Личный кабинет
АФФИДА МАКС С АРГИНИНОМ порошок для орального раствора 400мг №20
ots
Код товара: 744608
Производитель: Delta Medical Promotions (Швейцария)
3 700,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 16.06.2025
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Аффид макс с аргинином
Affida Max с аргинином
Композиция:
Активное вещество: ибупрофен;
1 SACHET содержит 400 мг * ибупрофен;
Эксципиенты: аргинин, аспартам (E 951), сахар, бикарбонат натрия, сахарин натрия, лаурилсульфат натрия, ментол, ароматизатор мяты, очищенная вода.
Дозировка формы. Гранулы для перорального раствора.
Основные физико -химические свойства: белые или почти белые гранулы с мятным ароматом.
Фармакотерапевтическая группа.
Нестероидальные анти -инфляционные и анти -ривматические агенты.
ATH M01A E01 Код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Ибупрофен представляет собой негероидальное соединение, производное пропионовой кислоты с выраженными анти -инфляционными, анальгетическими и антифрамовыми свойствами. Его механизм действия может быть вызван ингибированием синтеза простагландинов. Простагландины играют важную роль в развитии лихорадки, боли и воспаления. Экспериментальные данные показывают, что ибупрофен может конкурентно ингибировать влияние низких доз ацетилсалициловой кислоты на агрегацию тромбоцитов во время введения. Некоторые фармакодинамические исследования показали, что при получении 400 мг ибупрофена в течение 8 часов до или в течение 30 минут после введения дозы ацетилсалициловой кислоты при немедленном высвобождении (81 мг), влияние ацетилсалициловой кислоты на агрегацию тромбоксана или тромбоцитов было уменьшено. Тем не менее, ограничения экспериментальных данных и неопределенности в отношении возможности их экстраполяции в клиническую ситуацию не делают явного вывода, что ибупрофен регулярно использует и предсказывает клинические эффекты с нерегулярным использованием ибупрофена.
- Ибупрофен - это препарат, обладающий линейными свойствами фармакокинетики.
Ибупрофен при перспективе быстро и приблизительно 80 % поглощается в желудочно -кишечном тракте (желудочно -кишечный тракт). Ибупрофен с аргинином в пеллетах для приготовления перорального раствора имеет высокое и быстрое поглощение из-за присутствия аминокислоты L-аргинина, которая способствует ее солюбилизации и улучшает его биодоступность. Пик концентрации в плазме достигается через 20 минут после использования. При принятии ибупрофена с аргинином в гранулах для перорального раствора не было обнаружено накопления лекарственного средства или его метаболитов.
Очевидный объем распределения ибупрофена после перорального введения составляет от 0,1 до 0,2 л/кг, значительное связывание с белками плазмы составляет около 99 %.
Ибупрофен в значительной степени метаболизируется в печени путем гидроксилирования и карбоксилирования ибутильной группы, а метаболиты ибупрофена не обладают фармакологической активностью.
Вывод ибупрофена из тела происходит в основном по почках через 24 часа. Приблизительно 10 % выводятся в неизменной форме и 90 % - в виде неактивных метаболитов в большей степени в форме глюкуронидов.
Использование ибупрофена с задержкой пищи t max (от ± 2 часа натощак, до ± 3 часа после еды), хотя это не влияет на количество поглощения.
Клинические характеристики.
Индикация.
- Симптоматическое лечение лихорадки.
- Лечение легкой и умеренной боли, включая мигрени.
- Симптоматическое лечение артрита (включая ювенильный ревматоидный артрит), артроз, анкилозирующий спондилит и нерематическое воспаление.
- Симптоматическое облегчение при первичной дисменореи.
Противопоказание.
- Гиперчувствительность к ибупрофену или любому из экспрессионных препаратов.
- Гиперчувствительность к салицилатам или другим НПВП (пациенты с астмой в истории, острый ринит, крапия, ангионеротический отек или другие реакции аллергического типа после использования веществ с аналогичным действием).
- Воспалительные заболевания кишечника.
- Тяжелая печеночная недостаточность.
- Сильная почечная недостаточность.
- Пациенты с геморрагическим диатезом или другими нарушениями коагуляции в крови.
- История желудочно -кишечного кровотечения или перфорации, связанная с использованием НПВП.
- Пептическая язва/кровотечение в активной форме или в анамнезе рецидивов (два или более выраженные эпизоды подтвержденной язвенной язвы или кровотечения).
- Пептическая язва желудка или двенадцатиперстной кишки.
- Серьезная сердечная недостаточность (класс IV по классификации NYHA).
- III ТРИМЕРЕР БЕРЕМЕННОСТИ. (См. Раздел «Функции приложения»).
- цереброваскулярное или другое кровотечение в активной фазе.
- нарушение гематопоэза неизвестной этиологии.
- тяжелое обезвоживание (вызванное рвотой, диареей или недостаточной жидкостью).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
НПВП следует использовать с осторожностью в сочетании с другими лекарствами, которые могут увеличить риск язвы желудочно -кишечного тракта, желудочно -кишечного кровотечения или нарушения почечной функции. Экспериментальные данные показывают, что ибупрофен может ингибировать влияние низких доз ацетилсалициловой кислоты на агрегацию тромбоцитов при использовании. Однако, учитывая ограниченные данные и двусмысленность возможности экстраполяции в клиническую ситуацию, невозможно сделать четкий вывод относительно регулярного использования ибупрофена и вероятных клинических эффектов с нерегулярным потреблением ибупрофена.
Ибупрофен, как и другие НПВП, не должен использоваться в сочетании с:
Антикоагулянты. NSAID могут усилить влияние антикоагулянтов серии дикумаринов, таких как варфарин (см. Раздел «Особенности применения»).
Антиагреганты препаратов. НПВП увеличивают риск желудочно -кишечного кровотечения (см. Раздел «Функции применения»).
Ацетилсалициловая кислота. Обычно не рекомендуется использовать ибупрофен одновременно с ацетилсалициловой кислотой из -за потенциального увеличения побочных реакций, за исключением случаев, когда врач был назначен ацетилсалициловая кислота (доза, не превышающая 75 мг в день).
Экспериментальные данные показывают, что при использовании ибупрофен может конкурентно подавлять влияние низкой дозы ацетилсалициловой кислоты на агрегацию тромбоцитов. Хотя существует неопределенность в отношении экстраполяции этих данных в клиническую ситуацию, невозможно исключить вероятность того, что регулярное длительное использование ибупрофена может уменьшить кардиопротектор о низких дозах ацетилсалициловой кислоты. При несистемном использовании ибупрофена такой клинически значимый эффект считается маловероятным (см. Раздел «Фармакодинамика»).
Кортикостероиды. Увеличение риска язв желудочно -кишечного тракта или кровотечения при использовании с НПВП (см. Раздел «Функции применения»).
Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина . Может увеличить риск желудочно -кишечного кровотечения (см. Раздел «Особенности использования»).
Другие НПВП , включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 . Следует избегать сопутствующего введения с другими НПВП, так как использование различных НПВП может увеличить риск язв желудочно -кишечного тракта или кровотечения из -за синергетического эффекта.
Метотрексат (в дозах 15 мг/неделя или более). При использовании НПВП и метотрексата с 24-часовым интервалом в плазме крови наблюдается повышенный уровень метотрексата (почечный клиренс метотрексата может быть снижен в результате действия НПВП) с последующим увеличением риска токсического эффекта метотрексата. Поэтому следует избегать ибупрофена у пациентов, получающих лечение метотрексатом с высокими дозами.
Гидантоины и сульфаниламиды . Токсический эффект этих веществ может быть усилен при использовании с НПВП. При использовании с ибупрофеном уровни фенитоина в плазме крови могут увеличиться.
Полем НПВП не следует использовать в сочетании с тиклоидом из -за риска аддитивного воздействия на ингибирование тромбоциты.
Полем НПВП могут увеличить плазменный литий за счет снижения клиренса почек лития. Следует избегать сопутствующего использования лития с НПВП, за исключением случаев, когда уровни лития контролируются. Необходимо рассмотреть возможность снижения дозы лития.
NSAID не следует использовать в течение 8-12 дней после использования мифепинстона, так как это может снизить эффективность MyFeppRistone.
Должен быть осторожным при применении с:
Полем НПВП могут увеличить риск токсических эффектов дигоксина, повышая его уровень в плазме крови.
Сердечные гликозиды . НПВП могут увеличить сердечную недостаточность, снижая скорость клубочковой фильтрации и повышая уровень сердечных гликозидов.
Метотрексат (в низких дозах, менее 15 мг/неделя) . Использование ибупрофена повсюду
24 часа до или после введения метотрексата может увеличить концентрацию метотрексата и увеличить его токсичность. При использовании НПВП в сочетании с метотрексатом в низких дозах кровь пациента следует тщательно контролироваться, особенно в течение первых недель сопутствующего использования. Кроме того, наблюдения должны быть особенно осторожны в случае нарушения функции почек, независимо от степени, особенно у пожилых пациентов, и контролировать функцию почк, чтобы предотвратить возможное снижение клиренса метотрексата.
24 часа до или после введения метотрексата может увеличить концентрацию метотрексата и увеличить его токсичность. При использовании НПВП в сочетании с метотрексатом в низких дозах кровь пациента следует тщательно контролироваться, особенно в течение первых недель сопутствующего использования. Кроме того, наблюдения должны быть особенно осторожны в случае нарушения функции почек, независимо от степени, особенно у пожилых пациентов, и контролировать функцию почк, чтобы предотвратить возможное снижение клиренса метотрексата.
Полем Увеличивает эффект ибупрофена.
НПВП могут уменьшить экскрецию аминогликозидов.
Полем Пациенты, получающие ибупрофен в сочетании с пентоксифиллином, могут увеличить риск кровотечения, поэтому рекомендуется контролировать время кровотечения.
Уровень фенитоина в плазме может увеличиваться при использовании с ибупрофеном.
Пробенецид и сульфиразон. Сопутствующее использование может привести к увеличению концентрации ибупрофена в плазме крови. Это взаимодействие может быть связано с механизмом ингибирования в месте, где почечная канальская секреция и глюкуроническая секреция, а также может потребовать корректировки дозы ибупрофена.
Есть сообщения о случаях судорог, которые могут быть вызваны одновременным использованием хинолонов и некоторых НПВП.
Тиазиды, вещества, связанные с тиазидами , петлями диуретики и диуретики, способствующие калие. НПВП могут уменьшить мочегонное действие этих препаратов, а также одновременное использование НПВП и диуретиков может увеличить риск почечной недостаточности в результате снижения почечного кровотока. Как и в случае других НПВП, сопутствующее использование с диуретиками калия может привести к повышению уровня калия, поэтому необходимо контролировать уровень калия в плазме крови.
НПВП могут усилить гипогликемический эффект сульфонилмочевины, заменяя ее связи плазменными белками. При использовании рекомендуется проверить значения глюкозы в крови в качестве профилактической меры.
Циклоспорин, такролимус . Сопутствующее использование с НПВП может увеличить риск нефротоксичности из -за снижения почечного синтеза простагландинов. Одновременное использование этих препаратов должно быть тщательно контролироваться.
Антигипертензивные препараты (включая ингибиторы ACE или бета-блокаторы ) и диуретики. НПВП могут снизить эффективность диуретиков и антигипертензивных препаратов. У некоторых пациентов с нарушением функции почек (например, у пациентов с дегидратированными или у пожилых пациентов с ослабленной функцией почек) одновременное использование ингибитора АПФ или антагониста ангиотензина II и препаратов, которые ингибируют циклооксигеназу к дальнейшему воздействию. Поэтому такие комбинации должны быть назначены с осторожностью, особенно у пожилых пациентов. При необходимости длительное лечение должно быть адекватной гидратацией пациента и рассмотреть возможность мониторинга функции почек в начале комбинированного лечения, а также с некоторой частотой в будущем. Диуретики могут увеличить риск нефротоксических эффектов НПВП.
Калий -элегантный диуретики. Сопутствующее использование ибупрофена и калий -диуретиков может привести к гиперкалиемии (рекомендуется проверить сывороточный калий).
Ингибитор цитохрома CYP2C9. Потребление ибупрофена с ингибиторами CYP2C9 может увеличить эффект ибупрофена (субстрат CYP2C9). В исследовании, проведенном с вориконазолом и флуконазолом (ингибиторов CYP2C9), наблюдалось увеличение влияния S (+) - ибупрофена с 80 до 100 %. Снижение дозы ибупрофена следует учитывать при одновременном введении мощных ингибиторов CYP2C9, особенно при использовании высоких доз ибупрофена как вориконазола, так и флуконазола.
Полем Риск кровотечения может увеличиться.
Сопутствующее использование может увеличить риск токсического воздействия на эритроциты из -за воздействия на ретикулоциты. Тяжелая анемия происходит через неделю после начала использования НПВП. Во время одновременной терапии с НПВП следует контролировать кровь, особенно в начале лечения. Существуют свидетельства повышенного риска гемартроза и гематомы у ВИЧ-инфицированных пациентов с гемофилией в случае сопутствующего лечения зидовудином и ибупрофеном.
Сахарные лекарства. Ибупрофен усиливает антидипиральные антидиабетические препараты и инсулин. Регулировка дозы может быть необходимой. В качестве меры предосторожности при использовании этих препаратов рекомендуется контролировать уровень глюкозы в крови.
Растительные экстракты. Гинкго Билоба может увеличить риск кровотечения при использовании с НПВП.
Еда . Использование ибупрофена вместе с едой задерживает скорость поглощения ибупрофена (см. Раздел «Фармакокинетика»).
Алкоголь Следует избегать ибупрофена пациентами, которые злоупотребляют алкоголем (14–20 или более доз алкогольных напитков в неделю), учитывая риск побочных эффектов желудочно -кишечного тракта, включая кровотечение.
Особенности приложения.
Побочные реакции могут быть сведены к минимуму с использованием самой низкой эффективной дозы в течение кратчайшего периода времени для контроля симптомов (см. Раздел «Применение и доза»).
Другие НПВП. Сопутствующее использование ибупрофена с другими НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2, увеличивает риск побочных реакций, поэтому его следует избегать.
Системная волчанка эритематозу и смешанные заболевания соединительной ткани. Ибупрофен следует использовать с осторожностью в проявлениях системной волчанки и смешанных заболеваний соединительной ткани из -за повышенного риска асептического менингита.
Порфирин метаболизм. Следует соблюдать осторожность у пациентов с врожденным метаболизмом порфирина (например, острая прерывистая порфирия).
Желудочно -кишечные риски. При использовании всех НПВП развитие желудочно -кишечного кровотечения, язв или перфораций, которые могут быть смертельными, в любой период времени во время лечения с или без превентивных симптомов, независимо от наличия серьезных желудочно -кишечных кровотечений в анамнезе.
Риск желудочно -кишечного кровотечения, язв или перфораций увеличивается с анамнезом у пациентов с язвой анамнеза, особенно если язва осложняется кровотечением или перфорацией (см. Противопоказания) и у пожилых пациентов. Такие пациенты должны начать лечение с минимальной возможной дозы. Возможность одновременных рецептурных препаратов (например, ингибиторов мизопростола или протонного насоса) должна рассматриваться тем пациентам, которые одновременно принимают ацетилсалициловую кислоту при низкой дозе или других лекарственных средствах, которые могут увеличить риск желудочно -кишечного тракта (см. Раздел «взаимодействия с другими лекарствами и другими лекарствами).
Пациенты, особенно пожилые люди, с историей желудочно -кишечного тракта, должны сообщать о любых необычных симптомах брюшной полости (включая желудочно -кишечное кровотечение), во время лечения и особенно на начальных этапах лечения.
Пациентам, которые получают сопутствующее лечение лекарственными средствами, которые могут увеличить риск язв или кровотечение, такие как пероральные кумарические антиагрегатные лекарства, такие как ацетилсалициловая кислота (см. Раздел с другими препаратами), должны назначаться с осторожностью. Вы также должны быть осторожны при использовании с пероральными кортикостероидами и селективными ингибиторами обратного захвата серотонина. В случае желудочно -кишечного кровотечения или язв у пациентов, получающих ибупрофен, лечение должно быть немедленно прекращено (см. Противопоказания).
НПВП следует использовать с осторожностью у пациентов с язвенным колитом и заболеванием в анамнезе и заболеваний, возможно, обострение этих заболеваний (см. Раздел «Неблагоприятные реакции»).
От сердечно -сосудистой системы и цереброваскулярных рисков. Пациенты с артериальной гипертонией и/или в анамнезе лечения должны быть тщательно начаты с осторожности (требуется консультация врача), поскольку лечение ибупрофена, а также других НПВП сообщило о случаях удержания жидкости, гипертонии и отека.
Клинические исследования и эпидемиологические данные показывают, что использование ибупрофена, особенно в высоких дозах (2400 мг в день), может быть связано с немного повышенным риском артериальных тромботических осложнений (таких как инфаркт миокарда или инсульта). В целом, эпидемиологические исследования не предполагают, что низкая доза ибупрофена (например, ≤ 1200 мг в день) может привести к увеличению риска артериальных тромботических осложнений.
Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ-ІІІ за класифікацією NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід призначати ібупрофен тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Слід уникати високих доз (2400 мг на добу).
Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу).
Вплив на шкіру. Повідомлялося про рідкісні серйозні реакції з боку шкіри, що можуть призвести до летального наслідку, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, що пов'язані із застосуванням НПЗЗ (див. розділ «Побічні реакції»).
Високий ризик виникнення цих реакцій на початку терапії. Початок реакції виникає в більшості випадків протягом першого місяця лікування. Також повідомлялося про випадок гострого генералізованого екзантемального пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, що містять ібупрофен.
Слід припинити застосування ібупрофену при появі перших ознак та симптомів уражень шкіри, таких як шкірні висипання, ураження слизової або будь-які інші ознаки гіперчутливості.
У виключних випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин. На цей час не можна виключати вплив НПЗЗ на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у випадку вітряної віспи.
Аллергия. StodoTriMAWORYSEROSESORSERYSHEREжNOSTY -ypaцntiw Ведь - это имени, арихик, ведущий
У пацієнтів, які страждають на сінну гарячку, носові поліпи, хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів, мають алергічні захворювання в анамнезі, існує підвищений ризик виникнення алергічних реакцій, які можуть проявлятися як напади астми (так звана аналгетична астма), набряк Квінке або кропив'янка.
Як і при застосуванні інших НПЗЗ, можуть спостерігатися алергічні реакції, зокрема анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть без попереднього застосування лікарського засобу.
Хірургічні втручання. Слід дотримуватися обережності безпосередньо після обширних хірургічних втручань.
Вплив на нирки/печінку. Ібупрофен слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями нирок або печінки, особливо під час супутньої терапії діуретиками, оскільки пригнічення простагландинів може призвести до затримки рідини та подальшого погіршення функції нирок. Таким пацієнтам слід застосовувати найнижчу можливу дозу ібупрофену та регулярно контролювати функцію нирок. При тривалому застосуванні ібупрофену необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки, функції нирок, а також гематологічну функцію/картину крові.
Вплив на органи дихання. З обережністю слід призначати ібупрофен пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму або мають її в анамнезі, оскільки НПЗЗ можуть спричинити бронхоспазм у таких пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»).
Вплив на фертильність у жінок. Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, при довготривалому застосуванні (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) можуть погіршити фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію. Цей процес є оборотним після припинення лікування.
Другой. Як й IThnш npзз, иуэпрофен, и на пружине. Ведь по -прежнему Як -пост ведь. ДОГИИ
Ібупрофен, подібно до інших НПЗЗ, може зворотно пригнічувати агрегацію та функцію тромбоцитів і збільшувати час кровотечі. Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ібупрофену з оральними антикоагулянтами.
Побічні реакції можна мінімізувати, застосовуючи найнижчу ефективну дозу для контролю симптомів протягом найкоротшого періоду часу (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та шлунково-кишкові, кардіоваскулярні ризики).
У пацієнтів літнього віку частота розвитку побічних реакцій при застосуванні НПЗЗ вища, особливо шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, які можуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Як і при застосуванні інших НПЗЗ, прийом ібупрофену може маскувати симптоми інфекції.
Маскування симптомів основних інфекцій. Ібупрофен може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалось при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли лікарський засіб застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.
Застереження щодо допоміжних речовин. Цей лікарський засіб містить аспартам, що є похідним фенілаланіну, що являє небезпеку для хворих на фенілкетонурію.
Лікарський засіб містить сахарозу. Пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози, порушенням всмоктування глюкози-галактози або недостатністю сахарази-ізомальтази не слід застосовувати цей лікарський засіб.
При встановленні непереносимості деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
І та ІІ триместри вагітності
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані, отримані з епідеміологічних досліджень, вказують на підвищений ризик викидня та виникнення вад розвитку серця і гастрошизису після застосування інгібітора синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево -судинних вад збільшився з менш ніж 1 % до приблизно 1 , 5 %. Вважається, що цей ризик зростає залежно від дози та тривалості лікування. Ібупрофен не слід приймати у перші два триместри вагітності, окрім випадків, коли це є вкрай необхідним. При застосуванні ібупрофену жінками, які планують вагітність, або під час І чи ІІ триместру вагітності доза має бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою.
ІІІ триместр вагітності
Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть становити такі ризики:
для плода: кардіопульмонарна токсичність, що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією; порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;
для матері та новонародженого, наприкінці вагітності: можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів. Тому ібупрофен протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності.
В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці у дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, щоб він міг негативно вплинути на немовля, яке годують груддю.
Фертильність
Застосування ібупрофену може погіршувати жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність. У жінок, які мають проблеми зі здатністю завагітніти, або які проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути необхідність припинення прийому ібупрофену.
Грудное вскармливание
Хоча концентрація ібупрофену, яка досягається в грудному молоці, є незначна, а небажаний вплив у немовляти не очікується, ібупрофен не рекомендується застосовувати жінкам у період годування груддю через потенційний ризик пригнічення синтезу простагландинів у новонароджених.
Способность влиять на скорость реакции при вождении или других механизмах.
Пацієнтам, які відчувають запаморочення, вертиго, сонливість, порушення зору або інші порушення з боку центральної нервової системи під час прийому ібупрофену, слід відмовитися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. За умови застосування одноразової дози або лікування протягом короткого періоду часу дотримуватися особливих запобіжних заходів необов'язково.
Метод администрирования и доз.
Побічні реакції можна знизити, якщо застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).
Взрослые
Дозування слід корегувати індивідуально, залежно від тяжкості розладу та стану пацієнта.
Рекомендована добова доза становить 1200 мг ібупрофену, розділена на кілька прийомів.
У випадку необхідності постійного застосування слід призначати найнижчу ефективну дозу, що забезпечує адекватний контроль за симптомами захворювання.
При ревматоїдному артриті можуть бути необхідні вищі дози, але в будь-якому випадку максимальна добова доза не повинна перевищувати 2400 мг.
При первинній дисменореї рекомендована доза становить 400 мг ібупрофену для полегшення болю. Максимальна доза на один прийом – 400 мг, максимальна добова доза – 1200 мг.
При запальних процесах рекомендована добова доза становить 1200–1800 мг ібупрофену, розділена на кілька прийомів. Підтримуюча доза зазвичай становить 800–1200 мг. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 2400 мг.
У випадку болю легкої та помірної інтенсивності та симптомів гарячки рекомендована добова доза становить 800–1600 мг, розділена на кілька прийомів, залежно від інтенсивності симптомів та реакції на лікування.
Дети
У випадку ювенільного ревматоїдного артриту можливе застосування ібупофену в дозі до 40 мг/кг маси тіла на добу, розділена на кілька прийомів.
Пацієнти літнього віку
У пацієнтів літнього віку не спостерігається істотних відмінностей у фармакокінетичному профілі, тому не вважається необхідним корегування дози або частоти прийомів. Якщо необхідно застосовувати НПЗЗ, слід призначати найнижчу ефективну дозу, оскільки існує підвищений ризик виникнення побічних реакцій у пацієнтів літнього віку, у котрих більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серцево-судинної системи, а також можливі взаємодії з іншими лікарськими засобами. Зокрема, рекомендується застосовувати найменшу ефективну дозу. Лише при встановленій переносимості лікарського засобу доза може бути збільшена до рекомендованої для дорослих.
Ниркова недостатність
Слід з обережністю застосовувати НПЗЗ пацієнтам із нирковою недостатністю. Пацієнтам із легкою або середньою дисфункцією нирок лікування слід розпочинати з найменшої можливої дози. Протипоказаний пацієнтам із нирковою недостатністю тяжкого ступеня (див. розділ «Протипоказання»).
Печінкова недостатність
Хоча у пацієнтів із печінковою недостатністю фармакокінетика ібупрофену не змінюється, НПЗЗ їм слід застосовувати з особливою обережністю.
Пацієнтів з легкою або середньою печінковою недостатністю лікування слід розпочинати з найменшої можливої дози під ретельним наглядом. Протипоказаний пацієнтам з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (див. розділ «Протипоказання»).
Метод применения
Для перорального застосування.
Перед застосуванням вміст одного саше слід висипати у півсклянки води та перемішувати протягом 2 хвилин.
Пацієнтам, які страждають на захворювання ШКТ, лікарський засіб слід приймати з молоком та/або під час вживання їжі.
Дети.
Препарат не рекомендується застосовувати дітям віком до 12 років, оскільки доза ібупрофену, що міститься в лікарському засобі, не відповідає рекомендованій дозі для цієї вікової категорії.
Передозировка.
Більшість випадків передозування, про які повідомлялося, були асимптоматичними. Ризик симптомів виникає при дозі ібупрофену понад 80–100 мг/кг.
Симптоми передозування виникають протягом 4 годин після застосування. Найчастіші симптоми передозування легкого ступеня тяжкості, зокрема нудота, блювання, біль у животі, дуже рідко – діарея, млявість, сонливість, головний біль, шум у вухах, ністагм, тинітус та атаксія. Рідко повідомлялося про симптоми середнього та високого ступеня тяжкості, такі як шлунково-кишкові кровотечі, артеріальна гіпотензія, гіпотермія, метаболічний ацидоз, судоми, порушення функції нирок, кома, дихальна недостатність у дорослих та минущі епізоди апное (у дітей після надходження великої дози).
Лікування є симптоматичним, специфічного антидоту при передозуванні ібупрофеном немає.
При застосуванні невеликих кількостей лікарського засобу (менш ніж 50 мг/кг ібупрофену) рекомендується вживання води для мінімізації розладів з боку ШКТ. При застосуванні значних кількостей рекомендоване пероральне застосування активованого вугілля. Спорожнення шлунка за допомогою блювання може бути доцільним лише протягом 60 хвилин після прийому лікарського засобу. Тому промивання шлунка рекомендується у випадку коли з моменту прийому пацієнтом потенційно токсичної дози або дози, що становить загрозу для життя пройшло не більше 1 години. Користь форсованого діурезу, гемодіалізу та гемоперфузії є сумнівною, оскільки ібупрофен має високий ступінь зв'язування з протеїнами плазми.
Неблагоприятные реакции.
Побічні реакції пов'язані переважно з фармакологічною дією ібупрофену на синтез простагландинів.
Найчастіше зустрічаються побічні реакції з боку ШКТ. Можуть виникати пептичні виразки, шлунково-кишкові перфорації або кровотечі, іноді летальні, особливо в пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).
При прийомі ібупрофену можуть спостерігатися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль в животі, мелена, гематемез, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою відзначалися випадки гастриту. Були повідомлення про набряки, гіпертензію та серцеву недостатність, пов'язані із застосуванням НПЗЗ.
Побічні реакції, які, можливо, пов'язані з ібупрофеном, наведено з розподілом за класом систем органів і частотою таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (неможливо визначити на підставі наявних даних).
Класифікація систем органів згідно з MedDRA | Частота | ||||
Часто | Редко | Редко | Дуже рідко | Частота неизвестна | |
Інфекційні та паразитарні захворювання | Загострення запальних інфекційних захворювань (некротичний фасціїт) | ||||
З боку кров'яної та лімфатичної систем | Апластична анемія | Анемія, лейкопенія, тромбоцито-пенія, панцитопенія, агранулоцитоз, подовження тривалості кровотечі | |||
З боку імунної системи | Алергічні реакції, реакції гіперчутли-вості з висипаннями на шкірі, свербежем та нападами астми | Анафилаксия | Тяжкі реакції гіперчутливості з бронхоспаз-мом, задишкою, тахікардією, гіпотензію та шоком | Анафілактич-ний шок | |
Психічні розлади | Безсоння, тривожність, неспокій | Психотичні реакції, знервова-ність, дратівли-вість, депресія, сплутаність свідомості, дезорієнтація | |||
З боку нервової системи | Втомлюва-ність, сонливість, головний біль, запаморо-чення | Безсоння, збудженість, дратівливість | Парестезія | Асептичний менінгіт | |
З боку органів зору | Порушення зорової функції | Зворотна токсична амбліопія | Набряк диска зорового нерва | ||
З боку органів слуху та рівноваги | Головокружение | Шум у вухах | Порушення слухової функції | ||
З боку серця | Посилене серцебиття, серцева недостатність | Гостра серцево-судинна недостатність | |||
З боку судин | Артеріальна гіпертензія | Артеріальний тромбоз | |||
З боку органів дихальної системи, грудної клітки та середостіння | Астма, загострення астми, бронхоспазм, задишка | Подразнення горла | |||
З боку ШКТ | Печія, біль у животі, нудота, блювання, метеоризм, діарея, запор, незначні кровотечі | Шлунково-кишкові виразки з можливими кровотечами та перфо-раціями, виразковий стоматит, загострення коліту, загострення хвороби Крона, мелена, гастрит | Гематемез | Езофагіт, панкреатит, кишковий стеноз | Анорексія |
Гепатобіліарні порушення | Ураження печінки, порушення функції печінки, гепатит, жовтяниця | ||||
З боку шкіри та підшкірних тканин | Висипання на шкірі | Ангіоневро-тичний набряк, кропив'янка, свербіж, пурпура | Анафілактич-ні реакції | Пухирцеві висипання, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, тяжкі шкірні інфекції, ускладнення з боку м'яких тканин при вітряній віспі, ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема | Реакції фоточутливо-сті, посилення шкірних реакцій, реакція на препарат з еозинофілією та системними проявами (абревіатура англійською —DRESS), гострий генералізова-ний екзантематоз-ний пустульоз (ГГЕП) |
З боку нирок і сечовивідних шляхів | Гематурія | Набряк, папілярний некроз, підвищення рівня сечової кислоти в сироватці, інтерстиціаль-ний нефрит, нефротичний синдром і ниркова недостатність | |||
Загальні розлади та порушення в місці введення | Загострення запалення, пов'язаного з інфекцією | Отек | |||
Лабораторні та інструментальні дані | Відхилення показників функції печінки від норми | Відхилення показників функції нирок від норми | |||
Дата окончания срока.
3 года.
Условия хранения.
ЗberiGATIPRITYMPERATURI и 30 ° С. Держись вне досягаемости детей.
Упаковка.
По 10 або 20, або 30, або 40 саше у картонній коробці.
Категория отпуска.
Без рецепта.
Продюсер
ТОЛЛ МАНУФАКТУРІНГ СЕРВІСІС, С.Л.
ЛАМП САН ПРОСПЕРО СПА.
Расположение производителя и адрес места деятельности.
C/Арагонезес, 2, Мадрид, 28108 Мадрид, Іспанія.
Віа Делла Пасе, 25/А - 41030 Сан Просперо (МО), Італія
ИБУПРОФЕН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа