоцитокластичний васкуліт ¹ , кропив'янка ¹ , мультиформна еритема ¹ , алопеція ¹ .

З боку нирок і сечовивідних шляхів: дуже часто – підвищення рівня креатиніну в крові; часто – протеїнурія; нечасто – ниркова тубулопатія (синдром Фанконі), глюкозурія; невідомо – гостра ниркова недостатність ¹ , тубулоінтерстиціальний нефрит ¹ , нефролітіаз, гострий тубулярний некроз ¹ .

Загальні розлади і порушення, пов'язані зі способом введення препарату: нечасто – підвищення температури тіла, набряк, втома.

¹ Небажані реакції, зареєстровані під час постмаркетингових досліджень із спонтанних повідомлень, для яких не завжди можна надійно встановити частоту або причинний зв'язок із експозицією лікарського засобу.

У 2 % випадків були зареєстровані жовчні камені і пов'язані з ними порушення з боку жовчовивідних шляхів. Також у 2 % випадків спостерігалося підвищення активності печінкових трансаміназ. Іноді (0,3 % випадків) спостерігалось підвищення рівня печінкових трансаміназ більше ніж у 10 разів від верхньої межі норми, що свідчить про розвиток гепатиту. В ході постмаркетингових досліджень повідомлялось про випадки розвитку печінкової недостатності у пацієнтів, іноді зі смертельним наслідком, особливо у пацієнтів з уже наявним цирозом печінки. Під час постмаркетингових досліджень повідомлялося про випадки розвитку метаболічного ацидозу. У більшості цих пацієнтів відмічалося порушення функції нирок, ниркова тубулопатія (синдром Фанконі), діарея або стани, при яких порушується кислотно-лужна рівновага. Серйозний гострий панкреатит може виникнути як ускладнення жовчних каменів (та пов'язаних з ними порушень з боку жовчовивідних шляхів). Як і при застосуванні інших хелаторів заліза, повідомлялось про високу частоту втрати слуху та помутніння кришталика (рання катаракта).

Дети

Про діарею повідомлялося частіше у дітей віком від 2 до 5 років, ніж у старших пацієнтів.

Ниркова тубулопатія в основному зареєстрована у дітей та підлітків з бета-таласемією, які застосовували Ексіджад.

Несовместимость.

Розчинення в газованих напоях або молоці не рекомендується через утворення піни та повільного диспергування, відповідно.

Термін придатності .

3 года.

Условия хранения.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи при температурі не вище 30 С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка .

По 28 таблеток в упаковці.

Категория отпуска.

По рецепту.

Производитель.

Новартіс Фарма Штейн АГ / Novartis Pharma Stein AG.

Місцезнаходження.

Шаффхаусерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія / Schaffhauserstrasse, 4332 Stein, Switzerland.

ДЕФЕРАЗИРОКС

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа